ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/14577/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1 - директор; Сидоренко І.О. - адвокат, посвідчення № 1440/10;
від відповідача: Глущенко О.М.
від третьої особи: не з'явились;
за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 (повний текст складено 14.04.2023)
у справі № 910/14577/16 (суддя - Мельник В.І.)
за позовом Приватного підприємства "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА"
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 432 555,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 по справі №910/14577/16 позовну заяву Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 по справі №910/14577/16 - скасовано, матеріали справи №910/14577/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 у справі №910/14577/16 позовну заяву приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторської компанії "Дім Вина "Склала" та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторської компанії "Дім Вина "Склала" на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/14577/16 - задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/14577/16 - скасовано, справу № 910/14577/16 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у даній справі було порушено провадження у справі за позовом ПП "ВДК "Дім Вина "СКАЛА" до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та до Державної казначейської служби у Печерському районі про відшкодування моральної шкоди.
05.11.2021 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про зміну предмету позову, в якій сторона просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" заподіяну шкоду в розмірі 8 492 217,00 грн.
Також 29.11.2021 від позивача надійшла заява про залучення співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби України в місті Києві.
30.11.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" заподіяну шкоду в розмірі 1 020 000,00 грн, заподіяні матеріальні збитки (втрачений дохід) в розмірі 6 451 881,00 грн, заподіяні матеріальні збитки (упущену вигоду) в розмірі 181 414,00 грн, заподіяні збитки (не виплачену заробітну плату) в розмірі 480 000,00 грн та заподіяні збитки (не виплачену авторську винагороду (роялті) в розмірі 590 000,00 грн.
24.10.2022 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив захистити права та законні інтереси Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" у спосіб, який вважатиме суд більш ефективним; та стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" заподіяну шкоду в розмірі 7 732 119,00 грн та судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 25 000,00 грн.
05.12.2022 від позивача надійшла заява про заміну належних відповідачів та залучення третьої особи, в якій сторона просила виключити з кола відповідачів Головне управління Державної податкової служби України в місті Києві та Державну казначейську службу у Печерському районі міста Києва, залишивши відповідачем Головне управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, та залучити Державну казначейську службу України третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.03.2023. Виключено з кола відповідачів Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві та Державну казначейську служби у Печерському районі. Залучено Державну казначейську службу України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів заподіяння шкоди позивачеві незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачів. А тому, враховуючи доводи сторін, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ПП "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" 20.05.2023 (засобами поштового зв'язку) звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2023р. у справі №910/14577/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача. Захистити права та законні інтереси Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "СКАЛА" у справі №910/14577/16/ у спосіб, який вважатиме Північний апеляційний господарський суд найбільш ефективним. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія" Дім Вина "СКАЛА" заподіяну шкоду та збитки у розмірі 7 004 317 грн. 65 коп., у тому числі матеріальних збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) розмірі 5 571 762,65грн., моральної шкоди в розмірі 1 432 555,00 грн. грн. та судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 25 000 грн. Судові витрати та витрати на правову допомогу адвоката, понесені позивачем у справ №910/14577/16, - покласти на відповідача.
29.05.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження (з урахуванням ухвали від 29.09.2023 про виправлення описки) за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023.
22.06.2023 (засобами поштового зв'язку) від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято у відповідності до ст. 263 ГПК України.
29.06.2023 (через канцелярію суду) до Північного апеляційного господарського суду від ПП "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що він не визначав Державну казначейську службу у Печерському районі м. Києва, як "відповідача- 2", та це є помилкою суду першої інстанції.
22.08.2023 в судовому засіданні суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання позивача про перегляд відеоматеріалів на тій стадії процесу та частково задовольнив клопотання позивача про (заявлене ще в суді першої інстанції) про огляд доказів.
30.08.2023 було прийнято до провадження апеляційну скаргу ПП "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у справі № 910/14577/16, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В., яка розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
Оголошувалась перерва, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 - на 19.09.2023 (судові дебати). Також в судовому засіданні 30.08.2023 суд апеляційної інстанції оглянув відеоматеріали, огляд яких забезпечив позивач.
31.08.2023 позивачем було подане клопотання про дослідження доказів, зокрема, заяви, поданої ОСОБА_1 до Європейського суду у справах людини від 13.05.2013.
В судове засідання 19.09.2023 з'явились представники обох сторін. Представник третьої особи в судове засідання 19.09.2023 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 31.08.2023 учаснику ухвали суду від 30.08.2023.
19.09.2023 у судових дебатах представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю. Представниця відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Окрім цього, в судовому засіданні 19.09.2023 судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою було залишено без розгляду клопотання про дослідження доказів у судовому засіданні, як таке, що було подано поза межами встановленого судом строку на подання клопотань без відповідного клопотання про поновлення строку на його подання в розумінні ст.ст. 118, 207, 269, 270 ГПК України.
Справа в суді апеляційної інстанції була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду апеляційної інстанції причин: через зміну складу суду, з урахуванням поведінки сторін (зокрема, враховуючи необхідність часу для реалізауії клопотання про дослідження доказів (зокрема, відеоматеріалів) з урахуванням задоволеного судом апеляційної інстанції клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, протиправно відмовляючи позивачеві в позові повністю, навіть не спромігся викласти у своїх мотивах відповідну фактичну аргументацію спростування висунутих позивачем фактичних документальних доказів завдання позивачеві відповідачем матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій самого відповідача та за його вказівками підпорядкованими структурними підрозділами.
Окрім цього, скаржник з посиланням на Бангалорські принципи поведінки суддів, зазначив, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Дискреційні повноваження суду визнаються ЄСПЛ, який в своїх рішеннях (зокрема справа "Довженко проти України") зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням ухваленого рішення в процесуальному документі суду тощо. Водночас, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції фактично не містить такого обґрунтування, що є порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Щодо обґрунтованості позовних вимог, апелянт наголошує на тому, що всі протиправні дії, які відбувались навколо позивача у 2012-2021 роках, він пов?язує з протиправними діями та бездіяльністю відповідача (Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві), який не забезпечив належний конституційний захист прав та законних інтересів позивача. А в даному випадку - ще й сприяв та сам вчиняв щодо позивача протиправні дії разом з іншими органами державної влади в Україні, чим порушив Закон та охоронювані законом права позивача.
Разом з цим, скаржник зазначає, що для відновлення довіри до позивача з боку його партнерів йому необхідно буде прикласти чимало зусиль та понести відповідні значні фінансові витрати, крім того існує реальна небезпека неможливості повного відновлення прав та законних інтересів позивача, відновлення можливості проведення успішного міжнародного заходу, як то чергового фестивалю вина "Україна виноробна".
При цьому скаржник зазначає, що дії відповідача (в частині ініціювання проведення перевірок) у 2012 році були спрямовані на дискредитацію діяльності позивача, є необґрунтованими, протиправними, оскільки вчинені не на підставі, та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України, всупереч ст. ст. 2, 4. 10, 11. 12, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", що підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили. А тому доводи апелянта з посиланням на вказані нормативно-правові акти - відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
За доводами скаржника такі протиправні дії відповідача щодо позивача призвели до підриву ділової репутації, незаконного зупинення господарської діяльності позивача з 18.10.2012 по 18.12.2012, зупинення з 01.07.2017 по 19.05.2023 господарської діяльності позивача, в результаті чого останній не отримує зарплату, яка забезпечує доходом позивача та його сім'ю, спричиненні позивачеві моральної та матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди), в сумі понад 8,5 млн. грн.
А тому скаржник у своїй апеляційній скарзі просив вказані обставини дослідити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність протиправних дій відповідача та заподіяння шкоди позивачу.
Так, за доводами відповідача, позивачем в апеляційній скарзі не спростовані зроблені судом першої інстанції висновки. Позивач у апеляційній скарзі не зазначає конкретний орган (юридичну особу), якими завдано йому шкоди в різні періоди, що встановлювалось судовими рішеннями у господарських, цивільних, адміністративних справах, у результаті чого позивачу та фізичній особі - ОСОБА_1 вже присуджено відповідну компенсацію. Не розмежовуючи компетенцію цих державних органів та називаючи їх - "відповідач", позивач намагається створити у суду хибне враження про вчинення усіх зазначених у апеляційній скарзі дій саме - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Разом з цим, відповідач зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень:
- у справі № 755/3209/16-ц рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 04.07.2018 позов генерального директора Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ ДІМ ВИНА "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди за період перебування під слідством та судом (досудове розслідування проводилось у кримінальному провадженні № 42013110040000307) задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 100 000 грн (набрало законної сили 19.12.2018);
- у справі № 755/3197/17 рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 15.11.2018 позов генерального директора Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за період перебування під слідством та судом (досудове розслідування проводилось у кримінальному провадженні №120120000400005) задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 500 000 грн (набрало законної сили 10.04.2019);
- у справі № 910/11621/16 рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 ПОЗОВ Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 4 850 560, 00 грн задоволено частково стягнуто з Державного бюджету України заподіяну шкоду у розмірі 1 597 996 грн 18 коп.;
- у справі № 910/4014/16 постановою Верховного Суду від 09.06.2022 позов Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України, Прокуратури міста Києва про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України заподіяну шкоду у розмірі у розмірі 150 000,00 грн за вчинення незаконних дій державного органу внаслідок порушення кримінальних справ.
Таким чином, відповідач зазначив, що позивачем у рамках різних судових проваджень вже було неодноразово стягнуто з державі в особі різних державних органів шкоду, ніби-то заподіяну позивачу за порушення кримінальних проваджень. А тому чергове стягнення шкоди з відповідача у даній справі є необґрунтованим та безпідставним, оскільки самим відповідачем жодних протиправних дій відносно позивача вчинено не було. А тому відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
6. Обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2012 року працівниками підрозділу Державної податкової служби України та відповідача у кримінальному правопорушенню, внесеному до ЄРДР за №42013110040000370, з метою перевірки інформації про вчинення злочину було здійснено виїзд за адресою місця знаходження торгівельного павільйону з продажу алкогольних напоїв позивача. Під час проведення огляду місця події було виявлено партію алкогольної продукції - горілки ТМ "Білий Налив", об'ємом 0.7 л та 0.5 л в кількості 37 пляшок, яка знаходилася на реалізації у вказаному торгівельному павільйоні та була маркована марками акцизного податку, що викликали сумніви у працівників правоохоронних органів щодо законності виготовлення і походження таких алкогольних напоїв. У зв'язку з цим 10.10.2012 експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина алкогольної продукції, виявленої у позивача.
Також, 04 жовтня 2012 року регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано наказ №504 про проведення фактичної перевірки позивача, за наслідками якої встановлено, що позивачем у порушення чинного законодавства здійснювався продаж винних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних цін, встановлених державою.
Крім того, 11 жовтня 2012 року регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано розпорядження № 3034/10/21-213, відповідно до якого позивачу анульовано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
В подальшому, 19 жовтня 2012 року постановою слідчого Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві порушено кримінальну справу № 04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання в приміщенні торгівельного павільйону позивача, з метою використання при продажі товарів, підроблених марок акцизного збору за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України. В мотивувальній частині вказаної постанови приводом для порушення кримінальної справи зазначено матеріали перевірки від 04.10.2012.
Так, 25 жовтня 2012 року за наслідками проведення обшуку у позивача на підставі постанови слідчого Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві вилучено бухгалтерську та кадрову документацію, а також комп'ютерну техніку, про що складено протокол обшуку від 25.10.2012.
26 жовтня 2012 року слідчий Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві виніс постанову в межах справи № 04-33441, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.199 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, 10 квітня 2014 року постановою старшого слідчого Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві кримінальне провадження № 42013110040000307 закрито у зв'язку з відсутністю у зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.
23 квітня 2014 року постановою старшого слідчого Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві кримінальне провадження № 42013110040000307 відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.
Слід зазначити, що 31 жовтня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України № 504 від 04.10.2012 року про проведення фактичної перевірки позивача.
18 грудня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012 про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Необхідно вказати, що 22 лютого 2016 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/30336/15 позивачу відмовлено повністю в позові до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби та прокуратури Дніпровського району міста Києва про стягнення збитків у сумі 34 680,00 грн, з яких 10 200,00 грн - кошти, спрямовані на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення та 24 480 грн - орендні платежі Науково-виробничій фірмі "Скала" на період відсутності вилученої оргтехніки.
В подальшому, 21 квітня 2016 року постановою Київського апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/30336/15, а саме частково задоволено позов. Стягнуто з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь позивача 24 480,00 грн завданих збитків та 830,59 грн судових витрат зі сплати судового збору. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів, спрямованих на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення у сумі 10 200,00 грн
Також, 31.05.2016 Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі № 755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби про стягнення 273 715,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100 000,00 грн. 09 лютого 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, відмовлено позивачу у позові до Прокуратури міста Києва та Державної казначейської служби України про: 1) стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 1 896 091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі прокуратури міста Києва, у зв'язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи № 04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 року ЄРДР № 4201311004000307), протиправним проведенням 25.10.2012 обшуку нежитлового приміщення позивача по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправним вилученням під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності позивача; 2) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів внаслідок зриву проведення у 2012-2015 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА-2012-2015" в сумі 615 000,00 грн; 3) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) внаслідок фактичного припинення діяльності позивача в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 в сумі 513 338,58 грн; 4) стягнення витрат у сумі 18000,00 грн за проведення експертизи та оцінки шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди); 5) зобов'язання прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед позивачем та генеральним директором позивача у спосіб розміщення на офіційному сайті прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу позивача та генерального директора позивача.
27.03.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6889/13 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2017 року), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та постановою Верховного Суду від 20.02.2018, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45 353,54 грн упущеної вигоди, 548,09 грн судового збору за подання позовної заяви, 373,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 406,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звертаючись в 2016 році із позовом у даній справі (в первісній редакції) (з урахуванням заяви про зміну складу учасників від 05.12.2022) позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь позивача спричинену Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в сумі 1 432 555,00 грн.
Вказана сума складається з моральної (немайнової) шкоди за розповсюдження відповідачем неправдивих, ганебних відомостей про позивача, що відображено в постановах Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 2а-6215/12/2670, від31.10.2012 у справі № 2а-13869/12/2670, від 18.12.2012 у справі № 2а-14341/12/2670, від 19.12.2012 у справі № 2а-16281/12/2670, рішенні Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/6889/13 у розмірі 1 390 608,00 грн, розрахованої за методикою А.М. Ерделевського. А також шкоду в розмірі 41 947,00 грн, що була спричинена позивачу у зв'язку з незаконним порушенням кримінального провадження (з 19.10.2012 по 10.04.2014), виходячи із мінімальної величини місячної заплати (арк. 18 позовної заяви). Таким чином, позивач просив стягнути з держави 1 432 555,00 грн, вважаючи листи відповідача як фактичне обґрунтування позовних вимог у даній справі.
Щодо застосування позивачем для визначення рекомендованої суми грошової компенсації завданої моральної школи використана методика Ерделевського О.М. про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №372/4399/15-ц, суд зазначив, що 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М. Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі № П/811/4240/14.
Таким чином, судом апеляційної інстанції зазначається, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції з позовом методика Ерделевського О.М. була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз. А тому є неправомірним застосування позивачем вказаної методики для визначення розміру заподіяної шкоди, що спростовує, окрім іншого, правомірність здійснених позивачем розрахунків.
Також, на обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що триваючі протиправні дії відповідача підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що призвело до систематичного стресового стану, необхідності позивачеві доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свої інтереси. Як наслідок, позивач не міг виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, йому була спричинена значна шкода, оскільки внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи позивача, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до позивача, як ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв тощо.
Разом з цим, в подальшому позивачем було подано заяви про зміну предмету та підстав позову (фактичні докази, якими сторона обґрунтовує свої позовні вимоги), а також заяви про уточнення позовних вимог. Щодо поданих позивачем заяв про зміну підстав та предмету позову, суд апеляційної інстанції установив, що останні містять одночасну зміну підстав і предмету позову, тому не можуть розглядатись в межах даної справи, що обґрунтовується наступним.
Так, заявою від 03.11.2021 № 1958 позивач змінив предмет позову, а саме: просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача заподіяну шкоду у розмірі 8 492 217,00 грн. Вказана сума з розмірі 8 492 217,00 грн складається з 2 040 336,00 грн (не погашеної позивачем наявної заборгованості перед працівниками позивача, постачальниками, неотриманого доходу, обчисленого по методиці А.М. Ерделевського. А також 6 451 881,00 грн - втрачений дохід за період 2017-2021 рік. Таким чином, позивач фактично змінив і підстави позову, оскільки збільшив не тільки період, за який нараховується шкода (втрачений дохід), а також обґрунтування (підставу) щодо розміру заподіяної шкоди (посилаючись на висновок судового експерта). При цьому, у вказаній заяві позивач не лише змінив предмет та підстави позову, а й зазначив відповідачем 3 - Головне управління Державної податкової служби (т. 3, а.с. 235-246).
В подальшому, заявою від 29.11.2021 № 1986, позивач змінив предмет позову, та просив: стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія" Дім Вина "СКАЛА" заподіяну моральну шкоду в сумі 1 020 000,00 грн., заподіяні матеріальні збитки (втрачений дохід) в сумі 6 451 881,00 грн., заподіяні матеріальні збитки (не отриманий дохід) в сумі 2 673 000, 00 грн., заподіяні матеріальні збитки (упущену вигоду) в сумі 181 414,00 грн., заподіяні збитки (невиплачену заробітну плату) в сумі 480 000,00 грн., заподіяні збитки (невиплачену авторську винагороду (роялті)) в сумі 590 000,00 грн. При цьому, у вказаній заяві позивач також зазначив відповідачем 3 - Головне управління Державної податкової служби. Вказана заява за своєю суттю є заявою не лише про зміну предмету позову, а і підстав. Оскільки окрім збільшення періодів нарахування шкоди, позивач також додав вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати та невиплачену авторську винагороду. І хоча позивач посилається на неправомірні дії відповідача (ГУ МВС України в місті Києві), які мали місце в 2012 році, нормативно-правове обґрунтування та правова природа нарахування невиплаченої заробітної плати, невиплаченої авторської винагороди (роялті) є різною, оскільки підставою для їх стягнення є різні фактичні обставини та норми матеріального права. А тому вказана заява від 29.11.2021 № 1986 також є фактично заявою про зміну предмету та підстав позову.
24.10.2022 від позивача надійшла заява №2013 від 21.10.2022 про уточнення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія" Дім Вина "СКАЛА" заподіяну шкоду в сумі 7 732 119,00 грн., та судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 25 000,00 грн (т.3, а.с. 97-103). У даній заяві позивач вказав відповідачем - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, тоді як третьою особою зазначив - Державну казначейську службу. Позовні вимоги в розмірі 7 732 119,00 грн складаються з: заборгованості з заробітної плати за рішенням суду у розмірі 530 357,00 грн; заборгованості з авторської винагороди за рішенням суду в розмірі 610 000,00 грн; неотриманого доходу (упущеної вимоги) за даними судово-економічної експертизи в розмірі 5 571 762,65 грн; спричиненої моральної шкоди через підрив іміджу та ділової репутації, зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача у розмірі 1 020 000,00 грн.
Вказана заява також є заявою про зміну предмету та підстав позову, містить нові фактичні обставини та нові докази.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що з первісний позов було подано 09.08.2016 під час дії Господарського процесуального кодексу України (1798-XII) в редакції від 01.08.2016.
Разом з цим, ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.
Водночас, відповідно до п. 9 Перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, хоч на момент звернення з позовом діяла попередня редакція ГПК України, продовження розгляду даної справи за ГПК України в новій редакції.
Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя .
Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зауважити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.
Водночас, проаналізувавши подані позивачем заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони містять одночасну зміну і предмету, і підстав позову, нові фактичні обставини, нові докази.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Заяви ж позивача про зміну одночасно предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20.
Проаналізувавши подані позивачем заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані заяви: № 1958 від 03.11.2021, № 1986 від 29.11.2021, №2013 від 21.10.2022 - фактично є заявами про зміну одночасно предмету і підстав позову, що не допускається, оскільки у вказаних заявах фактично виникли нові матеріально-правові вимоги позивача, які обґрунтовується іншими обставинами, що, за своєю суттю, є новим позовом. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з окремими позовами в загальному порядку.
Разом з цим, суд першої інстанції (хоч і не зазначив про це в жодному протоколі судового засідання, ухвалах та рішенні) фактично прийняв та розглянув позовні вимоги в редакції останньої заяви про уточнення позовних вимог, чим порушив наведені норми процесуального права, оскільки (з урахуванням встановленого вище) мав розглядати позовні вимоги в редакції первісно поданої позовної заяви (т. 1, а.с. 136-146).
Суд апеляційної інстанції також приймає доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було досліджено та не надано оцінку ані письмовим доказам (листам, які стали підставою позову у даній справі), ані електронним доказам, на які посилається відповідач (зокрема, відеоматеріали, які були подані позивачем).
При цьому суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 1 ст. 86 ГПК України (оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів) та на підставі ст. 269, 270 ГПК України вчинив наступні процесуальні дії.
Так, в судовому засіданні 04.07.2023 суд апеляційної інстанції оглянув оригінал позовної заяви, наявної в матеріалах справи та примірник наданий ОСОБА_1 , та встановив, що позов у даній справі до Державної казначейської служби у Печерському районі не заявлявся. У хвалою суду першої інстанції від 17.02.2023 виключено з кола відповідачів Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві та Державну казначейську службу у Печерському районі. Залучено Державну казначейську службу України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
29.06.2023 (через канцелярію суду) до Північного апеляційного господарського суду від ПП "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що він не визначав Державну казначейську службу у Печерському районі м. Києва, як "відповідача- 2", та це є помилкою суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а оскаржуване рішення - не відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 236, 238 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд визначив склад учасників провадження, та зазначив, що відповідачами у даній справі є Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Державна казначейська служба у Печерському районі (про що зазначено вступній та описовій частині рішення). Тоді як процесуальну помилку у визначенні складу учасників було допущено судом першої інстанції: в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 про відмову у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції в описовій частині зазначив, що про позовну заяву ПП "ВДК "Дім Вина "СКАЛА" подану до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Державної казначейської служби у Печерському районі, що призвело в подальшому до неправильного визначення складу учасників при порушенні провадження у справі.
Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 (на підставі заяви позивача) виключено з кола відповідачів Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві та Державну казначейську службу у Печерському районі; залучено Державну казначейську службу України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Таким чином, склад учасників, який визначив суд першої інстанції за заявою позивача є наступним: відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та третя особа без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України. Однак, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції (на останньому аркуші) також зазначив: "Матеріали справи не містять доказів заподіяння шкоди позивачеві незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю відповідачів". Тобто, помилково розглянув позов (як видно не тільки з вступної та описової частини, а й з мотивувальної частини рішення) до двох відповідачів.
Вказане свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог, передбачених ст. 238 ГПК України, що, окрім іншого, є підставою для його скасування з прийняттям нового - про відмову позову повністю.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, розглядає позовні вимоги в редакції первинно заявлених позовних вимог з урахуванням ухвали суду Господарського суду міста Києва від від 17.02.2023 (якою було виключено з кола відповідачів Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві та Державну казначейську службу у Печерському районі; залучено Державну казначейську службу України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача) в розумінні ст. 269 ГПК України.
Так, в первісно поданій позовній заяві позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві спричинену Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві моральну шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 1 432 555,00 грн.
Підставами позову були визначені позивачем протиправні дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві шляхом направлення листів.
Так, на аркуші 3 позовної заяви (останній абзац) позивач зазначив наступне: " 09.10.2012 відповідач, зловживаючи владою і службовим становищем ініціював щодо позивача чисельні перевірки, надіславши листа начальникові державної територіальної інспекції (№7/7-5129 від 09.10.2012), листа Генеральному директору ПАТ", Київенерго" (№ 7/7-5132 від 09.10.2012), листа начальникові ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (№7/7-5133 від 09.10.2012), листа начальникові управління з питань захисту прав споживачів (№7/7-5131 від 09.10.2012) та ще безліч листів в інші організації. В ході чого, на думку сторони, незаконно дискредитуючи позивача, підриваючи його діловий імідж, як бізнесмена, відповідач повідомив усіх про те, що позивач по суті "злочинець", краде світло, не сплачує податки, продає фальсифіковані алкоголь напої, порушує права працівників, яких працевлаштовує та використовує, як рабів, з результаті чого відповідачем щодо позивач були внесені відповідні відомості у відповідні реєстраційні журнали про скоєння позивачем злочинів".
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що наступні листи, на які посилається позивач, як на підставу спричиненої шкоди, адресовані: Генеральному директору ПАТ "Київенерго" (№ 7/7-5132 від 09.10.2012), начальникові ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (№7/7-5133 від 09.10.2012), голові Київської міської державної адміністрації (№ 1/4625 від 03.10.2012), голові Київської міської державної адміністрації (№1/5953-14), начальникові державної територіальної інспекції праці в місті Києві (№ 7/7-5129 від 09.10.2012). Вказані листи досліджені судом апеляційної інстанції. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права зазначені листи не досліджував, хоча про це клопотався позивач у суді першої інстанції та вони наявні в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вказані листи, зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 (в редакції, що була чинна на момент підписання вказаних вище листів, надалі - Положення), Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що основним завданням МВС України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
До повноважень Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, належать наступні: організовує діяльність головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) і внутрішніх військ МВС України та здійснює управління ними, зокрема під час забезпечення охорони громадського порядку; приймає заяви, повідомлення про правопорушення, що скоєні або готуються, а також про інші події від фізичних осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування; організовує здійснення органами внутрішніх справ заходів із виявлення, розкриття та припинення злочинів; у межах компетенції, визначеної законодавством, організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність; вживає заходів щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень, забезпечує здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ.
Стаття 11 ЦК України відносить до підстав виникнення цивільних прав і обов'язків завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Так, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/8124/19.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 910/590/23).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що надсилання відповідачем вказаних вище листів не є за своєю суттю неправомірними діями, оскільки вони фактично лише містили звернення про проведення перевірок та були адресовані конкретним державним органам та установам. Тоді як результати вже проведених перевірок, порушення кримінальних справ, анулювання ліцензії було здійснено іншими державними органами, дії яких було оскаржено у судах України та притягнуто до відповідальності (шляхом стягнення заподіяної шкоди на користь позивача), вказане підтверджується наступними судовими справами.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 2а-6215/12/2670 за позовом ПП "ВДК" Дім вина "СКАЛА" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень. Позов Приватного підприємства "ВДК" Дім Вина "Скала" задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано рішення РУ Департаменту САТ ДПС України у м. Києві про застосування фінансових санкцій від 03.03.2012 № 260257/32-129/0135 та рішення про застосування фінансових санкцій від03.03.2012 № 260258/32-129/0136.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 у справі № 2а-13869/12/2670 за позовом ПП "ВДК" Дім вина "СКАЛА" до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів. Позов Приватного підприємства "ВДК"Дім Вина "Скала"задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у місті Києві від 04 жовтня 2012 року № 504 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "ВДК"Дім Вина "Скала".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у справі № 2а-14341/12/2670 за позовом ПП "ВДК" Дім вина "СКАЛА" до РУ Департаменту САТ ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування розпорядження від 11.10.2012 № 3034/10/21-213 про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Департаменту САТ ДПС України у м. Києві від 11.10.2012 № 3034/10/21-213 про анулювання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями Приватного підприємства "ВДК"Дім Вина "Скала".
Таким чином, суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника, що відносно позивача державними органами дійсно було вчинено ряд протиправних дій, що підтверджується постановами у наступних справах: №№ 2а-6215/12/2670, 2а-6215/12/2670, 2а-13869/12/2670, 2а-14341/12/2670.
Також, судом апеляційної інстанції приймаються доводи скаржника, що 10 квітня 2014 року постановою старшого слідчого Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві кримінальне провадження № 42013110040000307 закрито у зв'язку з відсутністю у зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про протиправність порушених кримінальних проваджень відносно директора позивача ОСОБА_1 , якими права особи було порушено. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах різних судових справ вже було стягнуто на користь особи моральну шкоду за дії, вчинені відносно директора та позивача певними органами.
21.04.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі №910/30336/15. Позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь позивача 24480,00 грн завданих збитків та 830,59 грн судових витрат зі сплати судового збору. Разом з тим, апеляційний господарський суд погодився з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів, спрямованих на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення у сумі 10200,00 грн.
31.05.2016 Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення 273 715,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100000,00 грн.
09.02.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017, відмовлено позивачу у позові до прокуратури міста Києва та Державної казначейської служби України про: 1) стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі прокуратури міста Києва, у зв'язку з протиправним порушенням 19.10.2012 та 26.10.2012 кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013 року ЄРДР №4201311004000307), протиправним проведенням 25.10.2012 обшуку нежитлового приміщення позивача по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправним вилученням під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності позивача; 2) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів внаслідок зриву проведення у 2012-2015 роках Національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА-2012-2015" в сумі 615000,00 грн; 3) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) внаслідок фактичного припинення діяльності позивача в період з 18.10.2012 по 18.12.2012 в сумі 513338,58 грн; 4) стягнення витрат у сумі 18000,00 грн за проведення експертизи та оцінки шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди); 5) зобов'язання Прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед позивачем та генеральним директором позивача у спосіб розміщення на офіційному сайті Прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу позивача та генерального директора позивача.
27.03.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та постановою Верховного Суду від 20.02.2018, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь позивача 45353,54 грн упущеної вигоди, 548,09 грн судового збору за подання позовної заяви, 373,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 406,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/11621/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України, позов було задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом писання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, на користь Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім Вина "Скала" заподіяну шкоду у розмірі 1 597 996 грн 18 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили.
При цьому, суд першої інстанції, ухвалюючи вказане рішення, дійшов наступних висновків. За встановленими обставинами Дніпровське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві вчинило дії, які виразились у неправомірному притягненні до кримінальної відповідальності, незаконному порушенні кримінальної справи щодо позивача, вилученні алкогольних напоїв, комп'ютерної техніки та бухгалтерської документації, тощо, зірвав проведення у 2012-2017 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "СКАЛА"-2012", "СКАЛА"-2013", CKAЛA"-2014", CKAЛA"-2015", (розпорядження Кабінету міністрів України від 11.02.2013 №89-р, від 25.06.2014 №605-р, від 2107.2015 №780-р "Про затвердження переліку виставок і ярмарків, що проводяться в Україні, надано статус міжнародних та національних") підрив ділової репутації позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що хоча відносно позивача неправомірно було порушено кримінальні провадження, шкоду, завдану як позивачу, так і директору, вже було відшкодовано. Зокрема, за неправомірне порушення кримінальних проваджень, підрив ділової репутації було стягнуто з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
Водночас, та обставина, що Дніпровське районне управління перебувало (на час вчинення протиправних дій відносно позивача) у підпорядкуванні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - не є підставою для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки фактично було ухвалене рішення про стягнення шкоди з держави за неправомірні дії органів, зокрема, Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. А тому й відсутні підстави для застосування положень Законів України "Про міліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність".
В цій частині суд апеляційної інстанції зауважує, що листи, на які посилається позивач, не містять ані оцінки дій позивача, ані категоричних суджень та були направлені конкретним адресатам, що не може свідчити про підрив ділової репутації позивача (юридичної особи саме відповідачем) (шляхом поширення недостовірної інформації широкому колу осіб). Більше того, суд апеляційної інстанції не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між вказаними листами відповідача та моральною шкодою, стягнути яку просив позивач за даним позовом.
Отже, листи, на які посилається позивач у первісно поданій редакції позовної заяви: (№7/7-5129 від 09.10.2012, № 7/7-5132 від 09.10.2012, №7/7-5133 від 09.10.2012, №7/7-5131 від 09.10.2012) - не є підставою для стягнення шкоди з відповідача через вищевказане. Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутній лист-вимога № 7/7-5159 від 10.10.2016 року, який, за доводами апелянта, став підставою для анулювання ліцензії.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 910/14577/16 було витребувано у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві копію листа від 10.10.2016 №7/7-5159 про проведення перевірки ПП "ВДК "Дім Вина "СКАЛА" та позбавлення ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Однак, вимоги ухвали суду від 06.03.2017 так і не були виконані відповідачем. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт позбавлення ліцензії (не відповідачем у даній справі) був предметом розгляду у справі № 2а-14341/12/2670. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012 про анулювання позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Таким чином, в судовому засіданні 30.08.2023 судом апеляційної інстанції було досліджено докази, наявні в матеріалах справи, зокрема, листи, на які посилається позивач (як на підставу заподіяння шкоди останньому). А також було переглянуто надані позивачем відеоматеріали. З вказаних доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно приймав участь у численних мітингах, в тому числі як голова ГО "Асоціація захисту прав вкладників", а також як директор позивача. На вказаних відеоматеріалах видно фактичне затримання, зокрема ОСОБА_1 , правоохоронними органами, однак за відсутності встановлення протиправної поведінки саме відповідача, а також причинового зв'язку щодо заподіяння ним шкоди діловій репутації позивача, зазначене - не є підставою для задоволення позову саме за заявленими вимогами у даній справі до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
Отже, суд апеляційної інстанції не встановив в межах даної справи, ані неправомірних дій саме відповідача, ані причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вказане є підставою для відмови в позові у даній справі. А тому, суд апеляційної інстанції хоча і визнає пов'язаність репутації генерального директора та юридичної особи, з урахуванням відсутності зазначених елементів - не вбачає підстав для застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of corporation) при розгляді даного спору.
Окрім цього, в частині доводів з посиланням на факт звернення ОСОБА_1 в Європейський суд з прав людини, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні докази отримання такої заяви Європецським судом з прав людини (т. 2 а.с. 181). В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , в тому числі як директор Приватного підприємства "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" реалізовує свої права на судовий захист не лише в національних судах (де неодноразово було стягнуто заподіяну шкоду позивачу), а й Європейському суді з прав людини. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що, виходячи із підстав та предмету позову у даній справі, (та з урахуванням заявлення позовних вимог саме до відповідача) суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість позовних вимог через вище встановлене.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 432 555,00 грн, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог як в частинні стягнення 1 390 608,00 грн шкоди, розрахованої за методикою А.М. Ерделевського, так і в стягненні 41 947,00 грн шкоди, що була спричинена позивачу у зв'язку з незаконним порушенням кримінального провадження (з 19.10.2012 по 10.04.2014).
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично стосуються заяв (про зміну предмету і підстав позову), які не розглядалися при перегляді рішення судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції на підставі вищевикладеного застосовує статті 46, 236, 238, 275, 277 ГПК України та зазначає про порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Разом з цим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в зв'язку з відмовою в позові по суті.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, розглянув позовні вимоги, які фактично прийняв всупереч ст. 46 ГПК України, не дослідив та не відхилив доводи позивача, розглянув справу до двох відповідачів (не врахувавши ухвалу від 17.02.2023), не обґрунтував рішення у порушення ст. 6 Конвенції та ст. 236-238 ГПК України. Таким чином, судом першої інстанції не було враховано виняткової важливості належної вмотивованості рішення суду та врахування аргументів сторони як елементу справедливого суду у світлі статті 6 Конвенції, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 277 ГПК України) з ухваленням нового рішення - про відмову в позові повністю.
9. Судові витрати
Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач був звільнений від сплати судового збору. А тому (з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції не стягується.
Водночас, судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), які скаржник просить покласти на відповідача - покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо - дистрибьюторська компанія" "Дім вина "СКАЛА" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у справі № 910/14577/16 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у справі № 910/14577/16 - скасувати з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.09.2023.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім