ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/11210/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Оренда-"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023
у справі № 910/11210/22 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
про стягнення 194 169,92 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс"
про стягнення 194 169,65 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" (далі - позивач за первісним позовом, ТОВ "Мейкер Плюс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" (далі - відповідач за первісним позовом, ТОВ "Аларіт Оренда-", скаржник) про стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 3 603,87 грн. інфляційних втрат та 888,63 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами велися перемовини про укладення договору суборенди № 75-А, за яким позивач сплатив гарантійний платіж у розмірі 189 677,42 грн. З огляду на те, що відповідний договір укладений не був, позивач просив повернути безпідставно отримані відповідачем грошові кошти та нараховані компенсаційні виплати.
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва зі зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення частини збитків у розмірі 194 169,65 грн.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач зазначив, 194 169,65 грн. це дохід, який могло би отримати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" у разі належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" своїх зобов'язань за договором суборенди № 75-А.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. трьох процентів річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат, а також 2 909,27 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні позовних вимог зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" відмовлено повністю.
Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції керувався тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" грошові кошти в сумі 189 677,42 грн. за договором суборенди № 75-А від 14.03.2022, проте такий договір між сторонами не укладений, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що правова підстава для утримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вказаної суми коштів відсутня.
Водночас, здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 09.09.2022 до 21.10.2022 (у межах визначеного позивачем періоду), суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення 670,37 грн. трьох процентів річних та 3 603,87 грн. інфляційних втрат.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" належними та допустимими доказами наявність упущеної вигоди в сумі 194 169,65 грн., протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Оренда" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ТОВ "Мейкер плюс" до ТОВ "Аларіт Оренда-" про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" частину збитків в розмірі 194 169,65 грн.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник вчинив дії щодо передачі майна шляхом направлення відповідачу договору та акту приймання-передачі, а відповідач, у свою чергу, погодився із запропонованими умовами шляхом здійснення оплати по договору.
Також скаржник зазначає, що недобросовісною поведінкою ТОВ «Мейкер плюс» скаржнику були нанесені збитки на суму 909 677,42 грн.
Водночас скаржник стверджує, що передавши майно скаржник розраховував на певну поведінку сторонни договору - прийняття майна та сплати орендної плати, відповідно, правомірно вважаючи, що договір є укладеним.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження
09.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що саме скаржник ухилився від укладення договору суборенди та не передав позивачу за первісним позовом приміщення й продовжує безпідставно утримувати грошові кошти, тобто, саме скаржник діяв суперечливо та на шкоду позивачу за первісним позовом, оскільки:
- отримавши грошові кошти (сплачені як гарантійний платіж у тому числі) скаржник ухилився від укладення договору суборенди;
- приміщення в суборенду за актом приймання-передачі не передав;
- до користування приміщенням позивача не допустив (ключі тощо передані не були).
01.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України, відповідно до яких останній зазначає, що безпідставне утримання скаржником грошових коштів та відсутність відносин суборенди є підставою для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2023 справу № 910/11210/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано справу № 910/11210/22.
17.04.2023 справа надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 - залишено без руху.
20.04.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучена платіжна інструкція № 250 від 19.04.2023, згідно якої апелянтом сплачено судовий збір в сумі 4 369, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11210/22, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 ухвалено здійснювати розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 про стягнення 194 169,65 грн., за правилами загального позовного провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Оренда-" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі №910/11210/22 на 29.06.2023.
29.06.2023 у судовому засіданні 29.06.2023 було оголошено перерву до 03.08.2023.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 03.08.2023 з'явився представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.
У судове засідання 03.08.2023 з'явився представник позивача за первісним позовом, який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» грошові кошти в розмірі 189 677,42 грн. згідно з платіжного доручення №193 від 17.02.2022 із призначенням платежу «за суборенду склад.приміщення за березень 2022, гарантійний платіж на підставі дог.№ 75-А, за рах. № АО-0000413 від 09.02.22, у т.ч. ПДВ 20.00%».
У долученій до матеріалів справи копії рахунку-фактури від 09.02.2022 № АО-0000413 зазначено, що даний рахунок виставлений на підставі договору № 75-А від 14.03.2022, та сума в розмірі 189 677,42 грн. становить суборенду за березень 2022 року в розмірі 69 677,42 грн., гарантійний платіж 120 000,00 грн.
Як зазначило Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс», протягом лютого 2022 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» велися переговори щодо узгодження умов договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1000 м.кв за адресою 01013, м. Київ, вул.Деревообробна, буд. 5, під розміщення складських потужностей. Проте, умови договору суборенди не були узгоджені, договір суборенди не був підписаний, нежитлові приміщення в суборенду не передані.
У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» 26.08.2022 та 29.08.2022 направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на юридичну та поштові адреси листи-претензії № 26/08/22 щодо повернення коштів, сплачених 17.02.2022 згідно платіжного доручення №193.
Оскільки відповіді або грошових коштів на направлені претензії не надійшло, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» безпідставно утримані грошові кошти в розмірі 189 677,42 грн., а також нараховані за період з 26.08.2022 по 21.10.2022 три проценти річних у розмірі 888,63 грн. та 603,87 грн. інфляційних втрат.
Із матеріалів справи також слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» 09.02.2022 з електронної пошти n.7395369@ukr.net направило на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 файл «шаблон догово…С.doc».
07.07.2022 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на пошту n.7395369@ukr.net повідомлення щодо направлення в додатках сканів листа, акту звірки взаєморозрахунків, платіжного доручення.
Відповідно до листа від 07.07.2022 № 07/07/22-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» просило повернути сплачені грошові кошти в сумі 189 677,42 грн. у зв'язку з не використанням складського приміщення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Відповідно до частин 1, 2 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Положеннями частин 1, 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (частини 2, 3 статті 639 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За положеннями статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до статті 181 ГК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відтак, за наведеними нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Водночас, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів укладення в письмовій формі договору суборенди № 75-А від 14.03.2022, який був би підписаний обома сторонами.
Щодо тверджень скаржника про направлення проєкту такого договору 09.02.2022 з електронної пошти n.7395369@ukr.net на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів зазначає таке.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Натомість, із наданої до матеріалів справи роздруківки щодо направлення 09.02.2022 з електронної пошти n.7395369@ukr.net на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 листа не вбачається за можливе встановити, що скаржником направлено підписаний електронним підписом уповноваженої особи примірник договору суборенди № 75-А від 14.03.2022.
До того ж, як вірно вказано судом першої інстанції, матеріали справи не містять відомості щодо визначення сторонами вказаних електронних адрес як офіційних.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21 викладено правову позицію про те, що без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов'язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.
Таки чином, як зазначалось колегією суддів вище, матеріали справи не містять доказів укладення договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 між сторонами як у паперовій письмовій формі, та і в електронній формі.
Крім того, твердження позивача за первісним позовом знайшли своє підтвердження в контексті того, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі приміщення в суборенду.
Натомість, згідно з частиною 1 статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Отже, колегія суддів дійшла до переконання, що правовідносини між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Підсумовуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" грошові кошти в сумі 189 677,42 грн. за договором суборенди № 75-А від 14.03.2022, що самим скаржником не заперечується, проте, такий договір між сторонами сторонами не укладений, колегія суддів дійшла висновку, що правова підстава для утримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вказаної суми коштів відсутня, а відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого та правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем нараховані за період з 26.08.2022 по 21.10.2022 на суму безпідставно утриманих коштів три проценти річних у розмірі 888,63 грн. та 3 603,87 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Зі змісту статей 1212, 1214 ЦК України слідує, що строк повернення набутих особою без достатньої правової підстави грошових коштів не встановлений.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, після спливу цього строку.
Із матеріалів справи вбачається, що направлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" претензія на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" про повернення грошових коштів не вручена під час доставки 01.09.2022.
У зв'язку з цим, виходячи з положень частини 2 статті 530 ЦК України, прострочення з повернення коштів мало місце з 09.09.2022.
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 09.09.2022 до 21.10.2022 (у межах визначеного позивачем періоду), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 670,37 грн. трьох процентів річних та 3 603,87 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимог зустрічного позову колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування наявності збитків у вигляді упущеної вигоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" зазначило, що не направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" додаткової угоди про розірвання договору призвело до виникнення збитків в сумі 909 677,42 грн. за період з 14.03.2022 по 31.09.2022, завданих неможливістю передати дане приміщення в оренду іншим особам.
Дана сума збитків розрахована, виходячи з вартості одного місяця орендної плати в розмірі 120 000,00 грн. згідно з договором суборенди № 75-А від 14.03.2022 за період з 01.04.2022 по 31.09.2022, та в розмірі 69 677,42 грн. за період з 14.03.2022 по 31.03.2022. Утім, у межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" просило стягнути лише частину збитків у сумі 194 169,65 грн.
Разом із цим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що скаржником не доведено протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" та завдання такою поведінкою шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" у вигляді упущеної вигоди.
При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, матеріали справи не містять жодних доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Оренда-" вживало будь-яких заходів для одержання доходу та запобігання завдання йому збитків, які в даному випадку заявлені у вигляді упущеної вигоди за неможливість здати приміщення в оренду в період з 14.03.2022 по 31.09.2022.
Посилання скаржника на не направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" додаткової угоди про розірвання договору суборенди № 75-А від 14.03.2022 у якості підтвердження протиправної поведінки останнього, оцінюються колегією суддів критично, оскільки, як встановлено колегією суддів вище та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, відповідний договір між сторонами не був укладений.
Водночас, матеріали не справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що скаржником вчинялись будь-які дії з приводу повернення майна з оренди чи розірвання договору, який він вважав укладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність скаржником належними та допустимими доказами наявність упущеної вигоди в сумі 194 169,65 грн. та протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкер Плюс" та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними , на думку скаржника, збитками, у зв'язку із чим судом першої інстанції було цілком правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Оренда" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Оренда".
4. Матеріали справи №910/11210/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 27.09.2023.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк