ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/14295/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної установи "Держгідрографія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023
у справі № 910/14295/22 ( суддя - Я.А. Карабань)
за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"
до Державної установи "Держгідрографія"
про стягнення 526 587,84 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (надалі - позивач, ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Держгідрографія" (надалі - відповідач, ДУ «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ», скаржник) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 526 587,84 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 526, 530, 625, 626, 639, 901 Цивільного кодексу України ст.173, 181, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання, в частині оплати наданих послуг (робіт) з буксирування плавучого крану.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/95 позов задоволено. Стягнуто з Державної установи "Держгідрографія" на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" 526 587,84 грн. основного боргу.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк оплати послуг є таким, що настав, однак, доказів оплати послуг з буксирування плавучого крану загальною вартістю 526 587,84 грн. відповідач до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа "Держгідрографія" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22, прийняти її до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 по справі № 910/14295/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, а саме щодо ціни послуг.
Також скаржник вказує, що відповідач є державним підприємством, а тому публічна закупівля послуг мала здійснюватися відповідно до Закону України «Про публічні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 чого зроблено не було, а тому на думку скаржника, оскільки між ним та відповідачем відсутній договір у будь-якій формі, у позивача не виникло права вимагати сплати грошових коштів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
17.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а саме рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач звертався з листом про термінове надання послуг в той же день - 28.07.2022, що свідчить про те, що він не мав наміру діяти в межах законодавства про публічні послуги, з урахуванням винятковості становища судна МГС «Шляховик» та часу ліквідації наслідків.
Також позивач зазначає, що після отримання рахунку та вимоги відповідач не заперечував щодо ціни договору, а тому його твердження щодо неузгодження ціни не відповідають його діям під час отримання рахунку та вимоги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу Державної установи "Держгідрографія" у справі № 910/14295/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Алданова С.О., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва справу №910/14295/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
03.05.2023 справа № 910/14295/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.
10.05.2023 суддя Сулім В.В подав заяву про самовідвід від справи № 910/14295/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 заяву про самовідвід судді Суліма В.В. від розгляду справи - задоволено. Матеріали справи № 910/14295/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023, справу № 910/14295/22 за апеляційною скаргою Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 задоволено клопотання Державної установи "Держгідрографія" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22 та поновити Державній установі "Держгідрографія" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22. Зупинено дію Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22. Розгляд справи призначено на 22.06.2023.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 прийнято справу № 910/14295/22 за апеляційною скаргою Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 відкладено розгляд справи № 910/14295/22 за апеляційною скаргою Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 на 03.08.2023
27.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 задоволено клопотання представника Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 03.08.2023 з'явився представник позивача, який просив залишити без задоволення апеляційну скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
У судове засідання 03.08.2023 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.07.2022 відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№359/09/22, в якому для забезпечення виконання аварійно-рятувальних робіт із зняття пошкодженого судна МГС «Шляховик», який належить відповідачу, з огороджувальної дамби Морського підхідного каналу гирла Бистре, просив терміново виділити буксир на 28.07.2022 для буксирування 100-тонного плавучого крану з морського порту Ізмаїл до гирла Бистре та в зворотньому напрямку. Оплату за роботу буксиру гарантував.
28.07.2022 директором позивача на підставі вказаного вище листа відповідача видано наказ за №561 «Про перевід т/х «Портовий-1» в каботажне плавання», яким, зокрема, наказано:
1. Перевести в каботажне плавання т/х «Портовий-1» з 28.07.2022 по 30.07.2022.
2. Направити т/х «Портовий-1» на гирло Бистре р. Дунай для забезпечення аварійно-рятувальних робіт з зняття пошкодженого судна МГС «Шляховик».
Відповідно до судового вахтерного журналу №100 судна т/х Портовий-1 капітан судна Чернов І.Є. зазначив, що 28.07.2022 о 20.00 год. після отримання наказу про зняття з (Усть Дуная) гирло Бистре для аварійно-рятувальних робіт судна на 96 км за «ПК-2» судно знаходилось в каботажному плаванні для буксирування плавучого крану «ПК-2». О 10.00 год. 29.07.2022 на борт «ПК-2» прибув капітан т/х «Шляховик», який відмовся від послуг крану. Після оформлення відходу в п. Вилкове т/х «Портовий» здійснив буксирування плавучого крану «ПК-2» назад у порт Ізмаїл. Згідно із журналом загальний час плавання склав 37 год. 30 хв., а саме: 28.07.2022 - 4 год., 29.07.2022 - 24 год. та 30.07.2022 - 9.30 год.
01.08.2022 позивачем було виставлено відповідачу рахунок №719/6 за надані, на підставі листа відповідача за вих.№359/09/22 від 28.07.2022, послуги з роботи буксира т/х Портовий-1 у кількості 37,5 год., ціною за годину 11 701, 952 грн., а всього вартістю 526 587, 84 грн.
Також 01.08.2022 позивачем складено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №719/6 (послуги портофлота), відповідно до якого позивачем були надані відповідачу на підставі заяви останнього за вих.№359/09/22 від 28.07.2022, послуги з роботи буксира т/х Портовий-1 у кількості 37,5 год., ціною за годину 11 701, 952 грн., а всього вартістю 526 587, 84 грн.
Копія вказаного рахунку та акту направлені 05.08.2022 на електронну адресу відповідача, а також оригінали отримані 31.08.2022 нарочно представником відповідача, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції економічного сектору ФП (рахунки клієнтів на оплату) позивача.
14.10.2022 позивачем за вих.№35/01/07/706-22 направлено відповідачу вимогу про сплату боргу за надані послуги в сумі 526 587,84 грн.
Відповідачем надано відповідь за вих.№743/518/04/22, у якій зазначено, що послугами не користувалися, а тому акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписано не було, отже, і немає підстав для оплати виставленого позивачем рахунку.
05.12.2022 до позивача від відповідача за вих.№857/561/04/22 від 23.11.2022 надійшла відповідь на вимогу від 14.10.2022 за вих.№35/01/07/706-22, у якій зазначено про необґрунтованість вказаної вимоги, з посиланням на те, що послуга із залучення буксира та плавкара мала попередньо бути внесена до річного плану закупівель ДП «Держгідрографія», а оскільки зазначений вид закупівлі не включався до річного плану закупівлі, процедура закупівлі не здійснювалася, договір не укладався, підстав для оплати рахунку виставленого рахунку немає.
Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 526 587,84 грн. основного боргу за надані послуги з буксирування плавучого крану.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.ч.1-3 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Згідно із ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Статтею 644 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Як зазналось колегією суддів вище, 28.07.2022 відповідач звернувся до позивача з листом у якому для забезпечення виконання аварійно-рятувальних робіт з зняття пошкодженого судна МГС «Шляховик» з огороджувальної дамби Морського підхідного каналу гирла Бистре, просив терміново виділити буксир на 28.07.2022 для буксирування 100-тонного плавучого крану з морського порту Ізмаїл до гирла Бистре та в зворотному напрямку. Оплату за роботу буксиру гарантував
Тобто цей лист є офертою укласти угоду (договір) про надання послуг - буксирування 100-тонного плавучого крану.
Позивачем, у свою чергу, 28.07.2022 на підставі вказаного вище листа відповідача видано наказ за №561 «Про перевід т/х «Портовий-1» в каботажне плавання», яким, зокрема, переведено в каботажне плавання т/х «Портовий-1» з 28.07.2022 по 30.07.2022 та направлено т/х «Портовий-1» на грило Бистре р. Дунай для забезпечення аварійно-рятувальних робіт з зняття пошкодженого судна МГС «Шляховик».
Отже, позивач прийняв пропозицію відповідача шляхом видачі свого наказу (акцепт), що фактично є укладенням договору у спрощений спосіб.
Таке оформлення договірних правовідносин між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства та за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Вищевикладене спростовує твердження скаржника, що факт направлення листа останнім, не є безумовною підставою для надання послуг буксирування.
Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначає позивач на виконання укладеного договору він надав відповідачу послуги з буксирування плавучого крану на загальну суму 526 587,84 грн.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, акт приймання-передачі послуг №719/6 від 01.08.2022 не підписаний зі сторони відповідача (замовника) та останній вказує, що таких послуг не отримував та договір з позивачем не укладав.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Так, як зазначено колегією суддів вище саме скаржник звертався до позивача з листом за вих.№359/09/22 від 28.07.2022 (офертою) в якому «терміново» просив виділити буксир на 28.07.2022 для буксирування 100-тонного плавучого крану з морського порту Ізмаїл до гирла Бистре та в зворотному напрямку.
Згідно із ч.3 ст.641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
У листі відповідач просив надати послуги «терміново», доказів того, що він відкликав свою пропозицію, в тому числі до прийняття її позивачем та до початку надання послуг, матеріали справи не містять.
Що стосується посилань скаржника на те, що сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору, а саме щодо ціни послуг, а також відносно того що відповідач є державним підприємством, а тому публічна закупівля послуг мала здійснюватися відповідно до Закону України «Про публічні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 чого зроблено не було, а тому на думку відповідача, оскільки між ним та відповідачем відсутній договір у будь-якій формі, у позивача не виникло права вимагати сплати грошових коштів, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до листа за вих.№359/09/22 від 28.07.2022 відповідач гарантував позивачу оплату за роботу буксиру.
Водночас, як доречно вказано судом першої інстанції, позивач також є державним підприємством та тарифи на роботи (послуги), що ним надаються були затверджені наказом директора за №388 від 27.05.2022 «Про введення в дію місцевих тарифів на роботи (послуги)», що виданий на підставі протоколу тарифної комісії підприємства №16 від 27.05.2022, згідно з якими користування самохідними плавзасобами флоту портового за межами акваторії порту на українській ділянці р. Дунай за заявками клієнтів, зокрема т/х «Портовий», складає 320 дол. США за машино-годину без ПДВ.
Також, колегія суддів звертає увагу, що із листа за вих.№359/09/22 від 28.07.2022 не вбачається, що відповідач мав намір діяти в межах законодавства про публічні послуги, а навпаки, просив надати послуги терміново, в той же день - 28.07.2022.
Крім того, колегія суддів погоджується із позицією позивача, що після отримання рахунку та вимоги від позивача скаржник не заперечував щодо ціни договору.
Відповідно до відомостей судового вахтерного журналу №100 судна т/х Портовий-1, загальний час плавання буксира, який здійснював буксирування плавучого крану «ПК-2» належного відповідачу, склав 37 год. 30 хв., а саме: 28.07.2022 - 4 год., 29.07.2022 - 24 год. та 30.07.2022 - 9.30 год.
Тобто, з розрахунку 37 год. 30 хв. х 320 дол. США = 12 000, 00 дол. США, що станом на 30.07.2022 (дата надання послуг), як і на 01.08.2022 (дата виставлення рахунку) становило з розрахунку 36,5686 грн. за 1 дол. США, а тому 12 000, 00 дол. СШАх36, 5 686 грн. = 438 823, 20 грн. (без ПДВ) + 20% ПДВ = 526 587,84 грн.
У контексті вищевикладеного, колегія суддів констатує, що відповідачем/скаржником не підтверджено належними та допустимим доказами неотримання таких послуг.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку поведінка відповідача, як замовника є суперечливою, оскільки останній сам замовив послуги, не звертався до позивача з будь-якими листами чи повідомленнями про відмову від них до фактичного їх надання та тільки після пред'явлення виконавцем вимоги про їх сплату зазначив про відсутність договірних відносин, що, не відповідає принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі «concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем надані, а відповідачем отримані послуги з буксирування плавучого крану загальною вартістю 526 587,84 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.
Разом з тим, 14.10.2022 позивачем за вих.№35/01/07/706-22 направлено відповідачу вимогу про сплату боргу за надані послуги в сумі 526 587,84 грн., у якій позивач просив розглянути вимогу у семиденний строк з її отримання та перерахувати кошти.
Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання такої вимоги відповідачем, однак останній надав на неї відповідь від 23.11.2022 за вих.№857/561/04/22.
Підсумовуючи все вищевикладене у сукупності, а також враховуючи те, що строк оплати послуг є таким, що настав, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної установи "Держгідрографія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/14295/22.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державною установою "Держгідрографія".
4. Матеріали справи №910/14295/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 28.09.2023. (після виходу суддів з відпустки та лікарняного)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич