Справа № 307/3051/23
Провадження № 2/307/590/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Гламазда О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , постійно проживає в АДРЕСА_2 .
Разом з нею в будинку АДРЕСА_2 , проживала її мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спочатку мама та батько ОСОБА_4 проживали у с. Осинівка, Братського району, Іркутської області, РСФСР, однак, їх сімейне житія не склалося і батько покинув їх із мамою коли їй було 5 років, у зв'язку з чим, мама вимушена була разом з нею повернутися до себе на батьківщину в смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, а батько залишився проживати у Російській Федерації і з того часу ніяких зв'язків із ними не підтримував, та їй навіть не відомо про дату його смерті.
09 серпня 1984 року мама ОСОБА_3 особисто на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними забудовами та спорудами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_2 , що стверджено договором купівлі-продажу житлового будинку від 09 серпня 1984 року, зареєстрованому в реєстрі за № 119.
Згідно реєстраційного посвідчення, Хустське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчило, що житловий будинок АДРЕСА_2 , в цілому зареєстрований за ОСОБА_3 .
Згідно запису у ОСОБА_6 книзі, для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 , у даному будинку прописана була її мама, ОСОБА_3 , 1930 року народження, та вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено свідоцтвом пре її смерть.
Після смерті матері вона єдина спадкоємиця за законом, оскільки вона була єдина донька у матері, інших дітей не було, і вона самостійно доглядала маму до часу її смерті.
Згідно довідки Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 26 червня 2023 року вона фактично проживає в АДРЕСА_2 , та вона дійсно проживала разом до дня смерті її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , будинок побудовано у 1960 році, загальна корисна площа 41,9 кв.м, в яку входять: житлові приміщення площею 13,9 кв.м та допоміжні приміщення площею 28,0 кв.м..
Згідно висновку про вартість від 28 червня 2023 року ринкова вартість житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , складає 31 425,00 гривень.
Оскільки вона не має можливості отримати свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 , який помер у с. Осинівка, Братського району, Іркутської області, РСФСР, так як дипломатичні відносини з росією розірвано, то оформити свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі не видається можливим.
Тому просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право приватної власності на спадкове нерухоме майно - закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною корисною площею 41, 9 кв.м, в яку входять: житлові приміщення площею 13,9 кв.м та допоміжні приміщення площею 28,0 кв.м.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надала суду заяву в якій просить суд справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримує, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , та постійно проживає в АДРЕСА_2 .
Разом з позивачкою в будинку АДРЕСА_2 , проживала її мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спочатку батьки позивачки, а саме: мама та батько ОСОБА_4 проживали у с. Осинівка, Братського району, Іркутської області, РСФСР, однак, їх сімейне життя не склалося і батько покинув їх із мамою коли позивачці було 5 років, у зв'язку з чим, мама вимушена була разом з нею повернутися до себе на батьківщину в смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, а батько залишився проживати у Російській Федерації і з того часу ніяких зв'язків із ними не підтримував, та позивачці навіть не відомо про дату його смерті.
09 серпня 1984 року мама ОСОБА_3 особисто на підставі договору купівлі-прродажу придбала у ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними забудовами та спорудами, який розташований за адресою: будинок АДРЕСА_2 , що стверджено договором купівлі-продажу житлового будинку від 09 серпня 1984 року, зареєстрованому в реєстрі за № 119.
Згідно реєстраційного посвідчення, Хустське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчило, що житловий будинок АДРЕСА_2 , в цілому зареєстрований за ОСОБА_3 .
Згідно запису у ОСОБА_6 книзі, для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 , у даному будинку прописана була мама позивачки , ОСОБА_3 , 1930 року народження, та позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено свідоцтвом пре її смерть.
Після смерті матері позивачка єдина спадкоємиця за законом, оскільки вона була єдина донька у матері, інших дітей не було, і вона самостійно доглядала маму до часу її смерті.
Згідно довідки Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 26 червня 2023 року позивачка фактично проживає в АДРЕСА_2 , та дійсно проживала разом до дня смерті її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , будинок побудовано у 1960 році, загальна корисна площа 41,9 кв.м, в яку входять: житлові приміщення площею 13,9 кв.м та допоміжні приміщення площею 28,0 кв.м..
Згідно висновку про вартість від 28 червня 2023 року ринкова вартість житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , складає 31 425,00 гривень.
Згідно ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у законі та право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Факт смерті спадкодавця стверджено свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , виданим 02.10.2012р.
Відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, та той з подружжя, який його пережив. Єдиними спадкоємцями першої черги являються: я та мої браття ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які відмовилися від належних їм часток в мою користь, шляхом написання заяв про відмову від спадщини.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Як встановлено судом, позивачка є єдиним спадємцем після сметі матері, яка прийняла спадщину, так як на час смерті проживала з нею, однак перепоною в оформленні спадщини в позасудвому порядку є не можливість отримання свідоцтво про смерть батька ОСОБА_4 , який помер у с. Осинівка, Братського району, Іркутської області, РСФСР, із-за розірвання дипломатичних відносин з росією.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст..ст. 1216-1218, 1223, 1261, 1268, ст1270 ЦК України , суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право приватної власності на спадкове нерухоме майно - закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною корисною площею 41, 9 кв.м, в яку входять: житлові приміщення площею 13,9 кв.м та допоміжні приміщення площею 28,0 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Відповідач: Солотвинська селищна рада, місце розташування: смт. Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району, Закарпатської області.
Суддя: В.В. Чопик