ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023
Справа № 522/6522/23
Провадження № 2/522/3793/23
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянув у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дійсним.
ВСТАНОВИВ:
04.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позивач просить суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу №Н/98-00868 від 16.12.1998 квартири АДРЕСА_1 , укладений на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» між сторонами.
12.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.12.1998, укладеному на товарній біржі придбав квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру зареєстровував в Одеському МБТІ. Вчинити будь-які дій з вказаною квартирою неможливо, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.
Відзив на позов не подавався.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України.
На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
16.12.1998 на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н» укладено Договір № Н/98-00868 купівлі-продажу нерухомого майна за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітньої на той час ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) які є членами біржі, продали, а ОСОБА_1 , який є членом біржі, купив квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Квартира належить продавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане УЖКГ Одеського міськвиконкому 22.09.1995 № 7-7491 (п.2 Договору).
Квартира продана за 42 000 грн., які отримані продавцями до підписання даного договору (п.6 Договору).
В п. 9 Договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси на ім'я ОСОБА_1 .
Крім того, у договорі зазначено, що він на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових операції з нерухомістю» 16.12.1998 за № Н/98-00868.
Також, в договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Договір зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 16.12.1998 на ім'я ОСОБА_1 , підстава реєстрації - договір купівлі-продажу №Н/98-00868 від16.12.1998.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Спірна угода укладена в 1998 році. Отже, на правовідносини щодо її укладення поширюється чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідності до ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).
Згідно з ч.2 ст.47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до частини 1 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу").
Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ „Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі продажу квартири за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Відповідно до абз.3 п.2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009, в якому роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст.15 Закону України "Про товарну біржу" та ст.277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».
Судом встановлено, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.
Отже, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій квартиру.
Так, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу не спростовані та свідчать про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухомого майна. Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 16.12.1998.
Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н/98-00868, укладений 16.12.1998 року на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н», підлягає визнанню дійсним.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу №Н/98-00868 від 16.12.1998 квартири АДРЕСА_1 , укладений на Регіональній універсальній біржі «Александр-Н».
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.10.2023.
Суддя Ярема Х.С.