29.09.2023
Справа № 522/13054/23
Провадження по справі № 1-кп/522/2481/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510000719 від 22.05.2023 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
ВСТАНОВИВ:
Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
Так, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_5 від 24.02.2022 року №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 року №58/2023, продовжено з 19.02.2023 року строком на 90 діб, а також достовірно знаючи про те, що до КК України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 20.05.2023 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебував у приміщенні магазину «Єва», розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21/5, де у останнього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а предметом свого злочинного посягання останній визначив товари, які належать ТОВ «РУШ» код ЄДРПОУ 32007740.
Реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна із корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що його дії залишаться ніким не поміченими та ніхто не може завадити реалізації його злочинного умислу, взяв з полиці магазину чоловічу туалетну воду «Giorgio Armani di Gio», об'ємом 100 мл, вартістю 1999,2 гривень без НДС та поклав у кишеню своїх штанів, а в руки взяв інші товари, а саме: чоловічий дезодорант «Old Spice», гель для душу «Old Spice», вушні палички, гель для укладання волосся, зубну щітку.
В подальшому, перебуваючи біля касової зони ОСОБА_3 , доводячи свій умисел до кінця, здійснив оплату не за всі за товари, а саме: чоловічий дезодорант «Old Spice», гель для душу «Old Spice», вушні палички, гель для укладання волосся, зубну щітку, чітко усвідомлюючи, що за парфуми «Giorgio Armani di Gio», не розрахувався.
Після чого ОСОБА_3 покинув приміщення магазину «Єва», розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ТОВ «РУШ» код ЄДРПОУ 32007740 матеріальні збитки на загальну суму 1999,2 грн без НДС.
Дії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті та пояснив суду, що дійсно в травні 2023 року до 12:00 години, більш точної дати та час не пам'ятав, перебував у приміщенні магазину «Єва», за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 21/5, біля ринку «Привоз», де в нього виник намір привласнити собі туалетну воду «Giorgio Armani di Gio», об'ємом приблизно 100 мл, вартістю 2000 гривень, яку він поклав в кишеню штанів, а в руки взяв інші товари та перебуваючи на касі не здійснив оплату за туалетну воду. Після чого вийшов з магазину та пішов додому.
Просив суд суворо його не карати та врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні. Вказав, що матеріальну шкоду він відшкодував потерпілій стороні в повному розмірі.
Від Представника потерпілої особи ТОВ «РУШ» - ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Також в заяві зазначено, що будь-яких претензій потерпіла сторона до ОСОБА_3 не має, оскільки шкоду відшкодовано ним в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_4 просила призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Мотивування прийнятого рішення.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).
Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, не одружений, осіб на утриманні не має, працевлаштований, має середню освіту, зареєстрований та проживає в м. Одеса, на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше не судимий та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що має неповнолітню доньку, однак доказів на підтвердження цього факту суду надано не було.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення та відшкодував завдану ним кримінальним правопорушення шкоду.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі.
Крім того, прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не пов'язане з позбавленням волі, визначивши іспитовий строк.
Врахувавши в сукупності наведені вище обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий та повністю відшкодував завдану шкоду, наявність пом'якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на один рік.
При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, які будуть достатніми для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Як вбачається з матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який станом на сьогоднішній день сплинув. Прокурором не було подано клопотання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 .
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.
Судові витрати для проведення експертиз відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 65, 75, 76, 185 КК України, ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосований на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2023 року стосовно ОСОБА_3 - вважати таким, що втратив свою дію.
Судові витрати для проведення експертиз відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази, а саме:
- цифровий диск CD-R № 07041814 з відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_7