КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ____________________________________________________________________________
Справа № 947/10759/23
Провадження № 2/947/2092/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Петренка В.С.
за участю секретаря Торгонської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю та матері дитини, яка проживає з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
03.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягувати з ОСОБА_2 на користь непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі розмірі 8000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та довічно, та на користь неї аліменти у твердій грошовій сумі розмірі 4000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та довічно.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 06.03.1998 року від спільного шлюбу, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується його свідоцтвом про народження.
15.04.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Позивачка зазначає, що 06.03.2016 року ОСОБА_3 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 особи, яка отримує державну соціальну допомогу, відповідно до якого йому було призначено державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.
17.01.2017 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області визнав ОСОБА_3 недієздатним та призначив ОСОБА_1 його опікуном.
Позивачка вказує, що 17.03.2020 року Міжрайонна психіатрична медико-соціальна експертна комісія м. Маріуполь видала довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якої ОСОБА_3 надана 1 група інвалідності безстроково та зазначено, що останній потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
27.03.2023 року ОСОБА_1 було видано довідку № 5106- 5002670211 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Як стверджує позивачка, 27.03.2023 року ОСОБА_3 було видано довідку № 5106-5002670246 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої він фактично проживає за вказаною вище адресою.
Також позивачка зазначає, що дитина зареєстрована та проживає разом із матір'ю, мати самостійно займається вихованням дитини, її культурним та духовним розвитком, постійним доглядом та наглядом за дитиною, а дитина - ОСОБА_3 , у зв'язку з інвалідністю першої групи та недієздатністю, є непрацездатною особою та потребує матеріальної допомоги від батьків.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 06.04.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю та матері дитини, яка проживає з дитиною. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні 25.09.2023 року позивачка позов підтримала, та просила суд його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, зокрема, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом у судовому засіданні, 06.03.1998 року від спільного шлюбу, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.(а.с. 10)
15.04.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 14).
06.03.2016 року ОСОБА_3 було видано посвідчення серії НОМЕР_1 особи, яка отримує державну соціальну допомогу, відповідно до якого йому було призначено державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. (а.с. 17) 17.01.2017 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області визнав ОСОБА_3 недієздатним та призначив ОСОБА_1 його опікуном.(а.с. 15)
17.03.2020 року Міжрайонна психіатрична медико-соціальна експертна комісія м. Маріуполь видала довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якої ОСОБА_3 надана 1 група інвалідності безстроково та зазначено, що останній потребує постійного стороннього догляду та нагляду. (а.с. 16)
27.03.2023 року ОСОБА_1 було видано довідку № 5106-5002670211 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9)
27.03.2023 року ОСОБА_3 було видано довідку № 5106- 5002670246 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи , відповідно до якої він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .. (а.с. 13)
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
З аналізу ст. 198 Сімейного кодексу України вбачається, що право на утримання повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги виникає на підставі спроможності надавати таку допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України) .
Водночас, відповідно до ч. 2ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
З урахуванням стану здоров'я повнолітньої дитини ОСОБА_3 , його потреб для забезпечення належного рівня життєдіяльності, суд визначає розмір аліментів - 2093 грн.
Відповідно до роз'яснень у пункті 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»та ч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ч. 3 ст.12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Заперечень щодо стягнення аліментів на утримання непрацездатного сина відповідачем суду надано не було.
Згідно з ч. 1ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до Закону Україна «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005р. N 2961-ІУ (з подальшими змінами): дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її - життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно ст.88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право: один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом; дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; цей з подружжя опікується нею; другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також: наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум на працездатних осіб - 2684 гривні.
З урахуванням стану здоров'я повнолітньої дитини ОСОБА_3 , його потреби у постійному догляді матері, суд визначає розмір аліментів - 2684 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_3 є непрацездатною особою з інвалідністю І-Б групи з дитинства, дійсно проживає з матір'ю, яка піклується про нього, а його батьком є відповідач ОСОБА_2 , який не надав будь-яких доказів неспроможності надавати таку матеріальну допомогу.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю та матері дитини, яка проживає з дитиною - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь повнолітньої непрацездатної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2093 (дві тисячі дев'янсто три) гривні 00 копійок, але не менш ніж розмір прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду - 03.04.2023 року, довічно.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь матері дитини - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менш ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду - 03.04.2023 року, довічно, але не більше ніж на період стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено протягом 02.10.2023 року.
Суддя Петренко В. С.