Номер провадження: 33/813/1365/23
Номер справи місцевого суду: 522/1482/23
Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.
Доповідач Толкаченко О. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., захисника Бурдеги Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2022 року, о 23 годині 01 хвилин у м.Одеса по вул. Французький бульвар, 85/87, ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія, за допомогою приладу «Drager 7510» № 0438, проба 611, результат позитивний - 0,96% проміле,
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1) ст.247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
1)співробітник поліції не надав можливість належним чином викласти свої пояснення у протоколі, здійснював фізичний та психологічний тиск;
2)в протоколі не вказані свідки, а також ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою;
3)в матеріалах відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп'яніння;
4)ОСОБА_1 не відстороняли від керування автомобілем;
Позиції учасників апеляційного розгляду
Під час апеляційного розгляду захисник Бурдега Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З матеріалів справи убачається, що при її розгляді суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 252 КУпАП, повно та об'єктивно розглянув справу і прийняв обґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд, дослідивши оскаржену постанову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вона є обґрунтованою, належним чином вмотивованою, та прийнятою у відповідності до вимог КУпАП, а отже і законною.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №358032 від 16.12.2022 року, складеним за фактом порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9а) Правил дорожнього руху України, а саме за тими обставинами, що останній 16.12.2022 року о 23 год. 01 хв. у м. Одеса, Французький бульвар, 85/87, керував автомобілем «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому, будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу ОСОБА_1 не навів, чим фактично погодився з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП при обставинах, викладених у протоколі.
Апеляційний суд зазначає, що в цілому вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Drager» Alcotest 7510», №0438, проба 611, та, відповідно до роздруківки алкотестеру, результат огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 виявився позитивним та склав 0,96% проміле (а.с.4)
Вказаний акт огляду був підписаний ОСОБА_1 , який в свою чергу погодився з результатами огляду, про що свідчить його особистий підпис.
Згідно п.п.6,7 розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Чинне законодавство містить вичерпний перелік підстав для проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я, якими за ч.3 ст. 266 КУпАП є:
- незгода водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції (далі за тестом - огляд), поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів;
- незгода водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Тобто проведенню огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я має передувати проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
В даному випадку огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер». З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про свою незгоду з результатами огляду, проведеного поліцейським, не заявляв.
Крім тог,о в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я КНП - «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння (а.с.6), що свідчить про безпідставність доводів ОСОБА_1 про відсутність такого направлення.
Разом з тим, до апеляційної скарги не додано жодних доказів про те, що співробітниками патрульної поліції вживались заходи тиску с метою позбавлення ОСОБА_1 можливості викласти свої пояснення у протоколі.
З метою перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом були досліджені відеозаписи з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції.
Так, з відеозапису убачається, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1 , який надав працівникам поліції документи для огляду, а також був оглянутий багажник автомобіля. Разом з тим, у поліцейського виникла підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. В зв'язку з цим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився та було встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції ретельно роз'яснили ОСОБА_1 його права. Жодного разу ОСОБА_1 не висловив бажання скористатися правовою допомогою.
Апеляційний суд констатує, що з відеозапису не убачається будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 намагався домовитися з працівниками поліції щодо можливості не складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. На що був попереджений поліцейським про кримінальну відповідальність за такі дії.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування автомобілем апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з відеозапису убачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 викликати тверезого водія, однак останній припаркував свій автомобіль на місці, де був зупинений.
Доводи про те, що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушеннями вимог КУпАП без присутності двох свідків апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Попередня редакція ч.2 ст.266 КУпАП дійсно встановлювала, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Разом з тим вказана редакція ч.2 ст.266 КУпАП втратила чинність 17 березня 2021 року в зв'язку з набранням чинності Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1231-IX від 16 лютого 2021 року.
Правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 було вчинене 16 грудня 2022 року, коли вже діяла чинна редакція ч.2 ст.266 КУпАП і якою встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Оскільки під час проходження огляду поліцейськими застосовувались технічні засоби відеозапису, то у даному випадку залучення двох свідків не було обов'язковим.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази, які були повторно дослідженні під час апеляційного розгляду, зокрема відеозаписи події, поза розумним сумнівом беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко