ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/22622/23
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
29 вересня 2023 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 із виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошової компенсації за належне, але не отримане речове протягом проходження військової служби речове майно на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 06 березня 2019 року у зв'язку із звільненням з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 07 березня 2019 року по 06 вересня 2019 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву, та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач до адміністративного позову не додав доказів сплати судового збору, натомість вказує у позовній заяві, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого додав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 16 квітня 2015 року.
З цього приводу суддя зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 цього Закону.
Конструкція норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в якій йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи викладене, суддя доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Суддя також враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.
Предметом розгляду у цій справі є позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З огляду на підстави та предмет позову у цій справі, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій; така виплата не входить в структуру грошового забезпечення та, відповідно, не є «заробітною платою» в розумінні Кодексу законів про працю України. Оскаржені діяння відповідача зумовлені невчасним розрахунком при звільненні особи з публічної служби та жодним чином не пов'язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.
Таким чином, вимоги позивача у цій справі не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій.
Отже, за таких обставин судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддя також ураховує, що Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 дійшов правового висновку про те, що «системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою».
Таким чином, з огляду на вищенаведений правовий висновок Верховного Суду у цій позовній заяві позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку він повинен сплатити судовий збір у розмірі, який становить 1073,60 грн.
Суддя встановив, що позивач не сплатив судовий збір за одну заявлену позовну вимогу немайнового характеру у розмірі, який становить 1073,60 грн.
Відповідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Із врахуванням наведеного за загальним правилом спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вказана правова позиція суду узгоджується в висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
За усталеною судовою практикою вказаний місячний строк обчислюється з моменту проведення остаточного розрахунку із звільненою особою.
У цій справі позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні таких сум:
- грошової компенсації за неотримане речове майно, яка виплачена 22 квітня 2019 року;
- компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка виплачена 30 липня 2021 року;
- індексації грошового забезпечення, яка виплачена на виконання рішення суду у справі № 380/17871/21, 19 вересня 2023 року.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2022 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отож, звернення до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України) обмежене строком, який, з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування, суддя вказує на те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також індексації грошового забезпечення, що виплачувалися декількома частинами, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі ст. 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.
Як вже зазначено суддею вище, грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена позивачу 22 квітня 2019 року; компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була виплачена позивачу 30 липня 2021 року.
З цим позовом до суду позивач звернувся (здав на пошту для скерування в суд) 23 вересня 2023 року.
Отже, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні індексації грошового забезпечення, яка відбулася 19 вересня 2023 року, то в цій частині позивачем дотримано місячний строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та докази поважності причин його пропуску позивач до матеріалів позовної заяви не додав.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 1073,60 грн;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно та компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням підтверджуючих відповідні обставини доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.