ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/4770/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 07.10.2022 року №134650020783 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.п.1, п.2, ст.114 Закону №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 30.09.2022р. (часу подачі зави) зарахувавши в загальний страховий стаж період навчання з 24.11.1994 року по 17.07.1984 року в Львівському технічному училищі №31, період з 24.11.1994 року по 23.05.1995 року отримання допомоги по безробіттю, згідно ст.30 Закону України «Про зайнятість населення» в Рава-Руській філії Жовківського районного центру зайнятості населення, пільговий страховий стаж час роботи з 01.09.1997 року по 07.10.2022 року молодша медсестра рентгенкабінету по догляду за хворими список №1 розділ XIX 12300000-20426 згідно Постанови від 02.08.2016р. №461.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.09.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області №134650020738 від 07.09.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на те, що до страхового стажу не зараховані періоди, а саме: - навчання з 01.09.1983 по 17.07.1984 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки в запису рішення комісії виправлене прізвище та запис на російській мові отримувача диплому по батькові не відповідає паспортним даним; - 24.11.1994 по 23.05.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в запису номеру наказу при прийнятті виправлення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки №425 від 30.09.2022, оскільки не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме довідка не відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними та протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 17 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за Списком №1, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. За результатом розгляду документів прийнято рішення №134650020738 від 07.10.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не врахований період навчання з 01.09.1983 по 17.07.1984 згідно диплому про навчання НОМЕР_1 , оскільки в записі рішення комісії виправлене прізвище та запис на російській мові отримувача диплому по батькові не відповідає паспортним даним та період роботи з 24.11.1994 по 23.05.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі номеру наказу при прийнятті виправлення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 №58.
До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 30.09.2022 №425, оскільки не підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме: довідка не відповідає додатку №5 відповідно до Порядку №637. Зазначена професія молодша медсестра рентгенкабінету не відповідає переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 02.08.2016 № 461, розділом XXIV якого передбачена професія молодша медична сестра з догляду за хворими.
Зазначає, що відділом контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведено позапланову перевірку достовірності відомостей, відображених в довідці про стаж, виданої для призначення пенсії. В ході перевірки складено акт від 01.11.2022 №1300-6004-1/11378, в якому зазначено, що відповідно до «переліку робочих місць, професій та посад працівників Рава-Руська районна лікарня» яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком, згідно Списку №1 посада молодша медична сестра не зазначена.
Наголошує, що робота у шкідливих та важких умовах після 21.08.1992 відповідно до пункту 4.1 Порядку №383 зараховується до пільгового стажу, якщо право це підтверджене результатами атестації робочого місця.
Відтак, на сьогоднішній день відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить суд відмовити в задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином 21.03.2023 через електронний кабінет.
Суд всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
встановив:
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
30.09.2022 року позивач у віці 56 років звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №134650020738 від 07.10.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Згідно змісту рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 07.10.2022 №134650020738, страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 6 місяців 28 днів, пільговий стаж не підтверджений. В рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди: - навчання з 01.09.1983 по 17.07.1984 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки в запису рішення комісії виправлене прізвище та запис на російській мові отримувача диплому по батькові не відповідає паспортним даним; - 24.11.1994 по 23.05.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в запису номеру наказу при прийнятті виправлення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993). До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки №425 від 30.09.2022, оскільки не підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення, а саме: довідка не відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній постанови КМУ від 12.08.1993 №637 - зазначена професія «молодша медсестра рентгенкабінету» не відповідає переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, затвердженому постановою КМУ від 02.08.2016 №461, розділом XXIV якого передбачена професія «молодша медична сестра з догляду за хворими».
В рішенні №134650020738 від 07.10.2022, також зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 30.09.2022 направило запит на перевірку пільгового стажу ОСОБА_2 за період з 01.09.1997 по 30.09.2022. За умови надання додаткових документів право на пенсію буде переглянуто.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахуванням періодів роботи позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 113 Закону України № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно абзацу 1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Абзацом 23 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 передбачено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до абзацу 24 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років (пункт 16 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Наявними матеріалами справи підтверджується, що вік позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, становив 56 років.
При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 , в трудовій книжці відображені наступні періоди роботи, а саме:
- до вступу на підприємство навчилася в технічному училищі №31 з 01.09.1983 року по 17.07.1984 року;
- 21.07.1984 року зачислена до цеху №8 заготівельником верху взуття третього розряду;
- 05.09.1985 року присвоєно четвертий розряд заготівельника верху взуття цеху №8;
- 01.11.1986 року переведена в цех №4 заготівельником верху взуття четвертого розряду;
- 01.01.1988 року у зв'язку із запровадженням нових тарифних умов оплати праці (ЄТКД) встановлено перший розряд збирача деталей та виробів цеху №4;
- 18.10.1988 року звільнена у зв'язку з виїздом до місця служби чоловіка;
- 24.11.1994 року Рава-Руською філією Жовківського РЦЗН почато виплату допомоги по безробіттю згідно ст.29 п.1б Закону України «Про зайнятість населення»;
- 23.05.1995 року припинено виплату допомогу по безробіттю, згідно ст.30 п.1в Закону України «Про зайнятість населення»;
- 24.11.1995 року призначено допомогу по безробіттю за 2-ий рік перебування на обліку, згідно п.1б ст.29 Закону України «Про зайнятість населення»;
- 23.02.1996 року припинено виплату допомогу по безробіттю, згідно п.1в ст.30 Закону України «Про зайнятість населення»;
- 24.11.1996 року призначено допомогу по безробіттю згідно п.1а ст.29 Закону України «Про зайнятість населення» за 3-ій рік перебування на обліку;
- 23.02.1997 року припинено виплату допомогу з безробіття, згідно п.п.В п.1 ст.30 Закону України «Про зайнятість населення»;
- 01.09.1997 року прийнята на посаду санітарки рентгенкабінету стаціонару до Рава-Руської районної лікарні;
- 01.03.1998 року на підставі листа МОЗУ №10.03.68-29 від 16.01.1998 посаду санітарки перейменовано на посаду молодшої медсестри;
- 05.09.2018 року Рава-Руська районна лікарня реорганізована шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Жовківської районної ради «Рава-Руська районна лікарня»;
- 19.02.2021 року Комунальне некомерційне підприємство Жовківської районної ради «Рава-Руська районна лікарня» перейменована на Комунальне некомерційне підприємство «Рава-Руська лікарня» Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 продовжувала працювала на момент подачі заяви про призначення пенсії (30.09.2022), так і працює дотепер. Більш того, в трудовій книжці НОМЕР_2 відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи, а саме:
- з 01.09.1983 року по 17.07.1984 року період навчання в технічному училищі №31;
- з 24.11.1994 року по 23.05.1995 року період отримання допомоги по безробіттю в Рава-Руській філії Жовківського РЦЗН.
Зазначені періоди роботи не зараховані Пенсійним фондом до страхового стажу.
Період роботи з 01.09.1997 року по 30.09.2022 року в Рава-Руській лікарні незарахований Пенсійним органом до пільгового стажу за Списком №1.
Судом встановлено, що пільговий період роботи позивача з 01.09.1997 по 30.09.2022 (дата видачі довідки) в Рава-Руській районній лікарні підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №425 від 30.09.2022, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 01.09.1997 по 30.09.2022 (дійсний час (дата видачі довідки)) та виконувала догляд за хворими за професією, посадою молодшої медсестри рентгенкабінету, що передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ 1230000-20426, підстава постанова №461 від 02.08.2016.
Суд зазначає, що довідка №425 від 30.09.2022, дійсна, в судовому порядку недійсною або неправомірно виданою не визнавалась.
Відповідно до наказів по Рава-Руській районній лікарні №20-а від 01.02.1997, №51 від 27.08.2002, №112 від 27.08.2007 «Про перелік робочих місць, професій, посад з пільговим пенсійним забезпеченням», встановлено вихід на пільгову пенсію за списком №1, зокрема для середнього медичного персоналу рентгенівських кабінетів.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Рава-Руська лікарня» Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області №10 від 06.03.2023, ОСОБА_1 дійсно працює в КНП «Рава-Руська лікарня» на посаді молодшої медичної сестри рентгенкабінету стаціонару з 01.09.1997 по даний час. В довідці також зазначено, що КНП «Рава-Руська лікарня» є правонаступником Рава-Руської районної лікарні в результаті перетворення в комунальне некомерційне підприємство Жовківської районної ради «Рава-Руська районна лікарня» на підставі рішення сесії Жовківської районної ради від 31.05.2018 №4 та комунального некомерційного підприємства Жовківської районної ради «Рава-Руська районна лікарня» в результаті зміни засновника та перейменування на підставі рішення сесії Рава-Руської міської ради від 29.01.2021 №34.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 р. № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 №637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з копією трудової книжки позивача, у ній вчинено наявні записи щодо перебування позивача на посадах, які надають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку.
Суд вважає, що трудова книжка містить необхідні відомості і відповідає вимогам п. 10 Порядку №383, які підтверджують роботу позивача у спірні періоди.
Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, що також долучені до матеріалів справи, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
При цьому зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.
Тобто трудова книжка містить необхідні дані для підтвердження наявності у позивача як страхового та і спеціального пільгового трудового стажу.
При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже, до 21 серпня 1992 року законодавством не вимагалось проведення атестації робочих місць за умовами праці, а за період з 21 серпня 1992 року підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за списками № 1 згідно ст. 114 Закону № 1058-IV та п. 3 Порядку № 383 є обов'язковим.
Більш того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (надалі-Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (надалі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.
Разом із цим суд зазначає, що згідно абзаців 1 та 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою; заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються у відповідному журналі. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п. 4.2 цього ж Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно абз. 2 п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до п. 3.3 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку (в тому числі непрацюючим особам, які звернулись за призначенням пенсії), щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Як вже зазначалось судом, 30.09.2022 відповідачем при прийомі документів від позивача не вимагалось від позивача надати у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткові документи, а також у суду відсутні будь-які інші докази на підтвердження виконання управлінням приписів пунктів 1.7 та 3.3 Порядку № 22-1 щодо надання допомоги громадянам в одержанні необхідних документів для призначення пенсії.
Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Водночас, необхідно вказати, що позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав громадян при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами Пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №569/9411/14-a.
Суд зазначає, що доводи відповідачів щодо того, що уточнююча довідка не відповідає вимогам чинного законодавства через невідповідність додатку №5 Порядку №637 не приймаються до уваги, оскільки довідка №425 від 30.09.2022 відповідає вимогам додатку №5 Порядку №637.
Разом з тим, суд зазначає, що наявність чи відсутність довідки №425 від 30.09.2022 не спростовують наявності у позивача стажу за Списком №1 та наявності у нього права для призначення пенсії на пільгових умовах.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а вказав на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду у справі, що розглядається, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких він набув пільговий стаж та формальних неточностей у документах.
Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11.03.1994 №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до яких відноситься - «XIX. Установи охорони здоров'я», зокрема «Середній медичний персонал рентгенівських відділень (кабінетів), а також середній медичний персонал, постійно зайнятий у рентгеноопераційних, ангіографічних кабінетах».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 №36 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, визначено, що - «XIX. Охорона здоров'я», зокрема «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» відносяться до виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 №461, затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, визначено, що - «XIX. Охорона здоров'я», зокрема «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» відносяться до виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Таким чином, враховуючи зазначені вище постанови Кабінету Міністрів України, суд не приймає до уваги акт позапланової перевірки достовірності відомостей, відображених в довідці про стаж, виданої для призначення пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.11.2022 №1300-6004-1/11378, складений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому зазначено, що відповідно до «Переліку робочих місць, професій та посад працівників» «Рава-Руська районна лікарня» яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за віком, згідно Списку №1 посада молодша медична сестра не зазначена, оскільки відповідно до перелічених постанов Кабінету Міністрів України посада ОСОБА_1 - «молодша медична сестра рентгенкабінету» відноситься до виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Враховуючи наведене, періоди пільгової роботи позивача з 01.09.1997 по 30.09.2022 неправомірно не були зараховані пенсійним органом до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Щодо неврахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (далі - Закон №803-XII), право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними, які не мають інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.
Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на повну пенсію) - до 18 місяців. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, другий - не більш як 3 місяці, третій рік - залишок, не використаний за попередні 2 роки (ч.2 ст.28 Закону №803-XII).
Громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по безробіттю подається на умовах, передбачених пунктом 2 цієї статті, а для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців (ч.3 ст.28 Закону №803-XII).
У період одержання допомоги безробітний зобов'язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій, погоджених з державною службою зайнятості (ч.4 ст.28 Закону №803-XII).
Статтею 29 Закону №803-XII, передбачено, що громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:
а) не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області;
б) не нижче 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви.
Частинами 3, 4 ст.29 Закону №803-XII передбачено, що розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.
У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.
Пунктом 12 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
При цьому, періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону №1058-IV (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом №1058-IV. Згідно із статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не отримував державну допомогу по безробіттю або періоди отримання державної допомоги по безробіттю не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно отримання державної допомоги по безробіттю зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім того, за результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом № 1058-ІV, зокрема не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача в частині отримання виплат по безробіттю з 24.11.1994 по 23.05.1995.
Зі змісту наведених норм, слідує, що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу, а тому, неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 24.11.1994 по 23.05.1995 є протиправним.
Таким чином, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача) зарахувати до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 24.11.1994 по 23.05.1995 в Рава-Руській філії Жовківського РЦЗН.
З приводу виправлень в трудовій книжці позивача, суд зазначає наступне.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У відповідності до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірних періодів роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідачі не надали.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
При цьому, суд враховує, що згідно з пунктом 3 Порядку №383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. З урахуванням того, що позивач обіймав посади до 22.10.1992 року включно, які надають право на призначення пільгової пенсії, то до 21.08.1992 атестація робочого місця непотрібна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №569/15943/16, від 25 вересня 2018 року в справі №569/15635/16.
Відсутність первинних документів не є виною позивача, адже як передбачається ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Верховний суд України у своїй постанові по справі № 754/14898/15-а зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших формальних документів (довідок, наказів). ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжні. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.
Згідно з позицією Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №243/6260/17 подані позивачем до відповідача довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній, які видані підприємством, засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи. Отже, ці довідки не викликають сумніву в їх достовірності.
Верховний Суд України в постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та від 10.03.2015 у справі №21-51а15 дійшов такого висновку: «...необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників: трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу».
Суд наголошує, що в тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право па пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, вимоги постанови № 637 щодо надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу застосовуються лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 06.04.2020 у справі № 552/4199/17, Верховний Суд дійшов наступного висновку: «... основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо».
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачем надано окрім трудової книжки із належним чином зробленими записами про стаж роботи також і деякі первинні документи.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 638/14056/15-а зазначив, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Щодо не зарахування періоду навчання та наведених доводів пенсійного органу про виправлення в записі рішення комісії прізвища та запис на російській мові отримувача диплому по батькові не відповідає паспортним даним, суд зазначає наступне.
Львівським технічним училищем №31 видано ОСОБА_3 диплом НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 в період з 01.09.1983 по 17.07.1984 навчалася в училищі.
Дійсно з запису на російській мові вбачається виправлення по батькові в частині виправлення літери «в» « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Разом з тим, суд не вбачає в цьому виправленні обставини, яка унеможливлює встановити, що диплом НОМЕР_1 виданий саме ОСОБА_3 , оскільки в записі на українській мові чітко, без якихсь виправлень зазначено, що диплом видано - ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 03.09.1988, ОСОБА_3 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Згідно запису у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано шлюб.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 навчалася у Львівському технічному училищі №31 та отримала диплом НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, суд критично оцінює викладені відповідачами доводи та відхиляє їх як безпідставні.
Крім того, факт навчання позивача у Львівському технічному училищі №31 з 01.09.1983 по 17.07.1984 підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_2 з посиланням на дату і номер диплому
З огляду на наведене, період навчання у Львівському технічному училищі №31 з 01.09.1983 по 17.07.1984 повинен бути зарахований до загального стажу ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, не зарахувавши відповідні періоди роботи (страховий та пільговий стаж).
Відповідачем при розгляді заяви позивача від 30.09.2022 не були в повній мірі дотримані нормативно-правові приписи Порядку № 22-1 та не враховані всі обставини.
Зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не враховано страховий стаж в період з 01.09.1983 по 17.07.1984 та з 24.11.1994 по 23.05.1995, і період роботи позивача на посадах, що передбачені Списком № 1 в період з 01.09.1997 по 30.09.2022 в Рава-Руській лікарні, тобто в шкідливих умовах праці.
Суд зазначає, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 30.09.2022 про призначення пенсії на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV із зменшенням пенсійного віку, позивач досяг 56 років, мав загальний страховий стаж 29 років 06 місяців 28 днів, пільговий стаж був на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області був не підтверджений, що відповідачами не заперечується.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Пенсійним фондом неправомірно було невраховано страховий стаж з 01.09.1983 по 17.07.1984 та з 24.11.1994 по 23.05.1995, що складає 1 рік 04 місяці 16 днів та період роботи за Списком №1 з 01.09.1997 по 30.09.2022, що складає більше 25 років.
Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 30.09.2022 про призначення пенсії на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку та мала необхідний як загальний страховий стаж так і пільговий стаж за Списком №1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на зазначені положення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та прийнято рішення №134650020738 від 07.10.2022 про відмову у призначені пенсії.
При цьому, пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний страховий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією (30.09.2022).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню враховуючи п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №134650020738 від 07.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 01.09.1983 по 17.07.1984 та з 24.11.1994 по 23.05.1995, пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.09.1997 по 30.09.2022 та призначити і виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку починаючи з 30.09.2022.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в сумі 2147,20 гривень, оскільки, підставою для звернення до суду стало протиправне рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.10.2022 №134650020738 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу період з 01.09.1983 року по 17.07.1984 року, з 24.11.1994 року по 23.05.1995 року та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.09.1997 року по 30.09.2022 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.09.2022.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 2147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень, 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28.09.2023.
Суддя Коморний О.І.