Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2023 року Справа№200/4599/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса вул. Гната Юри, 14-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 37498541) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
22 серпня 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса вул. Гната Юри, 14-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 37498541), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про надання відмови в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оформленого листом від 21.02.2023р. № 1865/35-01/03.
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 09.02.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Макіївка Донецької області та проживає у м. Києві, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.10.2017 №3008-20204. У встановленому порядку позивач звернулась до відповідача за отриманням допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі. Відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні вказаної допомоги. Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні адресної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з вимогами частини п'ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Станом на час розгляду справи, відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, про причини неподання відзиву на позовну заяву відповідачем суду не повідомлено.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою від 30.10.2017 №3008-20204 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 .
Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Розглянувши звернення позивача, Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, листом від 21.02.2023 №1865/35-01/03, відмовило ОСОБА_1 у призначенні допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. Відповідач зазначив, що згідно з пунктом 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, внутрішньо переміщена особа, яка була опублікована 24.02.2022 у регіоні, що включений до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, та не отримувала допомогу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, не має права на отримання допомоги відповідно до Порядку.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Закону №1706, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706, внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".
Позивач відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 зареєстрована відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно із пунктом 5 Порядку №505 для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
З виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що позивач отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у період з січня 2018 року по грудень 2020 року.
Доказів отримання позивачем допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам станом на 24.02.2022 матеріали справи не містять.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до п.1 Порядку №332 Цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, вказано, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу. Так, як внутрішньо переміщена особа (позивач) не отримувала щомісячну допомогу та не була повторно переміщена після 24 лютого 2022 року, вона не має права на отримання допомоги відповідно до Порядку.
Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з п.3 Порядку №332 допомога адається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що позивач до 24.02.2022 обліковувалася за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією довідки від 30.10.2017 №3008-20204.
В редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми " є Підтримка", на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332, станом на 06.03.2022, м. Київ входив до відповідного переліку, що свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувався на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
Як було зазначено вище, позивач станом на 24.02.2022 не отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано дві умови:
- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;
- або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи станом на 24.02.2022 позивач була облікована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на пункт 3 Порядку №332, який не містить нормативного правила, за яким переміщення з території проведення бойових дій раніше ніж 24.02.2022 року позбавляє особу права на отримання допомоги згідно Порядку №332. В дійсності відповідна норма права позбавляє права на отримання такої допомоги лише якщо особа була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 року, таке облікування здійснювалося у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку (однак м. Київ, де обліковувалася позивач з 2017 року до такого переліку включений), крім отримувачів допомоги відповідно до Постанови №505. Таким чином, правова підстава для відмови позивачу у призначення допомоги згідно Порядку №332, що викладена у повідомленні відповідача від 21.02.2023 року є необґрунтованою, а відповідне рішення підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що протиправність відмови у визнанні за особою певного права сама по собі не створює в особи відповідне право, існування якого залежить від визначених у законодавстві обставин. До юридичної ситуації позивача за обставин цієї справи підлягає застосуванню абзац 8 п. 3 Порядку №332, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України (м. Макіївка є тимчасово окупованою територією Російською Федерацією відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019 року №32/2019), території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (Макіївська міська територіальна громада належить до таких територій згідно Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75. Отже, м. Макіївка належить до обох видів територій, переміщення з яких надає право на отримання допомоги згідно Порядку №332 відповідно до абзацу 8 п. 3 цього порядку.
Таким чином, судом встановлено протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 858,88 грн. на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса вул. Гната Юри, 14-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 37498541) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації у призначенні ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оформленої листом від 21.02.2023р. № 1865/35-01/03.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 09.02.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса вул. Гната Юри, 14-Б, м. Київ, 03148, ЄДРПОУ 37498541) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 гривень.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 29 вересня 2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова