Справа № 214/3241/23
2/214/3158/23
РІШЕННЯ
Іменем України
19 вересня 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3241/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Морозов Вадим Юрійович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Лариса В'ячеславівна, про розірвання договору довічного утримання, скасування обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна,-
Представники:
від позивача - адвокати Морозов В.Ю., Рясний В.Д.,
від відповідача - ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 12 травня 2023 року, в подальшому уточнивши зміст та коло учасників справи (а.с.34-39), просила суд: розірвати договір довічного утримання від 11 серпня 2021 року, укладений між нею та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №727; скасувати обтяження у виді заборони відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладене 11 серпня 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В. та зареєстроване в реєстрі за №728; стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 11 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №727. За умовами договору ОСОБА_1 (відчужував) передала на умовах довічного утримання (догляду) у власність ОСОБА_3 (набувача) належну їй на праві приватної власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,5 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м. У свою чергу, на ОСОБА_3 як на набувача за цим договором було покладено ряд обов'язків з утримання (догляду) ОСОБА_1 , а саме: надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири - один раз на тиждень, прання та прасування білизни - один раз на 10 днів), виконання різних ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири - не рідше 1 разу на 5 років тощо), витрати на придбання для відчужувача лікарських засобів на підставі виданих лікарями рецептів та на лікування; забезпечення надання відчужувачеві медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями спеціалістами (діагностичне обстеження, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та ін.); забезпечення відчужувача у разі потреби, визначеної висновком МСЕК, відповідними технічними та іншими засобами реабілітації, крім протезів з дорогоцінних металів та за умови, що відчужував не буде відноситись до категорії населення, які забезпечуються технічними засобами реабілітації за рахунок коштів, спеціально передбачених в державному бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів; щотижневе забезпечення відчужувача продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем проживання та оплати їх вартості; організації щоденного трьохразового харчування відчужувача (п.2.2 договору). Крім того, у п.3.1 договору визначено розмір щомісячного матеріального забезпечення відчужувача - 2 000 грн. з урахуванням індексації, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України, з проведенням індексації в порядку, встановленому законом. У п.1.2 договору передбачено, що набувач зобов'язується забезпечувати утримання (догляд) відчужувача довічно, а у разі втрати здоров'я - довічний догляд. Однак, з моменту укладення договору, ОСОБА_3 жодного разу не виконала ні однієї з його умов. Відповідач не допомагає позивачеві фінансово, фізично і морально, не здійснює за нею догляд, не сплачує коштів, не телефонує, не відвідує, жодним чином не допомагає, взагалі самоусунувшись від виконання покладених на неї обов'язків за договором. ОСОБА_1 зауважила, що зважаючи на відсутність допомоги з боку ОСОБА_3 , за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (яка власне є предметом договору) перед КП «Кривбасводоканал» виник борг, з приводу чого на її адресу постійно надходять повідомлення з вимогою погасити заборгованість. З огляду на вказані обставини, керуючись п.8.1 договору, позивач вважає за доцільне ініціювати процедуру договору довічного утримання, що можливо виключно в судовому порядку.
Ухвалою суду від 06 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с.32-33).
Ухвалою суду від 21 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.42).
Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали у відношенні адвоката Морозова В.Ю. залишено без задоволення (п.32 протоколу с/з, а.с.126).
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами та заперечуючи проти їх задоволення, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на позов (а..57-64). Свої заперечення по суті пред'явлених вимог мотивував тим, що сторони знайомі з 2015 року, з того часу між ними склались дружні стосунки. З часом ОСОБА_1 почала себе гірше почувати та запропонувала ОСОБА_3 аби та здійснювала за нею догляд на умовах укладення між ними договору довічного утримання. ОСОБА_3 погодилась та 11 серпня 2021 року вони уклали договір, посвідчений нотаріально, з погодженням усіх умов та визначенням кола обов'язків ОСОБА_3 щодо догляду та утримання ОСОБА_1 . З часом ОСОБА_3 почала звертати увагу на різке погіршення когнітивних функцій у ОСОБА_1 , що почало проявлятись у безпідставних проявах агресії, провалах у пам'яті та зниженні розумових функцій. На підтвердження цьому представник навів ряд випадків, що мали місце в період з жовтня 2021 року і по теперішній час, та характеризувались тим, що ОСОБА_1 вчиняла умисні дії задля інсценування випадків невиконання або ж неналежного виконання ОСОБА_3 умов договору. За умовами договору відповідач повинна відвідувати позивача 1 раз на тиждень, надавати побутові послуги, зокрема з приготування їжі, вологого прибирання житлового приміщення, однак через різке погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 виникла необхідність відвідувати її 3-5 разів на тиждень. Керуючись приписами ст.528 ЦК України, виконання такого обов'язку вона передоручала третій особі - ОСОБА_4 , який є її представником у даній справі, що не суперечить положенням п.7.2 договору. Посилання позивача та її представника - адвоката Морозова В.Ю. щодо відсутності між сторонами спілкування та ухилення ОСОБА_3 від належного виконання умов договору є надуманими та не відповідають дійсності. У відповідь на це представник зауважив, що це є виключеним з огляду на сталі дружні стосунки між сторонами понад 8 років, які є майже сімейними. Щодо невиконання відповідачем обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовідведення, то це є вимислом, адже відповідач сумлінно свої обов'язки виконує, стабільно передає покази лічильника обліку до КП «Кривбасводоканал», проводить повірку лічильника, не допускає виникнення боргу, на підтвердження чому до відзиву долучено довідку про відсутність заборгованості. Крім того, на підтвердження належного виконання відповідачем умов договору надано розписки з особистим підписом ОСОБА_1 як свідчення відсутності претензій до відповідача, чеки про здійснення покупок. На переконання представника, позивачем та її представником не надано жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем умов договору та були б підставою для його розірвання. Усі доводи сторони позивача є надуманими, ґрунтуються на припущенням та «штучно» створених доказах. Окремо представник зауважив, що з введенням в Україні воєнного стану, постійними обстрілами міст України, ОСОБА_3 могла б у будь-який момент виїхати закордон задля власної безпеки, однак вона вирішила залишитись в Україні та продовжити виконувати умови договору по догляду за ОСОБА_1
26 липня 2023 представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (а.с.102-105), в якому він просив покласти на позивача усі понесені нею процесуальні витрати, незалежно від результатів вирішення спору.
09 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, направлений на електронну пошту суду з електронної пошти її представника - адвоката Морозова В.Ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.108-109, 110). Позивач зауважила, що у відзиві відповідач посилається на видумані «життєві ситуації» за відсутності доказів на їх підтвердження аби виставити її у світлі особи, яка не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Позивач зауважила, що вона перебуває при здоровому глузді, твердій пам'яті та в судовому порядку недієздатною не визнавалась. Щодо виконання умов договору третіми особами позивач зазначила, що ні ОСОБА_5 , ні будь-які інші особи не виконували умови договору. Взагалі з моменту укладення договору відповідач не вчинила жодних дій, які б свідчили про виконання покладених на неї за договором обов'язків зі здійснення догляду та утримання. Жодних доказів на підтвердження виконання умов договору відповідач суду не надала. Надані нею розписки є сфальсифікованими, оскільки сторони не узгоджували ніяких умов з приводу їх укладення, підпис ОСОБА_1 в них не ставила та він є підробленим, а ці розписки вона взагалі бачить вперше.
11 серпня 2023 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.115-119).
09 серпня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів (розписок), направлене на електронну пошту суду з електронної пошти її представника - адвоката Морозова В.Ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.123, 124), яке в подальшому було залишено без задоволення, оскільки представник відповідача в судовому засіданні добровільно надав для огляду оригінали усіх розписок, які суд за участю інших учасників справи оглянув (п.47 протоколу с/з, а.с.126-зворот).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рясний В.Д, пред'явлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні. Позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона розуміє, що за справа перебуває у провадженні суду, обізнана зі змістом пред'явленого позову, який вона хоча й не підписувала, однак розуміє його зміст та просить задовольнити. Під час огляду в судовому засіданні оригіналів розписок, долучених представником відповідача до відзиву, позивач не оспорювала, що підпис у розписках належить їй, більше нічого не пояснивши.
Будучи присутнім в судовому засіданні 31 серпня 2023 року, представник відповідача ОСОБА_3 - Пошивайло Д.С. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Вважав, що позивач не надала жодних доказів на підтвердження заявлених вимог, усі викладені у позові доводи є надуманими та спростовуються обсягом наданих стороною відповідача доказів. У подальшому в судове засідання 19 вересня 2023 року представник відповідача не з'явився подавши заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з втратою документів, на які він посилався у відзиві, та вжиття заходів щодо їх віднайдення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Л.В. про свою участь в судовому засіданні не заявила, будучи повідомленою у встановленому законом порядку, правом на подання пояснень по суті заявлених вимог не скористалась.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача та її представника, подання ними відзиву та заперечень на відповідь на відзив, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів та позиції учасників справи не зважаючи на їх неявку в судове засідання та подання клопотання про відкладення. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, інших учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що передбачено ст.223 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази в їх сукупності, врахувавши позицію сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,50 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10 вересня 1996 року, виданого УЖКГ виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів в порядку приватизації (а.с.25). ОСОБА_1 значиться зареєстрованою у вказаній квартирі з 18 квітня 1972 року та фактично проживає в ній станом на момент ухвалення рішення (а.с.9).
11 серпня 2021 року між ОСОБА_1 як «відчужувачем» та ОСОБА_3 як «набувачем» було укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №727 (а.с.21-24).
За умовами п.1.2 договору відчужувач передає у власність набувачеві належну йому на праві особистої приватної власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а у разі втрати здоров'я також довічно доглядом.
У п.2 договору сторони узгодили обов'язки набувача: набувач зобовязаний у встановлені строки та в обсязі, передбаченому договором, здійснювати утримання (догляд) відчужувача (п.2.1); утримання (догляд) відчужувача з боку набувача повинно бути у вигляді: надання побутових послуг (лагодження одягу та взуття, надання перукарських послуг, вологе прибирання квартири - один раз на тиждень, прання та прасування білизни - один раз на 10 днів), виконання різних видів ремонтних робіт (ремонт побутової та аудіо-, відеотехніки, поточний ремонт квартири - не рідше 1 разу на 5 років тощо); витрат на придбання для відчужувача лікарських засобів на підставі виданих лікарями рецептів та на лікування; забезпечення надання відчужувачеві медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та ін.); забезпечення відчужувача у разі потреби, визначеної висновком МСЕК, відповідними технічними та іншими засобами реабілітації, крім протезів з дорогоцінних металів та за умови, що відчужував не буде відноситись до категорії населення, які забезпечуються технічними засобами реабілітації за рахунок коштів, спеціально передбачених в державному бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів; щотижневого забезпечення відчужувача продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем його проживання та оплати їх вартості; організації щоденного трьох разового харчування відчужувача (п.2.2). Набувач зобовязаний поховати відчужувача у випадку його смерті (п.2.3).
У п.3.1 договору визначено грошову оцінку матеріального забезпечення відчужувача: матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватись відчужувачеві, оцінюється сторонами у сумі 2000 грн., з урахуванням індексації, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України (п.3.2). Оцінка матеріального забезпечення, передбачена договором, підлягає індексації у порядку, встановленому законом (п.3.2).
У п.4 сторони узгодили обсяг прав відчужувача. Так, відчужувач має право вимагати своєчасного та повного надання утримання (догляду) від набувача відповідно до пунктів цього договору; вимагати розірвання договору та повернення переданого за ним нерухомого майна у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за цим договором (п.4.1).
Як слідує з п.8 договору, припинення договору можливе шляхом: розірвання за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків; на вимогу набувача (п.8.1).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем умови договору довічного утримання виконані у повному обсязі. Крім того, на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеної у договорі квартири - до припинення чи розірвання договору, що зареєстровано в реєстрі за №728 (а.с.24).
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_3 за договором довічного утримання, укладеним 11 серпня 2021 року, дія якого станом на теперішній час є чинною. Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказувала на невиконання відповідачем умов спірного договору довічного утримання протягом усього часу з моменту його укладення, натомість відповідач ОСОБА_3 стверджує про належне виконання нею у повному обсязі обов'язків набувача за цим договором. Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, натомість набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Аналіз ст.744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов'язків як з утримання, так і з догляду, розмежував указані поняття: утримання характерне для зобов'язань майнового характеру; догляд з-поміж іншого може полягати в конкретних діях, турботі та піклуванні набувача про відчужувача з огляду на його похилий вік та потребу в сторонній допомозі.
За змістом ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (ч.1 ст.756 ЦК України).
У силу ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору в судовому порядку зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Із системного аналізу положень вказаних норм та умов договору вбачається, що підставою для розірвання договору довічного утримання є: як повне невиконання набувачем взятих на себе обов'язків, так і їх неналежне виконання у порівнянні з умовами договору незалежно від вини набувача.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Частинами 1-3 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач має убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач. Такі висновки щодо застосування положень ст.ст.755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 24 березня 2021 року у справі № 644/1566/19.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, позивач посилалась на те, що з моменту укладення договору, ОСОБА_3 жодного разу не виконала ні однієї з його умов. Відповідач не допомагає позивачеві фінансово, фізично і морально, не здійснює за нею догляд, не сплачує коштів, не телефонує, не відвідує, жодним чином не допомагає, взагалі самоусунувшись від виконання покладених на неї обов'язків за договором. ОСОБА_1 зауважила, що зважаючи на відсутність допомоги з боку ОСОБА_3 , за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (яка власне є предметом договору) перед КП «Кривбасводоканал» виник борг, з приводу чого на її адресу постійно надходять повідомлення з вимогою погасити заборгованість.
Проте, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за договором довічного утримання. Так, в ході розгляду справи представник відповідача, оспорюючи факт неналежного виконання ОСОБА_3 умов договору довічного утримання, вказував, що усі доводи позивача є надуманими, адже фактично відповідач покладені на неї обов'язки сумлінно виконувала та виконує наразі. На підтвердження цьому представник відповідача надав копії розписок про виконання умов договору довічного утримання, складених щомісячно з серпня 2021 року по 15 липня 2023 року з підписами обох сторін. Підписанням розписок ОСОБА_1 таким чином підтверджувала, що отримала від ОСОБА_3 узгоджену договором довічного утримання суму щомісячного матеріального забезпечення 2000 грн., претензій та зауважень щодо належного виконання умов договору не має (а.с.65-87). У судовому засіданні в присутності сторін судом було досліджено оригінали розписок. При цьому позивач ОСОБА_1 , будучи присутньою в судовому засіданні, підтвердила, що підпис в розписках дійсно належить їй, наміру оспорити дійсність підпису безпосередньо у позивача не виникало, жодних клопотань про призначення у справі судово-почеркознавчих експертиз ні від неї, ні від її представників не надходило.
Поміж іншим, будучи присутньою в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 не навела жодних мотивів для розірвання договору довічного утримання, обставин, які б свідчили про невиконання чи неналежне виконання його умов відповідачем. Про наявність обставин, які б свідчили про наявність між сторонами договору конфлікту чи неприязних стосунків, позивач також нічого не вказала.
Щодо викладених у позові доводів позивача з приводу наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги з посиланням на повідомлення від КП «Кривбасводоканал» про наявність боргу, то суд вважає їх недоведеними, адже вони спростовуються довідкою КОМ ДІС «НОВА КОМ» про нарахування за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.89), відповідно до якої станом на 01 липня 2023 року заборгованість відсутня, навпаки наявні навіть переплати.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Виходячи з системного аналізу обсягу наданих сторонами доказів на підтвердження їх вимог та заперечень, пояснень сторін, суд дійшов висновку, що бажання позивача розірвати договір виникло в результаті зміни її намірів за відсутності доказів усунення від виконання чи неналежного виконання умов договору відповідачем, що саме по собі не може бути підставою для застосування наслідків, передбачених ст.ст.755, 756 ЦК України. Враховуючи наведене суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору довічного утримання.
Оскільки вимога про скасування обтяження у виді заборони відчуження спірної квартири є похідною від первісною, яку залишено без задоволення, тому підстави для її задоволення також відсутні.
Ухвалюючи рішення, суд також вважає за доречне зауважити, що будучи присутньою у кожному із судових засідань при розгляді справи, позивач ОСОБА_1 своєю поведінкою та загальним станом не викликала сумнівів в адекватності та свідомості її поведінки, усвідомленості дій. Відтак посилання представника відповідача на вчинення позивачем дій за ситуацій, що ставлять під сумнів її адекватність, за відсутності доказів таких фактів, суд залишає поза увагою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України, суд враховує відмову у задоволенні позовних вимог, а тому правові підстави для стягнення понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу шляхом їх стягнення з відповідача відсутні.
Що стосується відшкодування понесених відповідачем витрат на оформлення та нотаріальне посвідчення довіреності на представництво її інтересів ОСОБА_4 в сумі 700 грн. (а.с.90), про що заявлено у відзиві (а.с.64), то суд не знаходить підстав для їх відшкодування, оскільки відповідачем не доведено, що такі витрати були пов'язані безпосередньою з даною справою, адже зміст довіреності на представництво інтересів є універсальним та не визначає її дію виключно для даної справи.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 258-259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (в уточненій редакції) до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Лариса В'ячеславівна, про розірвання договору довічного утримання, скасування обтяження у виді заборони відчуження нерухомого майна - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Лариса В'ячеславівна, адреса робочого місця: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 26 вересня 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко