ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
31.08.2023 Справа № 905/558/23
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Глобал Лоджистік".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Савваж".
Представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Глобал Лоджистік" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "Савваж" (далі - відповідача) про стягнення 317646,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання транспортно-експедиторських послуг №26-08/21 від 26.08.2021, у зв'язку з чим просить стягнути основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
До суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи щодо розміру основної заборгованості, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки позовні вимоги щодо основного боргу заявлені поза межами позовної давності. Так, на думку відповідача, уклавши договір про надання транспортно-експедиторських послуг, який є змішаним, оскільки містить ознаки як договору перевезення морським транспортом так і автомобільним транспортом територією України, між сторонами виникли правовідносини саме з приводу перевезення, в тому числі і через те, що для відповідача відповідальним перевізником є позивач. Відповідно до заявки від 30.08.2021, відповідач замовив саме послуги з перевезення. Транспортне експедирування є допоміжним видом діяльності щодо перевезення. Таким чином, до цих відносин має бути застосована позовна давність у 6 місяців, що передбачене ч.5 ст.315 ГК України. Крім того, на думку відповідача, поза межами позовної давності заявлені вимоги щодо стягнення неустойки, до якої відповідачем віднесені пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Також, ці суми є дуже завищеними в порівнянні з сумою основного зобов'язання, у зв'язку з чим, відповідач, на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, просить зменшити суму штрафних санкцій. Відповідач просить звільнити його від відповідальності за прострочку виконання договірних зобов'язань через дію форс-мажорних обставин, пов'язаних з введенням воєнного стану в Україні. Крім того, у разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, відповідач просить відстрочити виконання рішення у справі на один рік.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
26.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Савваж" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Глобал Лоджистік" (далі - експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, замовник доручає, а експедитор бере на себе обов'язок надати за дорученням та за рахунок замовника транспортно-експедиторські послуг, організовувати перевезення експертно-імпортних і транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, надати митно-брокерські послуги та інші послуги за домовленістю сторін… (а.с.17-23).
Відповідно до п.2.1 договору, послуги експедитора, у тому числі додаткові, надаються на підставі письмових заявок (інструкцій) замовника.
Згідно з п.3.1.1 договору, за дорученням та за рахунок замовника експедитор зобов'язується організовувати перевезення вантажів на умовах, визначених сторонами, а також організовувати надання інших послуг замовнику за домовленістю сторін.
Замовник сплачує послуги експедитора у гривнях по курсу НБУ, який діє на дату виставлення рахунку. Сума виставленого рахунку являється фіксованою, не підлягає перерахунку на момент оплати та підписання акта наданих послуг/виконаних робіт.
Оплата здійснюється частинами: 30% від суми, погодженої сторонами за 5 (п'ять) днів до планової дати прибуття контейнеру з товарами у морський порт м.Одеси та 70 % залишку від суми впродовж 30 (тридцяти) днів з моменту доставки контейнеру з товаром на склад замовника у м.Маріуполь, якщо інше не погоджено сторонами у додатках/додаткових угодах/заявках/протоколах погодження договірної ціни до цього договору (п.5.2 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021. При відсутності заяв про розірвання договору за 20 днів до закінчення терміну дії договору, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п.п.10.1, 10.2 договору).
Сторонами складена заявка від 30.08.2021 №7625, яка є додатком до договору №26-08/21 від 26.08.2021, відповідно до якої сторони погодили предмет послуг, їх вартість (на загальну суму 10100 доларів США) та умови надання. Сторонами також були обумовлені і можливі додаткові витрати, які не входять до вартості основних послуг (а.с.34-35).
Для належного виконання зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, позивачем були залучені треті особи, послуги яких були оплачені, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами (а.с.44-60, 62-72).
16.11.2021 позивачем складений акт №А007625 здачі-приймання робіт по договору про надання транспортно-експедиційних послуг №26-08/21 від 26.08.2021, послуга - морське транспортування вантажу (фрахт), на суму 226920,45 грн, що склало 8616 доларів США за офіційний курсом НБУ станом на 16.11.2021. Також позивачем був виставлений відповідний рахунок відповідачу, (а.с.36-38).
29.11.2021 позивачем складений акт №А007625-1 здачі-приймання робіт по договору про надання транспортно-експедиційних послуг №26-08/21 від 26.08.2021 на суму 52263,22 грн. Також позивачем був виставлений відповідний рахунок відповідачу (а.с.42-43).
Вказані акти були направлені засобами поштового зв'язку позивачем відповідачу 14.02.2022 та отримані ним 18.02.2022 (а.с.24-26).
Вантаж був отриманий відповідачем 27.11.2021, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №88 (а.с.61).
Згідно з випискою ПАТ «МТБ Банк» від 14.12.2022, замовник оплатив частково надані експедитором послуги у розмірі 86183,67 грн (а.с.27).
Згідно з ч.1, 2 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.
За приписами ч.1 ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Згідно з статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК України).
В той же час, за змістом ч.5 ст.315 ГК України, шестимісячний строк встановлюється для пред'явлення позовів саме перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами досягнуто домовленості щодо надання позивачем комплексу послуг з організації перевезення вантажу за дорученням та за рахунок відповідача, тобто вказаний договір за своєю правовою природою є договором щодо надання послуг, який вочевидь не може вважатись договором перевезення.
Зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №88, вбачається, що перевізником було ТОВ «МВ Транспорт», а не позивач.
Відповідачем не надано будь-яких інших доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений саме договір перевезення і позивач здійснив таке перевезення як перевізник.
Отже, до спірних правовідносин має застосуватись загальна позовна давність у три роки, а отже заява відповідача про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення основної заборгованості задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як встановлено ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.
За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 193000 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 193000 грн до суду не надано, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 193000 грн підлягає задоволенню повністю.
Крім того, згідно доданого до позову розрахунку (а.с.10), позивач просить стягнути пеню у загальному розмірі 69321,37 грн, яка нарахована за період з 27.12.2021 по 19.12.2022 на суму заборгованості 193000 грн.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п.6.3.4 договору погодили, що у випадку прострочки замовником здійснення платежу за надані експедитором послуги, експедитор має право виставити рахунок на пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочки та за весь період такої прострочки.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 02.04.2020, розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Перевіривши розрахунок пені в контексті п.5.2 договору, приймаючи до уваги, що товар отриманий відповідачем 27.11.2021, суд дійшов висновку, що прострочення грошового зобов'язання відповідача розпочинається з 28.12.2021, а відтак обґрунтованим є нарахування пені з 28.12.2021 по 19.12.2022.
Здійснивши самостійно розрахунок пені, за вказаний вище період суд задовольняє вимоги в цій частині частково на суму 69226,19 грн.
Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення неустойки.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимоги про стягнення неустойки.
В той же час, відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України карантин був установлений з 12.03.2020 року та діяв до 30.06.2023.
Відтак, заява відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в розмірі 5678,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 49645,74 грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що 3% річних мають бути стягнені за період з 28.12.2021 по 19.12.2022.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (січень 2022 року-листопад 2022 року), суд задовольняє вимоги в цій частині на суму 5663,10 грн та на суму 49645,74 грн відповідно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та звільнення його від відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання через дію форс-мажорних обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану в Україні через військову агресію.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач зазначив, що сума неустойки складає 64,58% від суми основної заборгованості, тобто більше ніж половину суми заборгованості, що явно є неспівмірним.
Відповідач зазначає, що 28.02.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України розміщено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який адресований всім, кого це стосується, та за змістом якого Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14, Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Також, відповідач зазначив, що все його майно, офіс та склад зруйновані та розкрадені.
Починаючи з 24.02.2022 відповідач зовсім не здійснює господарську діяльність ані на території України, ані на окупованій території м.Маріуполя, ані за кордоном.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський
Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до умов договору, враховуючи дату отримання відповідачем товару, остаточний розрахунок з позивачем мав би бути здійснений до 27.12.2021, тобто зобов'язання з оплати у відповідача винило ще до початку військової агресії проти України, а відтак посилання відповідача на обставини, якими на його думку зумовлене несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та які пов'язані з введенням в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022), судом відхиляються.
Суд зазначає, що за змістом ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування процентів та інфляційних втрат має компенсаційний а не штрафний характер та, відповідно, розмір 3% річних та інфляційних втрат не може бути зменшений, а особа не може бути звільнена від сплати процентів річних та інфляційних втрат у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема і на підставі статті 617 ЦК України.
Розмір нарахованої неустойки, який становить 35,87% від суми основної заборгованості, обумовлений саме тривалістю невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем.
Таким чином, приймаючи до уваги, що грошове зобов'язання відповідача з оплати отриманих від позивача послуг виникло до початку збройної агресії проти України та до введення воєнного стану, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним зобов'язань з оплати товару за договором наданих послуг, а в задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки суд відмовляє.
Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на один рік з моменту ухвалення рішення, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 та по сьогоднішній день відповідач взагалі не здійснює господарську діяльність, і все його майно (офіс, офісна техніка, склад та весь товар) зруйновані внаслідок артилерійського обстрілу та тривалих військових дій в м.Маріуполі, у разі, якщо суд не застосує до позовних вимог позивача наслідки пропуску ним строку позовної давності, то відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду, відповідно до умов ч.5 ст.331 ГПК України, якщо таке рішення буде прийнято судом не на його користь.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За змістом ч.3,4 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Заявником не обґрунтовано та не надано належних доказів які могли б свідчити про наявність обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у справі.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду в разі задоволення заяви про відстрочку судового рішення.
Виходячи з пояснень відповідача господарська діяльність не ведеться, а все наявне у нього майно знищено.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, суд відмовляє в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савваж" (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ої Таганрозької Дивізії, б.104, оф. 406, ідентифікаційний код юридичної особи - 36427113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Глобал Лоджистік" (65026, м.Одеса, Польський узвіз, 11, 9 поверх, офіс 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 42367749) заборгованість у розмірі 193000 (сто дев'яносто три тисячі) грн, пеню у розмірі 69226 (шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять шість) грн 19 коп., 3% річних у розмірі 5663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 10 коп., інфляційні втрати 49645 (сорок дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 03 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.09.2023.
Суддя О.В. Говорун