29.09.2023 Справа № 756/4984/21
Унікальний № 756/4984/21
Провадження № 2/756/321/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Волошиної А.О.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в квітні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову вказує, що 09 липня 1976 року, її матір ОСОБА_7 отримала ордер № 282276 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на сім'ю у складі 2 осіб, а саме: ОСОБА_7 та її, ОСОБА_8 , що підтверджується копією ордеру від 09.07.1976 року.
Згодом вулиця Набережна Славутича була перейменована на проспект Героїв Сталінграду.
06.11.1983 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 та після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки, ОСОБА_7 . Вказує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті померлої.
В 2001 році після смерті матері особовий рахунок на дану квартиру було переоформлено на позивачку, як єдиного спадкоємця. З 2001 року і по даний час всі комунальні платежі сплачує одноособово.
28.12.2001 року приватизувала дану квартиру та отримала Свідоцтво про право власності на житло на всіх зареєстрованих осіб, в тому числі і на свого чоловіка, ОСОБА_9 . В своєму позові позивач заперечує щодо включення ОСОБА_9 , який не є членом сім'ї наймача, до власників квартири, яка виділялась матері. Зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не мають кровного споріднення, тому він не являється членом сім'ї наймача, відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_9 , являється співвласником частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності від 28 грудня 2001 року.
Вважає, що ОСОБА_9 було незаконно включено до свідоцтва про право власності на житло, таким чином зменшено її частку в праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. До складу спадщини після померлого входить окрім іншого 1/2 частини квартири 252 , що знаходиться за вищевказаною адресою. Звернулася з заявою про прийняття спадщини до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори як дружина спадкодавця, проте стало відомо, що відповідачка матір чоловіка, теж звернулася з заявою про прийняття спадщини, а в подальшому відповідачка відмовилася від спадщини на користь своєї доньки, ОСОБА_6 .
Посилаючись на ст.ст.1,5,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.3 СК України, ст.61, 64 ЖК України просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 28 грудня 2001 року в частині права власності ОСОБА_9 на частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 13.04.2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
30.06.2021 року від Оболонської районної у м.Києві надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації на Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, оскільки завданням вказаного органу, зокрема, є приватизація державного житлового фонду.
14.09.2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про залучення в якості співвідповідача Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації.
Від відповідача ОСОБА_5 до суду подано клопотання про застосування строків позовної давності, так як ст.257 ЦК України встановлює загальну позовну давність у три роки, в той час як з моменту отримання оспорюваних документів, а саме свідоцтва про право власності на спірну квартиру від 28.12.2001 року пройшло більше 10 років. Просила суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду із цим позовом.
Від співвідповідача - Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації до суду надійшов відзив на позов в якому посилалися на те, що приватизація спірної квартири відбулася відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». На час приватизації квартири позивач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 (померлим) станом на 15.12.2001 року були зареєстровані та проживали в кв. АДРЕСА_1 і відповідно до наданого пакету документів була приватизована 28.12.2001 року на двох осіб, про що видано свідоцтво про право власності на житло, просили суд в задоволенні позову відмовити.
30.09.2022 року від позивача надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_6 .
Ухвалою від 30.09.2022 року з занесенням до протоколу судового засідання в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6
24.01.2023 року з 11-ї державної нотаріальної контори надійшов інформаційний лист стосовно спадкоємців померлого ОСОБА_9 .
В судових засіданнях позивач з представником позовні вимоги підтримували, з обставин викладених в позові та просили суд позовні вимоги задовольнити.
Представник співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.
Представник співвідповідача Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації проти задоволення позову заперечувала, з обставин викладених у відзиві просила суд відмовити в позові.
Представник відповідача - Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представників співвідповідачів, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 27.12.2001 року звернулася до органу приватизації з заявою відповідно до якої просила оформити передачу в приватну (спільну сумісну) власність квартиру АДРЕСА_1 , що займає з членами сім'ї на умовах найму. Вказана заява містить підписи повнолітніх членів сім'ї про згоду на приватизацію житла, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Позивач не оспорювала написання заяви про приватизацію і не оспорювала свій підпис та підпис ОСОБА_9 .
Приватизація спірної квартири здійснювалась відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 року № 56, яке було дійсне на момент приватизації спірної квартири.
Пунктом другим статті 8 Закону передбачено, що передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, серед них тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Відповідно до ст.64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Пунктом 20 Положення визначено, що при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (форма3). У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Одночасно з заявою про передачу квартири позивачем надана довідка про зареєстрованих осіб від 15.12.2001 року, з якої убачається, що особистий рахунок значиться на ім'я ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виписана 19.09.2000 р. В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 (дочка) та ОСОБА_9 (зять).
Розпорядженням органу приватизації «Про приватизацію державного житлового фонду в Оболонському районі» від 28.12.2001 року за № 2231 спірну квартиру передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та видано свідоцтво про право власності на житло.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло кв. АДРЕСА_5 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_9 .
Згідно зі ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного й комунального житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму, який укладається між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією, відповідним підприємством, установою, організацією, і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Інтереси всіх членів сім'ї, що включені в ордер, представляє особа, на ім'я якої виданий ордер і яка укладає договір найму з наймодавцем.
На момент приватизації особа, яка отримувала ордер на житлове приміщення, а саме ОСОБА_7 є померлою особою, що стало підставою для укладення в подальшому договору найму житлового приміщення між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією) та позивачем.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.
Як убачається з листа 11-ї київської державної нотаріальної контори, відповідно до матеріалів спадкової справи № 1085/2020, заведеної одинадцятою КНДК 15.12.2020 року, із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_1 , а також 02.01.2021 року надійшла заява про прийняття спадщини від рідної сестри померлого - ОСОБА_6 , так як на її користь відмовилася мати спадкодавця - ОСОБА_5 , шляхом подання відповідної заяви.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні представник співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в позові. Проте, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
Суд не застосовує строк позовної давної до вимог ОСОБА_1 , оскільки розглядаючи справу, в межах заявлених позовних вимог судом не встановлено порушень вимог закону під час приватизації спірної квартири. При цьому суд зазначає, що нормами діючого законодавства не передбачено визнання свідоцтва про право власності на житло видане відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» частково недійсним (в частині права власності ОСОБА_9 ) у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що при відмові в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2023 року.
Суддя Н.О. Яценко