ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2023 р. справа № 300/2239/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця за №926030141847 від 08.03.2023 і зобов'язання зарахувати період роботи з 10.04.1980 по 10.04.1982, з 17.07.1985 по 05.04.1990, з 15.04.2002 по 11.04.2006, з 11.04.2006 по 01.05.2016 до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 27.02.2023, здійснивши нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% заробітної плати вказаної у довідках за №152, №153 від 22.02.2023, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Окуневич Михайло Валентинович (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі по тексту також - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця за №926030141847 від 08.03.2023 і зобов'язання зарахувати період роботи з 10.04.1980 по 10.04.1982, з 17.07.1985 по 05.04.1990, з 15.04.2002 по 11.04.2006, з 11.04.2006 по 01.05.2016 до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 27.02.2023, здійснивши нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% заробітної плати вказаної у довідках за №152, №153 від 22.02.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 2 протиправно, в порушення вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону №3723-XII від 16.12.1993), пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" за №899-VІІІ від 10.12.2015 (надалі по тексту також Закон №889-VІІІ), відмовлено у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (надалі по тексту також Закон №3723-XII).
У стаж роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII відповідачем не включено період роботи з 10.04.1980 по 10.04.1982 в лавах Радянської Армії і з 17.07.1985 по 05.04.1990 на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України. Також відповідачем 2 не враховано період роботи в органах місцевого самоврядування, а саме з 15.04.2002 по 11.04.2006 на посаді заступника міського голови Галицької міської ради і з 11.04.2006 по 01.05.2016 на посаді міського голови Галицької міської ради, оскільки вказані посади є посадами органу місцевого самоврядування, період роботи на яких, як протиправно вважає відповідача, не підлягає врахуванню до такого стажу.
За доводами позивача, згідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (надалі по тексту також - Порядок №283) до стажу державної служби зараховуються: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях; в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 за №1049; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. А тому вважає спірний період роботи таким, що підлягає врахуванню органом пенсійного фонду до стажу державної служби при призначенні пенсії державного службовця.
Окрім цього, як стверджує позивач, згідно пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14.09.2016 за №622 (надалі по тексту також - Порядок №622) умовами визначення пенсії державного службовця із врахуванням норм абзацу 6 пункту 4 цього Порядку є: висловлене особою бажання здійснення розрахунку пенсійних виплат із застосуванням абзацу 6 пункту 4 Порядку №622; наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; особа на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
Враховуючи наявність у позивача більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, і на момент звернення за призначенням пенсії (27.02.2023) останній не перебував на державній службі та висловив бажання застосувати при розрахунку пенсійних виплат абзац 6 пункту 4 Порядку №622, то ОСОБА_1 вважає протиправними дії відповідачів щодо відмови застосувати зазначену норму Порядку №622 та довідки від 22.02.2023 за №№152, 153 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а також рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця. За наведених підстав просив позов задовольнити у повному обсязі.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.05.2023 (а.с.40), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 19.05.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.51-52).
На виконання вимог ухвали суду від 19.05.2023 представник позивача направив 02.06.2023 через систему "Електронний суд" витребувані письмові докази (56-63).
Відповідач 1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 01.06.2023 за №0900-0902-8/25247, реєстрацію якого в суді здійснено 06.06.2023 (а.с.67-76). Відповідач 1 не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. 27.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", яка, у зв'язку з впровадженням екстериторіальності, направлена для опрацювання у Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. За наслідками розгляду коментованої заяви, відповідачем 2 прийнято рішення від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не працював та не набув 20 років стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №899-VІІІ. В той же час, відповідач 1 листом від 24.03.2023 за №0900-0206-8/13154 тільки повідомив позивача про результати розгляду заяви. За твердженнями відповідача 1 обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, що у позивача є відсутнім.
Також за доводами відповідача 1, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби тільки за умови, що державний службовець залишався у трудових відносинах з державним органом. Згідно записів у військовому квитку позивача, останній проходив військову підготовку при інституті по професії - командир автомобільного взводу ВУС-0701 в 1980 році. При цьому зарахування до стажу державної служби періоду проходження військової підготовки під час навчання у вищому навчальному закладі Порядком №283 не передбачено. Водночас військова служба ОСОБА_1 з 01.09.1980 по 05.09.1982 не підлягає врахуванню до стажу державної служби, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з державним органом, як це передбачено Порядком №283.
Окрім вказаного, на думку відповідача 1, не підлягає врахуванню до стажу державної служби період роботи з 17.07.1985 по 05.04.1990 на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України, оскільки у зв'язку із набуттям чинності нового Закону №889-VІІІ втратив і чинність Порядок №283, яким передбачалось зарахування до стажу державної служби періоду роботи на виборних та інших відповідальних посадах в партійних, в профспілкових і комсомольських організаціях до припинення дії статті 6 Конституції УРСР, тобто 24.10.1990. Разом з тим, при набутті чинності певним законом, його норми припиняють дію положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Щодо позовної вимоги про зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 15.04.2002 по 11.04.2006 на посаді заступника міського голови Галицької міської ради і з 11.04.2006 по 01.05.2016 на посаді міського голови Галицької міської ради, то відповідач 1 вважає, що посада в органах місцевого самоврядування не є посадами державної служби. А тому, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця та станом на 01.05.2016 у нього відсутній необхідний стаж державної служби 20 років.
З огляду на те, що позивач не набув достатнього стажу для призначення пенсії державного службовця, відповідач 1 вказує на відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 також скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 08.06.2023, який зареєстрований у суді 08.06.2023 із відповідними документами (а.с.81-85, 86-102). Обґрунтовуючи правомірність своїх дій/рішення, відповідач 2 вказав на аналогічні підстави відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, що й у відзиві на позов відповідача 1.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 витребувано у ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області письмові пояснення із правовим обґрунтуванням за обставинами, які підлягають встановлення при вирішенні спірних правовідносин, а також додаткові документи на підтвердження обставин справи (а.с.110-111).
На виконання ухвали суду від 05.09.2023, представник позивача та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зареєстрували в суді 08.09.2023 письмові пояснення та докази на їх підтвердження (а.с.116-121, 122-125).
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов і письмових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 10.03.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і до 10.07.2018 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи, а з 11.07.2018 - пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві (а.с.2). Відповідачі не заперечують таку обставину.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 31.08.1980, ОСОБА_1 проходив військову підготовку при інституті по професії - командир автомобільного взводу ВУС-0701 в 1980 році та 10.04.1980 отримав військове звання - лейтенант (а.с.32-22).
В період з 01.09.1980 по 05.09.1982 позивач проходив військову службу в лавах Радянської Армії, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №142 від 05.09.2023, видана Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (а.с.119).
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 28.09.1982 серії НОМЕР_2 від 11.04.2006, наявних в матеріалах справи (а.с.17-25, 26-28), позивач працював на відповідних посадах, а саме:
- з 17.07.1985 по 05.04.1990 - на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України (а.с.19-20).
- з 15.04.2002 по 11.04.2006 - на посаді заступника міського голови Галицької міської ради (а.с.23-25);
- з 11.04.2006 по 27.11.2020 - на посаді міського голови м. Галича (а.с.25-28).
ОСОБА_1 27.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 27.02.2023 про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (зворотній бік а.с.91).
Втім, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за результатом розгляду поданих позивачем до відповідача 1 документів, за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 08.03.2023 за №926030141847 (№2848/03-16) про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця. Своє рішення відповідач 2 мотивував тим, що станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не працював та не набув 20 років стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону №889-VІІІ (а.с.86).
Листом від 24.03.2023 за №0900-0206-8/13154 Головне управління ПФУ в області повідомило позивача про прийняття відповідачем 2 рішення від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця (а.с.29).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", останній звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.
За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Верховний Суд в постанові від 1 квітня 2020 року у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Так, частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що право на пенсію державного службовця за віком мають особи, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки - незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку; мають передбачений законодавством страховий стаж; мають необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (не менше 20 років).
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, за принципом екстериторіальності, рішенням від 08.03.2023 за №926030141847 відмовило у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", мотивуючи відсутністю у позивача необхідного стажу державної служби 20 років для призначення пенсії державного службовця.
До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII відповідачем 2 не включено період з 10.04.1980 по 10.04.1982 - в лавах Радянської Армії, а також період роботи з 17.07.1985 по 05.04.1990 - на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України та період роботи в органах місцевого самоврядування з 15.04.2002 по 11.04.2006 - на посаді заступника міського голови Галицької міської ради і з 11.04.2006 по 01.05.2016 - на посаді міського голови Галицької міської ради.
Досліджуючи правомірність таких дій та рішення органу пенсійного фонду, суд відзначає слідуюче.
Як встановлено судом, позивач проходив військову підготовку при інституті по спеціальності - командир автомобільного взводу ВУС-0701 в 1980 році та 10.04.1980 отримав військове звання - лейтенант (а.с.32-22). В період з 01.09.1980 по 05.09.1982 позивач проходив військову службу в лавах Радянської Армії, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №142 від 05.09.2023, виданою Івано-Франківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (а.с.119).
Слід відмітити, що до 2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
У відповідності до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229 (надалі по тексту також - Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Приписами пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом №889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який слід застосовувати при вирішенні спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.
Відповідно до пункту 1 Порядку №283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби, серед іншого, включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 2 в частині не зарахування до стажу державної служби періоду проходження ОСОБА_1 військової служби в Радянській Армії з 01.09.1980 по 05.09.1982.
При цьому, суд вказує на відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду проходження позивачем військової підготовки під час навчання у вищому навчальному закладі з 10.04.1980 по 31.08.1980, оскільки зарахування такого періоду не передбачено положеннями Порядку №283.
Суд звертає увагу позивача на пункт 3 Порядку №283, згідно якого до стажу державної служби, серед іншого, включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
За змістом абзацу 15 статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (надалі по тексту також - Закон №1932-XII), військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, період проходження позивачем військової підготовки під час навчання у вищому навчальному закладі з 10.04.1980 по 31.08.1980, на переконання суду, не є військовою службою у Збройних Силах, а також інших військових формуваннях, в розумінні абзацу 15 статті 1 Закону №1932-XII, а отже не підлягає врахуванню до стажу державної служби.
У відношенні до періоду роботи ОСОБА_1 з 17.07.1985 по 05.04.1990 на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України, суд вважає, що такий період необхідно зарахувати до стажу державної служби, виходячи із наступного.
З огляду на пункт 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 за №1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів", яким встановлено, що до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України, а саме у партійних, профспілкових, комсомольських організаціях.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України №4-5-1156 від 03.06.1994, погодженими з Кабінетом Міністрів України, стаж державної служби за період роботи в органах зараховується лише на виборних та відповідальних посадах. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом організації (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів).
В матеріалах справи наявні протокол №25 засідання бюро Галицького райкому компартії України від 17.07.1985, за змістом якого ОСОБА_1 затверджено інструктором оргвідділу райкому партії (а.с.60-63).
З урахуванням висновку суду про необхідність застосування у спірних правовідносинах саме Порядку №283, про що зазначено вище по тексту рішення, беручи до уваги роз'яснення Міністерства юстиції України №4-5-1156 від 03.06.1994, а також протокол №25 засідання бюро Галицького райкому компартії України від 17.07.1985 (колегіального органу організації), згідно якого ОСОБА_1 затверджено інструктором оргвідділу райкому партії, суд вважає безпідставним не врахування відповідачем до стажу державної служби періоду роботи позивача з 17.07.1985 по 05.04.1990 на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України.
Досліджуючи обставини, за яких відповідачем 2 не враховано до стажу державної служби період роботи позивача на посаді заступника міського голови Галицької міської ради з 15.04.2002 по 11.04.2006 і на посаді міського голови м. Галича з 11.04.2006 по 01.05.2016, суд керується наступними аргументами.
Приписами частини 1 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що право на пенсію державного службовця за віком мають особи, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки - незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку; мають передбачений законодавством страховий стаж; мають необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (не менше 20 років).
В контексті вказаного, для вірного вирішення питання із правозастосування нормативно правових актів, які врегульовують спірні правовідносини, як до 01.05.2016 так і після цієї дати, слід розрізняти поняття і правовий зміст визначень "посада державного службовця", "державний службовець", "робота на посаді державних службовців", "страховий стаж", "необхідний стаж державної служби", "посадова особа місцевого самоврядування", "робота на посаді в органах місцевого самоврядування" і "стаж служби в органах місцевого самоврядування". Вірне розуміння і як наслідок застосування в контексті тої чи іншої частини нормативно-правового акта, а особливо пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII і частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, має істотне значення для правильного вирішення даного спору, про що зазначено нижче по тексту рішення суду.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 28.09.1982 і від 11.04.2006 (а.с.17-25, 26-28), останній в період з 15.04.2002 по 11.04.2006 і з 11.04.2006 по 01.05.2016 працював на посаді заступника міського голови Галицької міської ради, міського голови м. Галича.
Відповідач 2, стверджуючи про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", не врахував до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію державного службовця, періоди роботи з 15.04.2002 по 11.04.2006 і з 11.04.2006 по 01.05.2016 на посаді заступника міського голови Галицької міської ради, міського голови м. Галича, оскільки вказані посади є посадами органу місцевого самоврядування.
Надаючи правову оцінку таким аргументам Головного управління ПФУ в Миколаївській області, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 за № 2493-III (надалі по тексту також - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
У статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
За змістом частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (надалі по тексту також - Закон №3723-ХІІ).
Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом вище по тексту рішення вказано на умови за яких особи, відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
В той же час, за правовим регулюванням пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.
Стаж державної служби за періоди роботи (служби), в силу вимог пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отож, виходячи із послідовного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, про необхідність застосування у спірному випадку положень Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року за №283 (надалі по тексту також Порядок №283).
Так, приписами пункту 2 Порядку №283 визначалося, що до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Крім того, згідно пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
Таким чином, посади заступника міського голови Галицької міської ради і міського голови м. Галича, які позивач обіймав в період з 15.04.2002 по 01.05.2016, передбачені статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відтак, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування (до 01.05.2016) підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Окрім вказаного, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Зазначені обставини додатково вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування (до 01.05.2016) не може бути зарахований як стаж державного службовця.
Разом з цим, при вирішенні спірних правовідносин, виходячи із встановлених обставин справи, та коментованих правових норм, суд вважає за необхідне додатково звернути увагу сторін на слідуюче.
Як уже відзначалось судом, служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. "Посадовою особою місцевого самоврядування" є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 1, 2 Закону №2493-III).
Частиною 2 статті 1 і пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII (станом на 01.05.2016) визначено поняття державного службовця і посаду державної служби.
"Державний службовець" це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (надалі по тексту також державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Згідно пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що у разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.
Як зазначено у Законі №3723-ХІІ його дія поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом №2493-III.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що "посади в органах місцевого самоврядування" (посадові особи органу місцевого самоврядування) не є "посадами державної служби" (державними службовцями), але окремі питання проходження служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині правового розуміння поняття "стажу служби в органах місцевого самоврядування", прирівнювалось до "стажу державної служби", а відтак на позивача до 01.05.2016 розповсюджувалась дія Закону №3723-ХІІ.
З огляду на коментовані норми і встановлені обставини, враховуючи висновок суду про необхідність врахування до стажу державної служби спірний період військової служби та роботи, у позивача наявний необхідний стаж не менше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016), а тому спеціальний стаж позивача, який прирівнюється до стажу, який слід вважати стаж на посадах державної служби, відповідає умовам, передбачених пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року для переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Так, порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі по тексту також Порядок №622).
Пунктом 4 Порядку №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно пункті 5 і 6 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
На момент звернення позивача з заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (27.02.2023), вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 27.02.2023, долучив довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.02.2023 за №152 на суму 21 840,00 гривень, видана виконавчим комітетом Галицької міської ради Івано-Франківської області за посадою міського голови станом на лютий 2023 року (а.с.34).
Також, в матеріалах справи міститься довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 22.02.2023 за №153, видана виконавчим комітетом Галицької міської ради Івано-Франківської області за посадою міського голови станом на січень 2023 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, яка відповідає формі довідки, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (а.с.35).
З огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства, наявність у позивача (станом на 01.05.2016) страхового стажу більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а також досягнення 62 років (згідно відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 29.07.1997), суд вважає довідку від 22.02.2023 за №153 такою, що відповідає встановленій формі і в силу вимог пункту 4 Порядку №622, у спірному випадку, повинна бути взята відповідачем 2 до уваги при розгляді заяви ОСОБА_1 від 27.01.2023.
Враховуючи те, що на день набрання чинності Законом №889-VІІІ позивач мав страховий стаж більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця не займав посаду державної служби, досяг 62 років, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача 2 у переведенні його на пенсію відповідно до положень Закону №3723-ХІІ.
Таким чином, суд вважає не обґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України" Про державну службу", оскільки на час звернення із заявою від 27.02.2023 у ОСОБА_1 наявні всі умови для переведення із пенсії за віком на пенсію державного службовця, які встановлені законодавцем.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідачі не діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, при цьому позов вважає таким, що підлягає до часткового задоволення.
В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен відновити його право на пенсію, просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення на інший вид пенсії із врахуванням спірного періоду роботи та довідок про заробітну плату, як суб'єкта владних повноважень, до якого 27.02.2023 подано відповідну заяву (а.с.10).
В даному випадку, обираючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не
врахував наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 27.02.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 вчинити відповідний обсяг дій та прийняти рішення, враховуючи те, що заява ОСОБА_1 хоча і подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивача, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Позовна вимога щодо здійснення нарахування і виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, визначених у довідках за №152, №153 від 22.02.2023, на переконання суду, поглинається обраним судом ефективним способом захисту порушеного права, зокрема, зобов'язанням перевести ОСОБА_1 з 27.02.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, із врахуванням відомостей довідок виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 22.02.2023 за №152 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) і від 22.02.2023 за №153 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
При цьому, положення статті 37 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 є імперативними, за змістом яких
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 073,60 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія квитанції №0ХЕ1-3816-8Т0В-04С5 від 08.04.2023 (а.с.1).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спір виник внаслідок протиправного рішення відповідача-2, відтак, підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 858,88 гривень, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за №926030141847 (№2848/03-16) від 08.03.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 :
- період проходження військової служби в Радянській Армії з 01.09.1980 по 05.09.1982;
- період роботи на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України позивача з 17.07.1985 по 05.04.1990;
- період роботи на посаді заступника міського голови Галицької міської ради з 15.04.2002 по 11.04.2006;
- період роботи на посаді міського голови м. Галича з 11.04.2006 по 01.05.2016,
та перевести з 27.02.2023 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, із врахуванням відомостей довідок виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 22.02.2023 за №152 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) і від 22.02.2023 за №153 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13844159) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 858,88 гривень (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13844159), вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008.
Суддя Чуприна О.В.