Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1531/23
Провадження № 1-кп/382/144/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та клопотання захисника про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, у кримінальному провадженні № 12023170490000252, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2023 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.08.2023 року, яку постановою Київського апеляційного суду від 01.08.2023 залишено без змін.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.09.2023 року включно.
Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, яке обґрунтовано тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження даного виду запобіжного заходу. Передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає в тому, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинені ним злочини, які за ступенем тяжкості є тяжкими злочинами (ч. 4 ст. 187 КК України - покарання, за яке законом передбачено позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; ч. 4 ст. 185 КК України - покарання, за яке законом передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років) може намагатись уникнути відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду. Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик полягає у тому, що ОСОБА_4 може впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; знаючи про фактичне місце проживання свідків, потерпілого, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитись від дачі будь-яких показань. Крім цього, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а тому в будь-який час може змінити місце свого перебування з метою переховування від суду. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілого. Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, які є тяжкими (ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України), а також існування ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може здійснити вищевказані дії, що зазначені у пунктах 1, 3 ст. 177 КПК України. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки останнього, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Не можливе і застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент звернення до суду із вказаним клопотанням не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваним цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків. Викладене унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вік та стан здоров'я ОСОБА_4 не перешкоджають можливості тримання його під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки лише утримання його під вартою унеможливість ухилення від суду, попередить можливий вплив ним на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави ОСОБА_4 просить не визначати.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора; захисник заявив клопотання про обрання (фактично зміну) запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді нічного домашнього арешту, яке підтримав обвинувачений. Клопотання обґрунтоване тим, що свої процесуальні обов'язки ОСОБА_4 виконував належним чином до часу взяття під варту; від поліції та суду не переховувався; вчасно прибував до слідчого і у судове засідання; за межі області не виїжджав; постійно мешкає за однієї адресою; із свідками у справі стосовно їх показань не спілкувався; впливу на потерпілого не має. Передбачені ст. 177 КПК України ризики, про які стверджує прокурор, є недоведеними, оскільки відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися від суду; його попередня поведінка говорить про інше; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, він не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані, а справа передана до розгляду по суті. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідків не підтверджені належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, він також не збирається, і протилежному немає жодних доказів. Подане клопотання прокурора є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. Перебування на волі під час розгляду справи із запобіжним заходом нічний домашній арешт надасть змогу обвинуваченому здійснити заходи для відшкодування потерпілому завданої шкоди; влаштуватися на роботу і допомагати матеріально сім'ї, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а саме дружині і малолітньому сину; приділити час для виховання малолітнього сина; поновити особисті документи, паспорт і військовий квиток для здійснення свого бажання захищати Батьківщину на війні, що надасть можливість і заробити кошти для вирішення матеріальних проблем; під час розгляду справи отримати пом'якшуючі обставини для застосування покарання із іспитовим строком терміном на розсуд суду.
Допитаний за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, вона з ОСОБА_4 перебуває в цивільному шлюбі, та мали двох дітей, але одна дитина померла в цьому році. Зазначила, що з ОСОБА_4 у неї гарні відносини, він хороший батько, любить дітей. Він працював в інтернет магазині та забезпечував сім'ю, без нього їм важко, оскільки вона отримує тільки соціальну допомогу і чоловік потрібен вдома, щоб забезпечувати сім'ю. Зазначила, що дійсно був період, приблизно пів року, що вона з ОСОБА_4 проживала окремо і за їх домовленістю діти проживали з ним. Проте приблизно за два місяці до його затримання вона повернулася до ОСОБА_4 Повідомила, що вона не знала про те, що приїжджала служба в справах дітей та складала якийсь акт.
Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечив з мотивів наявності підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов наступних висновків.
Доводи прокурора зводяться до того, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, а також на те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту полягають у недоведеності існування ризиків (ст. 177 КПК України) та зводяться до того, що обвинувачений свої процесуальні обов'язки виконував належним чином до моменту взяття під варту; від поліції та суду не переховувася; вчасно прибував до слідчого і у судові засідання; за межі області не виїжджав; постійно мешкає за однієї адресою; із свідками у справі стосовно їх показань не спілкувався, впливу на потерпілого не має. Вчиняти інше кримінальне правопорушення ОСОБА_4 не збирається. Перебування на волі під час розгляду справи із запобіжним заходом нічний домашній арешт надасть змогу обвинуваченому здійснити заходи для відшкодування потерпілому завданої шкоди; влаштуватися на роботу і допомагати матеріально сім'ї, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а саме дружині і малолітньому сину; приділити час для виховання малолітнього сина; поновити особисті документи, паспорт і військовий квиток для здійснення свого бажання захищати Батьківщину на війні, що надасть можливість і заробити кошти для вирішення матеріальних проблем; під час розгляду справи довести наявність пом'якшуючих обставин.
В силу ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження (зміну) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Додатково, суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
В силу положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, наявність/відсутність судимостей.
Обираючи раніше щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження щодо ОСОБА_4 , останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 4 ст. 185 КК України.Санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, за що відбував реальну міру покарання, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а тому в будь-який момент може змінити місце свого перебування з метою переховування від суду. Крім цього, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений, перебуваючи на волі, через неможливість постійного контролю за його діями, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які судом ще не допитані. Суд, враховуючи викладене, також погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти в подальшому дії з метою переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки враховуючи стадію судового провадження, де не проголошено обвинувальний акт, не допитані потерпілий та свідки, не досліджено докази, ризики незаконного впливу на потерпілого і свідків оцінюються як реальні, дійсні, триваючі і такі, що не зникли. При задоволенні клопотання прокурора суд одночасно приймає до уваги і репутацію обвинуваченого, а саме неодноразове, в минулому, притягнення його до кримінальної відповідальності, хоча судимість за ними і погашена. Відсутність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не запобігне ризику уникнення обвинуваченим явки до суду під загрозою можливого покарання.
Отже, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даній стадії кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Оцінюючи доводи сторони захисту, суд вважає їх такими, що не доведені належними доказами та є необґрунтованими. Стороною захисту не доведено, що зміною запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту буде усунено зазначені прокурором ризики. Крім того, захисником не обґрунтовано, яким чином проживання обвинуваченого з цивільною дружиною та дитиною усуне чи суттєво зменшить існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв'язку з цим, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашноього арешту не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для зміни (обрання) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт; заявлені ризики не зменшилися; під впливом тяжкості покарання, яке можливо загрожує обвинуваченому, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані судом, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому, приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у т.ч. вік, відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного офіційного місця роботи, та інші дані, що характеризують особу обвинуваченого, аналізуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі й домашнього арешту, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тож суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тому суд дійшов до переконання, що у задоволенні клопотання захисника про зміну (обрання) запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити, в той час як клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачуваному підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Відповідно вимог ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується, в тому числі, й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовах воєнного стану, а тому, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає недоцільним визначати обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 196-199, 203, 205, 315, 376, 395, 532, 534 КПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання захисника про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Тримання під вартою продовжувати здійснювати в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 27.09.2023 року.
Строк дії ухвали визначити до 25.11.2023 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України. Судове рішення, яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
На ухвалу суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 29.09.2023 о 14 год. 45 хв.
Суддя ОСОБА_1