РІШЕННЯ
іменем України
Справа №377/452/23
Провадження №2/377/218/23
28 вересня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пскової А.І.,
представника відповідача - адвоката Слєпченка С.А.( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
13 червня 2023 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» ( далі-ТОВ «ФК «Паріс», в якій представник позивача, посилаючись на статті 516, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованість у розмірі 22 273 гривні 67 копійок та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.12.2019 АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 підписали Заяву-Договір № 0046023 про надання банківської послуги, що є Договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Підписанням Заяви-Договору №0046023 від 06.12.2019 відповідачка акцептувала укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєдналася до умов договору, з умовами якого ознайомлена та зобов'язалася самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситися до Договору. Відповідачці було надано споживчий кредит у сумі 15 151,52 гривні шляхом перерахування на її картковий рахунок, на строк шість місяців, з процентною ставкою 18 % річних, разовою комісією при видачі кредиту - 1% від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 5 %. У день підписання Заяви -Договору відповідачка отримала картку, на яку 06.12.2019 зараховано грошові кошти в сумі 15 151,52 гривень. 28.12.2021 АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» уклали Договір відступлення прав вимоги № 28/12/2021-1, за яким АТ «РВС Банк» відступило позивачу право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Заявою - Договором № 0046023 від 06.12.2019 на загальну суму 22 273,67 гривень. Відповідачка свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 05.06.2023 виникла заборгованість в сумі 22 273,67 гривні, яка складається із : заборгованості за тілом кредиту - 10 267,13 гривень; заборгованості за процентами - 3 836,63 гривень; заборгованості за комісією - 8 169,92 гривень.
Ухвалою судді від 22 червня 2023 року, після виконання вимог, передбачених частиною 6 статті 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам частини п'ятої статті 177 ЦПК України, та надано позивачу строк десять днів для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 03 липня 2023 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 26 липня 2023 року.
24 липня 2023 року від представника відповідачки - адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності. Відзив обґрунтовано тим, що 06.03.2020 є днем, з якого позивач дізнався про порушення його права, тому з цього моменту слід обчислювати строк позовної давності на звернення до суду щодо кожного простроченого платежу. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
26 липня 2023 року судове засідання було відкладено на 11 вересня 2023 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідачки.
03 серпня 2023 року до суду від позивача ТОВ «ФК «Паріс» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачкою умов укладеного Заяви-Договору №0046023 від 06.12.2019 та необґрунтованість доводів її представника щодо пропуску строку позовної давності, з огляду на пункт 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
11 вересня 2023 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 21 вересня 2023 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України за клопотанням представника відповідачки.
У судовому засіданні, яке відбулося 21 вересня 2021 року, представник відповідачки -адвокат Слєпченко С.А. позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та суми заборгованості за тілом кредиту, проте вважає, що проценти за користування кредитом та комісія нараховані поза межами строку кредитування, тобто після 06.06.2020. З 06.03.2020 відповідачка жодної суми на погашення кредиту не вносила, тому з цієї дати почався відлік позовної давності для звернення до суду, яку позивач пропустив. Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо зрозуміти які розрахункові величини взяті до уваги та на підставі яких визначені суми боргу та за яку кількість днів.
21 вересня 2023 року судове засідання було відкладено на 28 вересня 2023 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України за клопотанням представника відповідачки.
У призначене судове засідання позивач ТОВ «ФК «Паріс» свого представника не направило, про дату, час і місце судового засідання повідомлене належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «Паріс».
Відповідачка та її представник у призначене судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника відповідачки до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за відсутності сторони відповідача та відмовити у задоволенні позову. Також надійшли письмові пояснення, в яких представник відповідачки звернув увагу на те, що проценти за кредитним договором нараховано поза межами визначеного сторонами строку кредитування, що не відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/19, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, постанові Верховного Суду у справі №5017/1987/2012. Позовні вимоги та матеріали справи містять розбіжності щодо розміру вимог позивача.
Зважаючи на те, що в судове засідання, призначене на 28 вересня 2023 року, не прибули всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.
Заслухавши вступне слово представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
06.12.2019 ОСОБА_2 та Акціонерне товариство «РВС Банк» підписали Заяву-Договір № 0046023 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є Договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с. 16, 61, 64).
Вказана Заява-Договір містить, зокрема, персональні дані відповідачки та прохання надати їй споживчий кредит на таких умовах: сума кредиту - 15 151,52 гривень; строк дії кредиту - 6 місяців; процентна ставка 18 % річних; тип ставки - фіксована; валюта кредитування - гривня; разова комісія при видачі кредиту - 1% від суми наданого кредиту; щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5% від суми наданого кредиту, шляхом переказу на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ).
У Заяві-Договорі № 0046023 від 06.12.2019 відповідачка проставлянням власноруч свого підпису погодилася, зокрема, з тим, що Заява - Договір разом з Публічною пропозицією і Паспортом споживчого кредиту та Графіком погашення складають Договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує та зобов'язується виконувати його умови; доручила АТ «РВС Банк» здійснювати договірне списання з рахунку, відкритого на її ім'я № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ) у валюті, відкритій у банку на умовах та в період, визначений умовами Публічної пропозиції; в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цієї Заяви-Договору, визначаються такі деталі: складові загальної вартості кредиту, графік платежів з повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за його користування, суми компенсаційної винагороди та інші платежі за договором; акцептувала укладення Договору, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєдналася до умов Договору; з умовами Договору ознайомлена та зобов'язалася самостійно відстежувати всі зміни, які будуть вноситися до Договору; отримала платіжну картку за № НОМЕР_3 .
Також 06.12.2019 ОСОБА_2 ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.18, 63,66,69).
Крім того, ОСОБА_2 та АТ «РВС Банк» підписали Додаток №1 до Заяви-Договору №0046023 від 06.12.2019, що містить графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. У цьому додатку зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування (а.с. 17, 62, 65).
За змістом Додатку №1 до Заяви-Договору №0046023 від 06.12.2019 банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит в сумі 15 151,52 гривні, з фіксованою процентною ставкою 18 % річних, зі строком користування кредитом 6 місяців та супутніми витратами позичальника: комісією за розрахунково-касове обслуговування заборгованості - 5%, комісією за надання кредиту -151,52 гривні. Проценти нараховуються на залишок заборгованості щомісячно протягом періоду від дня надання кредиту до календарної дати (в залежності від того, яка настане раніше):1) яка визначена сторонами як дата припинення нарахування процентів за користування кредитом та вказана в договорі, виходячи з фактичної кількості днів у місці та 360 днів у році; 2) фактичного повернення заборгованості за кредитом.
Факт отримання відповідачкою кредитних коштів за Заявою-Договором № 0046023 від 06.12.2019 в сумі 15 152,52 гривні підтверджується меморіальними ордерами №4514 від 06.12.2019, № 4515 від 06.12.2019 ( а.с. 26).
Публічна пропозиція Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб затверджена рішенням Правління Акціонерного товариства «РВС Банк», протокол № 01102019/1 від 01.10.2019 ( а.с.5-15).
Пунктом 3.2.1. розділу 3 Публічної пропозиції передбачено, що приєднання (акцепт) до цього договору відбувається під час звернення клієнта до банку, шляхом оформлення та підписання клієнтом відповідної заяви-договору у двох примірниках. Договір вважається укладеним, а умови договору акцептовані клієнтом з дати підписання клієнтом Заяви-Договору.
Згідно з пунктами 7.4.1., 7.4.4. розділу 7 Публічної пропозиції процентна ставка за споживчим кредитом визначається Умовами кредитування за кожним споживчим кредитом, зазначається у Заяві-Договорі щодо оформлення конкретного споживчого кредиту та діє протягом зазначеного строку. Розрахунок процентів за користування споживчим кредитом здійснюється з використанням методу «факт/360». Розрахунковим періодом вважається календарний місяць, який обчислюється з дня, що відповідає даті укладення Заяви-Договору по останній календарний місяць включно для розрахунку процентів за перший місяць користування споживчим кредитом, а також з першого по останнє число місяця включно для всіх наступних періодів.
За змістом пунктів 7.5.1., 7.5.2., 7.5.3. розділу 7 Публічної пропозиції одноразова комісія розраховується у процентах від затвердженої суми і сплачується у день надання споживчого кредиту за рахунок кредитних коштів шляхом збільшення суми споживчого кредиту на суму одноразової комісії. Розмір процентної ставки одноразової комісії визначається Умовами кредитування за конкретним споживчим кредитом і зазначається у Заяві-Договорі. Щомісячна комісія розраховується у процентах від затвердженої суми споживчого кредиту, наданого клієнту, незалежно від фактичної кількості днів користування споживчим кредитом на дату щомісячного платежу та/або у дату повного дострокового погашення заборгованості за споживчим кредитом. Розмір процентної ставки щомісячної комісії визначається Умовами кредитування за конкретним споживчим кредитом і зазначається у Заяві-Договорі.
Відповідно до пункту 7.7.2.7. розділу 7 Публічної пропозиції клієнт зобов'язується повернути споживчий кредит та сплатити всі передбачені Заявою-Договором плати (платежі) на рахунок Банку в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Як убачається з пункту 7.7.2.17. розділу 7 Публічної пропозиції, клієнт зобов'язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання клієнтом зобов'язань за споживчим кредитом. При цьому розмір процентів для клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами Заяви-Договору.
10.10.2020 після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 10 жовтня 2020 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( а.с.150).
28.12.2021 АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» уклали Договір №28/12/2021-1 про відступлення права вимоги, згідно з пунктами 1.1., 3.1. якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповнень, тощо, які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками. Права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.19-21).
Згідно з Додатком №1 до Договору № 28/12/2021-1 про відступлення права вимоги від 28.12.2021 до ТОВ «ФК «Паріс» від АТ «РВС Банк» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором № 0046023 від 06.12.2019 на суму 22 273,67 гривень, з них: 10 267, 12 гривень- заборгованість за тілом кредиту; 3 836,63 гривень- заборгованість за процентами, 8 169, 92 гривень -заборгованість за комісією (а.с.22-23).
28.12.2021 АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» підписали Акт прийому-передачі прав вимоги і документів до Договору про відступлення прав вимоги №28/12/2021-1 від 28.12.2021 з Додатком № 1, якими підтверджується передання банком позивачу кредитної справи боржника ОСОБА_1 за Договором № 0046023 від 06.12.2019 (а.с.24 - 25). У цей же день АТ «РВС Банк» у зв'язку з продажем права вимоги до боржника ОСОБА_1 списав заборгованість на суму 22 273,67 гривень, що підтверджується виписками по особовому рахунку банку від 28.12.2021 ( а.с. 27-33).
25.01.2022 ТОВ «ФК «Паріс» направило відповідачці вимогу про усунення порушення кредитного зобов'язання за вих. №430/25/01/2022-1 від 25.01.2022 (а.с.42-45).
Разом із позовною заявою АТ «ФК «Паріс» надано розрахунок заборгованості за договором № 0046023 від 06.12.2019, укладеним АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 , за період з 06 грудня 2019 року по 28 грудня 2021 року, відповідно до якого станом на 02.06.2023 заборгованість відповідачки становить 22 273,67 гривень, яка складається з: 10 267,12 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3 836,63 гривень - заборгованість за процентами; 8 169,92 гривень -заборгованість за комісією (а.с. 34).
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилом статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви-Договору № 0046023 від 06.12.2019 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір) укладено Договір №0046023 від 06.12.2019, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб про надання споживчого кредиту, за яким відповідачці надано споживчий кредит в сумі 15 151,52 гривні з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом -18 % річних, з разовою комісією при видачі кредиту - 151,52 гривень, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 5 % від суми наданого кредиту, на строк 6 місяців, тобто до 06.06.2020.
Як свідчать матеріали справи, АТ «РВС Банк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту на погоджені з нею цілі, проте відповідачка прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, обов'язкові платежі в рахунок погашення кредиту, процентів та комісії своєчасно не вносила, частково сплатила заборгованість за тілом кредиту на суму 4 884,40 гривень, комісію на суму 1678,62 гривні та проценти на суму 573,29 гривень, внаслідок чого за період з 06.12.2019 по 28.12.2021 банк нарахував відповідачці заборгованість на загальну суму 22 273,67 гривень, з яких: 10 267,12 гривень за тілом кредиту; 3 836,63 гривні за процентами; 8 169,92 гривні за комісією
Саме таку суму заборгованості АТ «РВС Банк» за Договором про відступлення права вимоги №28/12/2021-1 передав ТОВ «ФК «Паріс», в результаті чого останнє набуло право вимоги до відповідачки за Заявою-Договором № 0046023 від 06.12.2019.
Отже, з урахуванням часткової сплати відповідачкою заборгованості за Договором №0046023 від 06.12.2019, зокрема за тілом кредиту, залишок боргу за кредитом становить 10 267,12 гривень (15 151,52 грн - 4 884, 40 грн), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Вказаний розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачка не заперечує, що підтвердив її представник в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки процентів, суд виходить з такого.
Умовами Заяви-Договору № 0046023 від 06.12.2019 та Додатком №1 до нього передбачено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 18 % річних на суму заборгованості за кредитом, тобто в межах строку кредитування та строку надання кредиту- 6 місяців, тобто до 06.06.2020.
Як видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, нарахування процентів у розмірі 18 % здійснювалося як за період з 06.12.2019 по 06.06.2020, тобто в межах строку кредитування, так і після 06.06.2020 по 28.12.2021, тобто поза межами погодженого сторонами строку кредитування.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.
Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що позичальник до закінчення терміну кредитування зобов'язана була сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення терміну кредитування у зв'язку з порушенням нею взятих на себе зобов'язань, повинна нести відповідальність на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як убачається з пункту 7.7.2.17. Публічної пропозиції, Клієнт зобов'язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання Клієнтом зобов'язань за Споживчим кредитом (Кредитом). При цьому розмір процентів для Клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за Споживчим кредитом (Кредитом) згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами Заяви-Договору.
Отже, виходячи зі змісту формулювання умов про сплату процентів, передбачених пунктом 7.7.2.17 Публічної пропозиції, що є частиною Договору № 0046023 від 06.12.2019 про надання банківських послуг, слід дійти висновку, що проценти за неправомірне користування кредитом, тобто після настання прострочення виконання зобов'язання, передбачені на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в розмірі процентної ставки за користування кредитними коштами, яка в Заяві-Договорі №0046023 від 06.12.2019 визначена на рівні 18 % річних.
Таким чином, нарахування відповідачці процентів поза межами строку кредитування, тобто після 06.06.2020, відповідає умовам укладеного договору, оскільки є мірою відповідальності, яка виникла на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з простроченням виконання нею зобов'язання за кредитним договором.
За таких обставин з відповідачки на користь позивача, з урахуванням часткової сплати в сумі 573,29 гривень, також підлягає стягненню заборгованість за процентами в сумі 3 836,63 гривні ( 4409,92 гривень - 573,29 гривень).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією суд виходить з такого.
Як видно з розрахунку заборгованості, залишок боргу за комісією, з урахуванням часткової сплати на суму 1 678,62 гривні, становить 8 169,22 гривень, яка нарахована за період з 08.01.2020 по 06.12.2021, тобто за 13 місяців у розмірі 5% від суми кредиту (757,58 гривень щомісяця).
Укладений між сторонами Договір № 0046023 від 06.12.2019 про надання банківських послуг у виді Заяви-Договору №0046023 від 06.12.2019 відповідає вимогам чинного на час його укладення законодавству та вільному волевиявленню сторін. Під час укладення кредитного договору відповідачка була ознайомлена з його умовами, висловила своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень Заяви-Договору № 0046023 від 06.12.2019, яким передбачено сплату комісії за супроводження кредиту у розмірі 5%, не заперечувала, дійсність договору не оспорювала.
Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулює Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року (далі Закон України № 1734-VIII), що діяв на момент укладення між АТ «РВС Банк» та відповідачкою кредитного договору.
Умови договору про споживчий кредит визначені у статті 12 Закону України № 1734-VIII, частиною другою якого передбачено, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Договір, укладений між АТ «РВС банк» та ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) у встановленому законодавством порядку недійсним не визнавався, а тому з огляду на норми статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Виходячи з викладених обставин, суд приходить до висновку, що передбачена умовами договору щомісячна комісія повинна нараховуватися та сплачуватися саме протягом дії договору, тобто в період з 06.12.2019 по 06.06.2020, тому нарахування позивачем щомісячної комісії з 07.06.2020 по 06.12.2021 відбулося поза межами строку укладеного Договору 0046023 від 06.12.2019 і не відповідає нормам цивільного права. Тому суд погоджується з доводами представника відповідачки про те, що позивач безпідставно нарахував комісію поза межами строку кредитування.
Як видно з Додатка №1 до Договору №0046023 від 06.12.2019, щомісячна комісія за супроводження кредиту у розмірі 5% від суми наданого кредиту за період з 06.12.2019 по 06.06.2020 складає 4 545, 48 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості у січні, лютому та березні 2020 року відповідачка сплатила щомісячну комісію на суму 1 678,62 гривень.
Отже, заборгованість за комісією становить 2 866,86 гривень (4 545,48 гривень - 1678,62 гривень), яка підлягає стягненню з відповідачки.
Заборгованість за комісією в іншому розмірі є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача станом на 02.06.2023 підлягає стягненню заборгованість за Договором № 0046023 від 06.12.2019 у розмірі 16 970,61 гривень, з яких: 10 267,12 грн- заборгованість за тілом кредиту; 3 836,63 гривень -заборгованість за процентами; 2 866,86 гривень - заборгованість за комісією.
Суд вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, на що у відзиві та поясненнях звертав увагу представник відповідачки, оскільки пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлений з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Також суд не бере до уваги доводи представника відповідачки про неправомірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, оскільки вказані доводи спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Інші доводи представника відповідачки не спростовують висновків суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивач ТОВ «ФК «Паріс» сплатило судовий збір в сумі 2 684 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 5371 від 02.06.2023 ( а.с. 48). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.1).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з такого розрахунку: 16 970,61 гривень х100:22 273,67 гривень = 76,19 (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 2 684 гривень :100 х 76,19= 2 044,94 гривень (сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за Договором №0046023 від 06.12.2019 у розмірі 16 970 ( шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 61 копійку, яка складається з: 10 267,12 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 3 836,63 гривень -заборгованість за процентами; 2 866,86 гривень - заборгованість за комісією.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 044 ( дві тисячі сорок чотири ) гривні 94 копійки.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, будинок 77 А, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 28 вересня 2023 року.
Суддя Н. С. Бабич