ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"06" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3279/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Приватного підприємства “Дагда-2013” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 38849267)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1А/1, код ЄДРПОУ 39279197)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про визнання недійсними рішення, договору та скасування реєстраційної дії, -
за участю учасників справи:
від позивача: Срібна Я.І., адвокат, діє на підставі ордеру, Сабліна Ю.С., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача: Поліщук А.В., адвокат, діє на підставі ордеру
від третіх осіб: не з'явились
Суть спору: ОСОБА_1 (Сполучені Штати Америки) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “Дагда-2013”, в якому просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства “Дагда-2013”, оформлене протоколом №17 від 26.11.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав №26/11 від 26.11.2021 та акт приймання передачі №1 від 26.11.2021;
- скасувати реєстраційну дію №1005561070014053095 від 26.11.2021, проведену щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Басарі” (код ЄДРПОУ 39279197) - “Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей засновників (учасників) юридичної особи”, вчинену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус Іриною Олександрівною.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що скликання зборів учасників ПП “Дагда-2013” проведено з порушенням встановленої законом процедури, оскільки позивача не було належним чином та в установлений строк повідомлено про час та місце проведення зборів від 26.11.2021, їх порядок денний, у зв'язку з чим позивач не зміг своєчасно ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів, внести свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, взяти участь в загальних зборах особисто або через представника, висловити свої міркування, заперечення, з питань порядку денного та проголосувати. Окрім того, позивач наголошує, що рішення загальних зборів ПП “Дагда-2013”, оформлене протоколом №17 від 26.11.2021, прийняте з грубим порушенням вимог законодавства та за відсутності неповідомленої про загальні збори ОСОБА_1 , є недійсним з моменту його прийняття та для вчинення правочину, оформленого договором купівлі-продажу корпоративних прав №26/11 від 26.11.2021 ТОВ “БАСАРІ” та актом приймання-передачі корпоративних прав №1 від 26.11.2021, було відсутнє волевиявлення ПП “Дагда-2013”, а також відсутній обсяг повноважень у директора ПП “Дагда-2013” ОСОБА_3 . Також позивач наголошує, що ціна продажу 100% корпоративних прав ТОВ “БАСАРІ”, встановлена у розмірі 15000 грн., не є співмірною з вартістю частки уставного капіталу товариства в 129670749 грн. та на думку позивача є очевидним факт порушення права ОСОБА_1 на самостійне визначення ринкової вартості частки корпоративних прав ТОВ “БАСАРІ”, які було незаконно відчужено ПП “Дагда-2013” без її згоди.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.01.2023 о 16:00; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
25.01.2023 за вх.№2456/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідченої копії реєстраційної справи Приватного підприємства “Дагда-2013”.
У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи винесено ухвалу, в порядку ст. 81 ГПК України та витребувано у Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Приватного підприємства “Дагда-2013” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 38849267)
У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом у протокольній формі у порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 17.02.2023 о 12:45.
У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 15.03.2023 о 15:00; повторно витребувано в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи Приватного підприємства “Дагда-2013”.
08.03.2023 за вх.№7448/23 до суду від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської надійшли належним чином завірені копії документів реєстраційної справи Приватного підприємства “Дагда-2013”, які залучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.03.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.04.2023 о 13:45.
04.04.2023 за вх.№10919/23 до суду від позивача надійшли пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а саме: копія договору №26/11 від 26.11.2021 з актом приймання-передачі до нього; копія листа Приморської районної адміністрації ОМР від 24.02.2023; копія наказу Міністра юстиції України №4677/5 від 28.12.2021; витяг з ЄДР від 03.04.2023 щодо ТОВ “БАСАРІ”. У поданих поясненнях позивач вказує:
- позивач зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2023 востаннє державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена 26.11.2021 за №1005561070014053095, зміна кінцевого бенефіціарного власника проведена приватним нотаріусом Білоус І.О., при цьому, відповідно до відомостей з даного витягу, ОСОБА_2 заявлений як кінцевий бенефіціар ТОВ “Басарі” у частці 100%, дана обставина вказує на той факт, що оскаржуваний договір купівлі-продажу №26/11 частки у статутному капіталі ТОВ “Басарі” - є першим правочином, відповідно до якого відбулося незаконне відчуження майна, що має значення для вибору способу захисту права;
- позивач зазначає, що сама по собі реєстраційна дія (щодо ТОВ “Басарі”), яка була вчинена на підставі оскаржуваного протоколу, є скасованою в адміністративному порядку відповідно до наказу Міністра юстиції України №4677/5 від 28.12.2021, разом з цим, Міністерство юстиції України не вповноважене на визнання недійсним правочинів, які були вчинені поза реєстраційними діями (оскільки розв'язання спорів щодо прав власності на корпоративне майно не входить до кола повноважень даного органу), тому існує питання щодо оцінки судом змісту (смислового навантаження та відповідності законодавству) протоколу про відчуження корпоративних прав ТОВ “Басарі” - ОСОБА_2 та оцінки договору купівлі-продажу, що був укладений на його підставі з метою повернення майна за недійсним правочином його законному власнику - ПП “Дагда-2013”;
- позивач наголошує, що після відступлення корпоративних прав - 100% частки ТОВ “Басарі” знаходиться у першого та останнього правонабувача за спірним правочином та саме тому у даному випадку, на думку позивача, заявлення вимог щодо визнання правочину недійсним є і доцільним і ефективним способом захисту права ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 є і залишається дійсним учасником ПП “Дагда-2013”, однак, враховуючи вирішення без неї питання розпорядження майном підприємства - то це спричинило зміну майнових прав останньої, отже у такому випадку, наявне право з урахуванням ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України прохати про визнання недійсним і протоколу ПП “Дагда-2013” №17 від 26.11.2021 і укладеного на його підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, оскільки на думку позивача порушено і її корпоративні права (на участь в управлінні та розпорядженні активами підприємства) і позбавлено її майнових прав, які вона мала до моменту укладення відповідних правочинів;
- позивач вказує, що заявлення позовних вимог про “визначення розміру частки у статутному капіталі” того чи іншого товариства у порядку ч.5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, з метою змін до відомостей про ПП “Дагда-2013”, ТОВ “Басарі” - є недоцільним, оскільки проведення жодних реєстраційних дій не планується (за відсутністю до того підстав для відповідача у справі), а щодо третьої особи - тому що вони вже є скасованими; позивач теж має право заявляти вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), утім даний захід є на думку позивача передчасним, оскільки тут відсутній “ланцюг” правочинів з передачі права на майно, а наявне лише одне відчуження (від ПП “Дагда-2013” до ОСОБА_2 ), що підтверджується актуальними відомостями з ЄДР, що, таким чином, не виключає визнання недійсним першого правочину, пов'язаного з порушенням її прав;
- позивач наголошує, що інтереси самого підприємства - ПП “Дагда-2013” зберігаються саме у разі задоволення позову, оскільки у такому випадку, підприємство поновиться у своїх правах, як і всі учасники оспорюваних правочинів, за якими майно, що коштує більше сотні мільйонів гривень було продано за безцінь (15000 грн.) та дане майно має комерційне значення, яке жодним чином не може покрити сума у 15000 грн., а тому на думку позивача, такий договір для підприємства є не просто збитковим, а вказує на злочинну домовленість зацікавлених осіб з безпідставного відчуження майна третім особам; таким чином позивач вважає, що оцінюючи інтереси самого ПП “Дагда-2013” як суб'єкта права, суд має прийти до висновку про відповідність інтересам самого підприємства позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування відповідних правочинів;
- позивач зазначає, що за таких обставин заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки обрано ефективний спосіб захисту права, який у такій же мірі відповідає її інтересам, як і інтересам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПП “Дагда-2013”, бо очевидно незаконні дії інших учасників будуть скасовані, а позивач - поновлена у своїх правах, при чому таке рішення буде остаточно вирішувати правову долю спірного питання, навколо майна, яке було їй належне відповідно до закону.
04.04.2023 за вх.№10965/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, у задоволенні якого судом у протокольній формі відмовлено у зв'язку з відсутністю процесуальних підстав для його задоволення.
04.04.2023 за вх.№10966/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом у протокольній формі відмовлено у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено факту того, що рішення суду по справі №916/3279/22 вплине на права та обов'язки осіб, зазначених у клопотанні.
У судовому засіданні 04.04.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 11.05.2023 об 11:45.
18.04.2023 за вх.№12703/23 до суду від ФО-П ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення його до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та додаткові документи, у задоволенні якого судом у протокольній формі відмовлено.
08.05.2023 за вх.№15084/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях відповідач вказує:
- відповідач зазначає, що у даній справі мова йде про відновлення становища порушеного права позивача внаслідок відчуження майна, що належало ПП “Дагда-2013”; разом з тим, відповідач наголошує, що частина 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” містить спеціальні норми належного та ефективного способу захисту порушеного права та інтересу позивача в судовому порядку, а саме: судове рішення, що набрало чинності, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; судове рішення, що набрало чинності, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
- відповідач наголошує, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів приватного підприємства “Дагда-2013” оформлене протоколом №17 від 26.11.2021 не відповідають належним та ефективним способом захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а отже і не призведе до відновлення становища, яке існувало нібито до порушення права позивача;
- на думку відповідача інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів Приватного підприємства “Дагда-2013” оформленого протоколом №17 від 26.11.2021.
Ухвалою суду від 11.05.2023 відкладено розгляд справи на 31.05.2023 о 09:30.
31.05.2023 за вх.№17854/23 до суду від ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, у задоволенні якого судом у протокольній формі у судовому засіданні 31.05.2023 відмовлено у зв'язку з тим, що заявниками не доведено факту того, що рішення суду по справі №916/3279/22 вплине на їх права та обов'язки.
31.05.2023 за вх.№17857/23 до суду від ОСОБА_8 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у задоволенні якої судом у протокольній формі у судовому засіданні 31.05.2023 відмовлено у зв'язку з тим, що заявником не доведено факту того, що рішення суду по справі №916/3279/22 вплине на його права та обов'язки.
31.05.2023 за вх.№17859/23 до суду від третьої особи надійшло клопотання про поновлення строків та витребування від адвоката позивача оригіналу договору про надання правової допомоги.
31.05.2023 за вх.№17897/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування від приватного нотаріуса Міглазової Ю.О. копій матеріалів спадкової справи №17/2020, у задоволенні якого судом у протокольній формі відмовлено.
У судовому засіданні 31.05.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 20.06.2023 о 10:00.
20.06.2023 за вх.№20145/23 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні 20.06.2023 судом у протокольній формі задоволено клопотання за вх.№20145/23 від 20.06.2023 та винесено ухвалу в порядку ст. 50 ГПК України, якою залучено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки; зобов'язано сторін завчасно надіслати залученій третій особі процесуальні заяви по суті спору; докази надсилання надати до суду; запропоновано залученій третій особі надати до суду пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 20.06.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 13.07.2023 о 13:45. Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання призначено на 20.07.2023 о 13:45.
20.07.2023 за вх.№24641/23 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач наводить практику ВС та вказує, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними необхідно оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду; позивач вкотре наводить обставини справи та обґрунтування позовних вимог та зазначає, що визнання правочину недійним завжди пов'язується з двосторонньою реституцією, проте позивач вказує, що у даній справі сталось навпаки, коли “заходи реституції” вже було здійснено, у позасудовому порядку, у спосіб оскарження вчинення реєстраційної дії, вчиненої за наслідком укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав між ПП “Дагда-2013” та ОСОБА_2 , оскільки реєстрація вже є скасованою наказом Міністерства юстиції України; позивач в якості обґрунтувань необхідності скасування відповідного правочину зазначає, що відповідний правочин є підставою для вчинення нових правочинів та для проведення наступних реєстраційних дій на його підставі, проте допоки на корпоративні права ТОВ “Басарі” накладено арешти у інших судових справах відповідне реалізувати не вдасться, однак у разі скасування таких заходів наступні дії з відчуження майна є цілком можливими.
У судовому засіданні 20.07.2023 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України оголошує перерву у судовому засіданні до 21.07.2023 о 10:00.
21.07.2023 за вх.№24792/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач вказує:
- відповідач зазначає, що як вбачається з оскаржуваного рішення загальних зборів ПП “Дагда-2013”, оформленого протоколом №17 від 26.11.2021, всі умови, викладені в Статуті, були дотримані, збори засновників були повноважними для прийняття рішення;
- відповідач із посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 522/22473/15-ц від 01.03.2023 та від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 вказує, що позов подано ОСОБА_1 , що є учасником ПП “Дагда-2013”, а не самою юридичною особою, в інтересах якої укладався договір купівлі-продажу частки та підписувався акт приймання-передачі частки директором підприємства, проте повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права, отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник;
- відповідач наголошує, що вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства; підписання акту приймання-передачі частки між ПП “ДАГДА-2013” та ОСОБА_2 №1 від 26.11.2021, що оскаржується позивачем, випливає з укладання договору купівлі-продажу частки, вважає, що належним позивачем у подібних справах також є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.
Судове засідання 21.07.2023 о 10:00 не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та зміщення графіку проведення судових засідань. Ухвалою суду від 27.07.2023 судове засідання призначено на 06.09.2023 о 09:45.
У судовому засіданні 06.09.2023 представники позивача просять суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 06.09.2023 представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 06.09.2023 треті особи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/3279/22 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
Позивач у справі - ОСОБА_1 (Сполучені Штати Америки), яка відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є одним з засновників (учасників) юридичної особи - Приватного підприємства “Дагда-2013” (відповідача) із розміром частки 3,96% (114888,30 грн.)
В матеріалах справи наявне рішення від 26.11.2021 Загальних зборів учасників Приватного підприємства “Дагда-2013”, оформлене протоколом №17 (оспорюване рішення), відповідно до якого:
- присутні учасники Приватного підприємства “Дагда-2013”: ОСОБА_8 , якому належать майнові права на Підприємство, що відповідають внеску (вкладу) до статутного капіталу в розмірі 1749819,20 грн., що відповідає відсотку частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі у розмірі 60,4 відсотків; ОСОБА_7 , якій належать майнові права на Підприємство, що відповідають внеску (вкладу) до статутного капіталу в розмірі 689329,80 грн., що відповідає відсотку частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі у розмірі 23,76 відсотків, яка діє від свого імені та від імені своїх малолітніх дітей: ОСОБА_5 , якому належать майнові права на Підприємство, відповідають внеску (вкладу) до статутного капіталу в розмірі 114888,30 грн., що відповідає відсотку частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі у розмірі 3,96 відсотків; та ОСОБА_4 , якому належать майнові права на Підприємство, відповідають внеску (вкладу) до статутного капіталу в розмірі 114888,30 грн., що відповідає відсотку частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі у розмірі 3,96 відсотків;
- на Загальних Зборах учасників (власників) Підприємства присутні учасники, що володіють 92,08 відсотків голосів та згідно з п.п. 9.6, 9.7 Статуту Збори правомочні приймати рішення з питань порядку денного;
- порядок денний: 1.Вирішення питання про продаж корпоративних прав (частки у Статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ”, (ідентифікаційний код юридичної особи 39279197). Про надання повноважень директору Приватного підприємства “ДАГДА-2013”, ідентифікаційний код 38849267, ОСОБА_3 , підписати договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у Статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ”, (ідентифікаційний код юридичної особи 39279197), акт приймання-передачі корпоративних прав (частки у Статутному капіталі) та інші пов'язані з цим документи;
- вирішили: продати корпоративні права (частку у статутному капіталі) ТОВ “БАСАРІ” (ідентифікаційний код юридичної особи 39279197) у розмірі 100 відсотків, належну Приватному підприємству “ДАГДА-2013”, ідентифікаційний код юридичної особи 38849267, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 за ціною 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, які повинні бути сплачені протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання цього договору на рахунок ПП “ДАГДА-2013”; надати повноваження директору ПП “ДАГДА-2013” Прилепському Івану Анатолійовичу, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , підписати договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у Статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ”, (ідентифікаційний код юридичної особи 39279197), акт приймання- передачі корпоративних прав (частки у Статутному капіталі) та інші пов'язані з цим документи; всі інші умови договору визначаються на розсуд директора ПП “ДАГДА-2013” на власний розсуд;
- з усіх питань порядку денного голосували: “за” - одностайно, “проти” - 0, “утримались” - 0.
26.11.2021 між Приватним підприємством “Дагда-2013”, в особі ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі №26/11, відповідно до якого за цим договором продавець передає у власність, а покупець приймає у власність частку у розмірі 129670749 грн. 00 коп. (сто двадцять дев'ять мільйонів шістсот сімдесят тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 00 копійок, що відповідає 100 (ста) відсоткам статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ”: місцезнаходження: 65007, Одеська область, місто Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1А/1, ідентифікаційний код юридичної особи: 39279197 (надалі - товариство), (надалі - частка, що відчужується) та зобов'язується сплатити за неї визначену грошову суму.
Відповідно до п.2.1 договору ціна частки, яка продається, що складає 100% Статутного капіталу ТОВ “БАСАРІ”, становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з п.4.1 договору перехід права власності на частку, що складає 100% Статутного капіталу ТОВ “БАСАРІ” (код ЄДРПОУ 39279197), від продавця до покупця відбувається в момент підписання цього договору сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі часток у статутному капіталі Товариства, укладеним між продавцем та покупцем; справжність підписів на акті приймання-передачі засвідчується нотаріально.
В матеріалах справи наявний акт №1 приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ “БАСАРІ”, підписаний з боку Приватного підприємства “Дагда-2013” (сторона-1) та ОСОБА_2 (сторона-2), відповідно до якого у зв'язку із укладенням між сторонами договору №26/11 купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.11.2021, сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла частку в розмірі 100 (сто) відсотків, що становить 129670749 грн. 00 коп. (сто двадцять дев'ять мільйонів шістсот сімдесят тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 00 копійок в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “БАСАРІ”, ідентифікаційний код юридичної особи 39279197, місцезнаходження юридичної особи: 65007, місто Одеса, вулиця Водопровідна, будинок 1А/1, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01.07.2014, номер запису: 15561020000053095.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.11.2021 о 19:53:40 відбулась державна реєстрація №1005561070014053095 змін відомостей про юридичну особу - ТОВ “БАСАРІ” - “Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей засновників (учасників) юридичної особи”, що вчинена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О.
В матеріалах справи наявне рішення №26-11-2021 від 26.11.2021 одноосібного учасника ТОВ “БАСАРІ” ОСОБА_2 , яким було вирішено: звільнити ОСОБА_9 з посади директора ТОВ “БАСАРІ” з 26.11.2021; призначити директором ТОВ “БАСАРІ” ОСОБА_2 з 27.11.2021; підписати та затвердити Статут ТОВ “БАСАРІ”; провести державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ “БАСАРІ”.
В матеріалах справи наявні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна, власниками яких є ТОВ “БАСАРІ”.
Також в матеріалах справи наявні копії документів реєстраційної справи ПП “ДАГДА-2013”, в яких, зокрема, наявний Статут ПП “ДАГДА-2013”, затверджений рішенням Загальних зборів учасників, яке оформлене протоколом №16 від 12.11.2021 (редакція Статуту на момент проведення оспорюваних Загальних зборів).
Пунктом 1.1 Статуту визначено, зокрема, що учасниками (власниками) підприємства є: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 .
Відповідно до п.5.2 Статуту учасники підприємства мають право: брати участь в управлінні підприємства; брати участь в розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з підприємства; здійснювати відчуження часток у статутному капіталі підприємства у відповідності із Статутом підприємства; одержувати інформацію про діяльність підприємства.
Згідно з п.п. 9.1-9.2 Статуту органами підприємства є: вищий орган - Загальні збори учасників (власників); виконавчий орган - Директор; контролюючий орган - Ревізійна комісія. Вищим органом підприємства є Загальні збори учасників (власників). Вони складаються з учасників (власників) підприємства або призначених ними представників.
За п.9.3 Статуту учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у Статутному капіталі і визначену Статутом підприємства. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні більше 50 відсотків учасників.
У відповідності до п.п. 9.4-9.5 Статуту чергові Загальні збори скликаються Директором щорічно. Загальні збори розглядають питання, винесені на їх розгляд Директором та учасниками. Позачергові Загальні збори скликаються Директором при наявності обставин, що зачіпають суттєві інтереси підприємства, а також в інших випадках, передбачених даним Статутом та законодавством України. Не менш десять відсотків учасників мають право ініціювати перед Директором скликання позачергових Загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Згідно з п.9.6 Статуту до компетенції Загальних зборів учасників належить: а)визначення основних напрямів діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін та доповнень до Статуту підприємства, їх затвердження, зміна розміру Статутного капіталу, зміна складу учасників; в) обрання та відкликання Директора; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу підприємства; створення, зазначення повноважень, обрання та відкликання голови і членів ревізійної комісії; д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, включаючи його дочірні підприємства, філії, представництва, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, напрямів використання та порядку розподілу прибутків, визначення порядку покриття збитків, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів); е) вирішення питання про придбання підприємством частки учасника, інвестиції третіх осіб у підприємство; є) виключення учасника з підприємства; ж) прийняття рішення про ліквідацію підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; з) встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів; и) застава майна підприємства; і) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження положень (статутів) про них, призначення та звільнення керівників (директорів) дочірніх підприємств, філій та представництв підприємства; ї) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства; к) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів підприємства, визначення організаційної структури підприємства; л) розгляд конфліктних ситуацій, що виникають між виконавчим органом підприємства та трудовим колективом, та застосування мір до їх вирішення; м) прийняття рішення про підписання документів, укладення договорів (угод), що стосуються нерухомого майна (незалежно від їх суми), а також будь-яких договорів (угод), потенційні зобов'язання чи відповідальність по яким перевищують 100000,00 (сто тисяч) гривень - по одному договору (угоді), або сумарно по декількох, укладених на протязі місяця; н) прийняття рішення про відчуження, передачу, заставу чи інше розпорядження майном підприємства, включаючи належні йому корпоративні права, окрім коштів на банківськім рахунку; о) погодження (затвердження) відступки (відчуження) частки учасника; прийняття нових учасників підприємства; розміру часток учасників у Статутному капіталі та складу учасників підприємства; п) обрання та відкликання особи (відмінної від Директора), яка має право підписувати будь- які фінансові та господарські документи, договори/угоди та ін.; р) інші питання, віднесені Статутом до компетенції загальних зборів учасників, а також віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів учасників.
За п.п. 9.7-9.8 Статуту рішення Загальних зборів вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менш як 60 відсотків присутніх учасників. З питань, передбаченими підпунктами а, б, в, е, ж, і, м, н, о, п пункту 9.6 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків присутніх учасників. Рішення Загальних зборів з питань, передбачених підпунктами б, в, є, є, ж, з, и, і, м, н, о, п пункту 9.6 обов'язково підлягають нотаріальному посвідченню і тільки в такому разі є дійсними. Рішення, які підлягають нотаріальному посвідченню підписуються у нотаріуса Одеського міського нотаріального округа робоче місце (контора) якого зареєстровано у Приморському районі міста Одеси всіма учасниками підприємства, присутніми на Загальних зборах.
В матеріалах справи наявний наказ Міністра юстиції України №4677/5 від 28.12.2021, відповідно до якого, зокрема, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2021 №1005561070014053095 “Держана реєстрація змін відомостей про юридичну особу”, проведена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. щодо ТОВ “БАСАРІ”. Вказаний наказ виданий на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.12.2021 за результатами розгляду скарги ГО “Центр захисту інвалідів” від 01.12.2021, який наявний в матеріалах справи.
Вважаючи, що спірні загальні збори ПП “Дагда-2013” від 26.11.2021 проведено з порушенням встановленої законом процедури, а укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.11.2021 та акт №1 до нього порушують права позивача, як учасника ПП “Дагда-2013”, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсними рішення, договору, акту та скасування реєстраційної дії.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За п.п. 3, 4, 13 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Згідно з ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Згідно з ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
За ч.5 ст. 61 Закону України “Про господарські товариства” про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
У відповідності до ч.10 ст. 31 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев'ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов'язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто (постанова ВП ВС від 22.10.2019 у справі №923/876/16).
Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства “Дагда-2013”, оформленого протоколом №17 від 26.11.2021, господарський суд вказує, що матеріалами справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є учасником ПП “Дагда-2013” зі всіма правами та обов'язками, що визначені в Статуті та законах України. Проаналізувавши наявні матеріали справи, судом встановлено, що в оспорюваних загальних зборах, які оформлені протоколом №17 від 26.11.2021, ОСОБА_1 участі не приймала, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення загальних зборів в строки, визначені законом, а також про порядок денний, що на переконання суду є порушенням прав позивача на участь в управлінні підприємством, приймаючи до уваги те, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про доведеність, підставність та необхідність задоволенні позовної вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства “Дагда-2013”, оформленого протоколом №17 від 26.11.2021.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав №26/11 від 26.11.2021 та акту приймання передачі №1 від 26.11.2021, господарський суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки щодо можливості учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності.
Так, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.03.2023 по справі №522/22473/15-ц, які полягають у такому:
- за змістом статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом;
- за положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом;
- відповідно до частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
- за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 Цивільного кодексу України, частини першої статті 89 Господарського кодексу України, пункту 13 частини другої статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” орган юридичної особи має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17 (провадження №12-45гс19, пункт 6.18);
- повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Отже, підписання від імені товариства договору чи іншого правочину без передбаченого статутом попереднього погодження загальними зборами цього товариства або з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки виконавчий орган діє саме від імені товариства, а не його учасників;
- Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02 травня 2018 року у справі №923/20/17 дійшов висновків, відповідно до яких укладення директором товариства договорів, сума яких перевищує визначену в статуті суму без передбаченої статутом згоди загальних зборів товариства, порушує корпоративні права позивача на управління справами такого товариства, які полягають у наданні згоди учасниками товариства, оформленої рішенням загальних зборів учасників, на укладання таких договорів;
- водночас Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17 (провадження №12-77гс19), оскільки згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства;
- повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права;
- укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника;
- Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі “Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки” (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява №29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява №70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі “Фельдман та банк “Слов'янський” проти України”, заява №42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі “Фельдман та банк “Слов'янський” проти України”, заява №42758/05);
- подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17 (провадження №12-77гс19), від 15 жовтня 2019 року у справі №905/2559/17 (провадження №12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 (провадження №12-90гс19), від 07 квітня 2020 року у справі №904/3657/18 (провадження №12-159гс19), від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 (провадження №12-175гс19);
- таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права;
- національне законодавство України також наголошує на наявності в особи права на звернення за захистом свого особистого права. Зокрема, стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так само і частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить положення, відповідно до яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник;
- сучасний підхід до використання теорії “проникнення за корпоративну завісу” сформувався в ЄСПЛ, починаючи з рішення 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece;
- застосовуючи зазначений підхід, ЄСПЛ відтворив правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі Barcelona Traction, Light and Power Company Limited від 05.02.1970;
- у пункті 56 вказаного вище рішення відзначено, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті “проникнення за корпоративну завісу” або “ігнорування статусу юридичної особи” визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети;
- ця теза була відображена, розвинена та конкретизована на рівні практики ЄСПЛ;
- ЄСПЛ проводить різницю між скаргами, поданими акціонерами про заходи, що зачіпають їх права як акціонерів, та про дії, що зачіпають права компанії, у яких вони володіють акціями (Agrotexim and Others v. Greece, пункти 65-66; Albert and Others v. Hungary [GC], пункт 122);
- в одній групі справ самі акціонери можуть вважатися потерпілими в розумінні статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (Olczak v. Poland, пункти 57-62; Albert and Others v. Hungary [GC], пункти 126-134, та цитовані в них посилання; Project-Trade d.o.o. v. Croatia?, пункти 44-47);
- в іншій групі справ загальний принцип такий, що акціонери компаній не можуть розглядатися як потерпілі у розумінні Конвенції, щодо дій та заходів, що стосуються їхньої компанії. Однак при цьому ЄСПЛ у низці справ передбачає можливість для відступу від указаного в цьому пункті загального принципу;
- так, у пункті 66 рішення від 24 жовтня 1995 року у справі Agrotexim and Others v. Greece, №14807/89) ЄСПЛ зазначив, що підходи “проникнення за корпоративну завісу” або “ігнорування статусу юридичної особи” можуть застосуватись тільки у виняткових випадках, наприклад коли чітко встановлено, що компанія не мала можливості безпосередньо звернутись до інституцій Конвенції через органи управління юридичної особи або через ліквідаторів;
- у рішенні від 26 жовтня 2000 року у справі G. J. v. Luxembourg (№21156/93) суд встановив, що підприємство було ліквідовано, а подана до суду скарга стосувалася діяльності ліквідаторів. За цих обставин ЄСПЛ вважав, що компанія як юридична особа на той час не могла подати скаргу до Комісії;
- у справі “Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки” (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic) (№29010/95, рішення від 21 жовтня 2003 року) заявником був банк (через свого колишнього голову-акціонера, який володів контрольним пакетом акцій), у якому Чеським Національним Банком було запроваджено тимчасову (примусову) адміністрацію через незадовільний фінансовий стан банку та його ліквідацію. Суть скарги заявника до ЄСПЛ полягала в тому, що банк був позбавлений доступу до суду, де банк хотів виступити з протестом проти запровадження тимчасової адміністрації;
- у рішенні від 07 липня 2020 року у справі Camberrow MM5 AD v. Bulgaria (№50357/99) ЄСПЛ вважав, що через конфлікт інтересів між компанією (банком) та її спеціальною адміністрацією і довіреними особами сам банк не міг подати справу до ЄСПЛ;
- у пункті 26 рішення від 21 грудня 2017 року у справі “Фельдман та банк “Слов'янський” проти України” ЄСПЛ зазначив, що проникнення за “корпоративну завісу” або нехтування правосуб'єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації - через її ліквідаторів;
- у рішенні від 07 липня 2020 року Alberts and Others v. Hungary (пункти 133 та 134) ЄСПЛ зазначив, що у справах Agrotexim and Others v. Greece та Olczak v. Poland встановлені загальні принципи того, що заходи, які направлені або націлені на права акціонерів, необхідно відрізняти від втручання в право компанії на мирне володіння майном. Дії, що зачіпають права акціонерів, відрізняються від заходів та процедур, що стосуються компанії, тим, що їх характер та імовірний ефект прямо та особисто зачіпає права акціонерів і виходить за межі простого втручання в інтереси компанії, порушуючи положення акціонерів у структурі управління компанії;
- ЄСПЛ у вказаному рішенні також звертає увагу, що для того аби акціонери компанії могли довести, що їх звернення з питань, які стосуються компанії, були виправдані винятковими обставинами (exceptional circumstances), такі акціонери повинні навести вагомі та переконливі причини, що доводять відсутність у самої компанії практичної та ефективної можливості звернутися до суду через органи, створені відповідно до її статуту;
- за змістом рішенням ЄСПЛ у справі Alberts and Others v. Hungary, такими винятковими обставинами можуть бути, зокрема, запровадження відносно компанії зовнішнього нагляду або контролю у зв'язку з її фінансовими або іншими труднощами, або якщо особа, до завдання якої відносився захист інтересів компанії, не була здатна або не хотіла звертатися до суду, або якщо виникли розбіжності між акціонерами та тимчасовим керуючим (наприклад, відсторонення від посади керуючого та призначення тимчасового керуючого);
- таким чином, допускається проникнення за “корпоративну завісу” та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин;
- якщо екстраполювати наведені висновки ЄСПЛ на національне законодавство, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що такими винятковими обставинами можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).
З урахуванням означених висновків Верховного Суду, суд зауважує, що укладання оспорюваного договору стосується прав та інтересів підприємства, а не корпоративних прав його засновника, яким є позивач.
При цьому не можна віднести до виняткових обставин можливості “проникнення за корпоративну завісу” те, що на думку позивача оспорюваний правочин призвів до зміни майнових прав позивача, оскільки такі питання можуть вирішуватись в рамках справи про стягнення можливих збитків і не стосуються даної справи, оскільки до предмету даної справи не входить питання завдання або незавдання позивачу збитків внаслідок укладення оспорюваного договору.
Окрім того, у постанові КГС ВС від 12.01.2022 у справі №914/875/19 наведена правова позиція про те, що позивачі як учасники ТОВ, які вважають свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення директором товариства дій щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлені права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт таких дій та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства. Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача (постанова ОП КГС ВС від 26.05.2023 у справі №905/77/21). У спірному випадку позовні вимоги у даній справі заявлені позивачем лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину, інша сторона оспорюваного правочину не має процесуального статусу відповідача у даній справі, до неї не заявлено позовних вимог і самий позов поданий без заявлення вимог про застосування двосторонньої реституції у поєднанні з вимогами про визнання недійсним виконаного правочину.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 26.01.2022 у справі №921/787/20 від 14.06.2022 у справі №904/3870/21, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Із наведеного слідує, зокрема, що суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав №26/11 від 26.11.2021 та акту приймання-передачі №1 від 26.11.2021 у зв'язку з неправильним обранням позивачем належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
У задоволенні позовної вимоги про скасування реєстраційної дії №1005561070014053095 від 26.11.2021, проведеної щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Басарі” (код ЄДРПОУ 39279197) - “Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей засновників (учасників) юридичної особи”, вчиненої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус Іриною Олександрівною, судом відмовляється, оскільки така позовна вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, у задоволенні якої судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Іншого учасниками справи не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання першої позовної вимоги покладаються на відповідача, за другою та третьою позовними вимогами - на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Визнати недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства “Дагда-2013”, оформлене протоколом №17 від 26.11.2021.
3.Стягнути з Приватного підприємства “Дагда-2013” (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 38849267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. судового збору.
4.В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28 вересня 2023 р.
Суддя Ю.С. Бездоля