ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2023м. ДніпроСправа № 904/328/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (Україна, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, ідентифікаційний код 35832123)
до Компанії GIR Europa Sp. z o.o. (Польща, 41-506, м. Хожув, вул. Курта Алдера, 44, numer KRS 0000434329)
про стягнення 284 293,58 євро заборгованості за поставлений товар
Представники:
від позивача: Січінава В.М., представник;
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом №б/н від 13.01.2023 про стягнення з Компанії GIR Europa Sp. z o.o. заборгованість у розмірі 284 293,58 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем контракту №СЕ-26/16 від 11.01.2016 щодо своєчасної та повної оплати за товар, постачання якого здійснювалося за дорученням Приватного акціонерного товариства "КДЗ", що є виробником товару, за договором комісії №ГИР-К-2/19/22/19/2019 від 01.02.2019, за період з 02.12.2021 по 30.12.2021 на загальну суму 284 293,58 євро, за наступними електронними митними деклараціями:
- №UA700070/2022/000046 від 18.01.2022 на суму 80 174,23 євро;
- №UA700070/2022/000094 від 26.01.2022 на суму 40 207,95 євро;
- №UA700070/2022/000107 від 28.01.2022 на суму 82 472,96 євро;
- №UA700070/2022/000118 від 31.01.2022 на суму 41 538,97 євро;
- №UA700070/2022/000166 від 10.02.2022 на суму 39 899,47 євро.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/328/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 24.07.2023 о 10:00. Також суд ухвалив Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) забезпечити направлення до Компетентного органу Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) нотаріально посвідчених документів у перекладі польською мовою та у разі якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно відповідачу, суд враховує це та розгляне справу в день наступного судового засідання 21.08.2023 о 10:00 год. та зупинити провадження у справі № 904/328/23.
На електрону пошту суду 22.05.2023 надійшла заява відповідача про визнання позову. Відповідач визнає заявлені позовні вимоги в тому вигляді, в якому вона міститься в позовній заяві. Відповідач визнає свою провину, стверджує, що ним вживатимуться заходи з якнайшвидшого погашення боргу. Просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 50%.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2023 поновлено провадження у справі №904/328/23 та підготовче засідання відкладено на 21.08.2023 о 10:00 год.
За допомогою системи "Електронний суд" до суду 18.08.2023 надійшла заява позивача про розгляд справи №904/328/23 у відсутності представника позивача, розгляд заяви відповідача щодо визнання позовних вимог та ухвалення рішення про задоволення позову.
Також позивач просить суд покласти на відповідача у розмірі 50%, відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, з повернення позивачу 50% сплаченого судового збору при поданні позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 підготовче засідання відкладено на 21.09.2023 о 10:30 год.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 21.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (далі - позивач, продавець) та Компанією GIR Europa Sp. z o.o. (далі - відповідач, покупець) укладено контракт №СЕ-26/16 (далі - контракт) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити, вогнетривку продукцію походженням з України (далі - товар), у номенклатурі, кількості і за цінами, згідно з специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з 2.2 контракту кількість товару, що постачається по контракту, визначається у специфікаціях до контракту.
Валютою контракту - євро (п. 4.1 контракту).
Відповідно до 4.2 контракту ціни на товар, що поставляється по контракту, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.
У Специфікації №143 від 11.11.2021 сторонами узгоджені умови, а саме:
- найменування товару: вироби огнетривкі динасові марки ДК (ТУ У 23.2-00190503-409:2015, DIN 1089-1), за ціною за 1 тонну - 631,00 євро, на сума - 757 200,00 євро;
- строк відвантаження товару: листопад 2021року - лютий 2022 року;
- умови поставки: залізничним транспортом на умовах DAP станція Ізов (границя України - Польщі, станції переходу Ізов-Хрубешув) (Інкотермс-2010);
- вантажовідправник: ПрАТ "КДЗ";
- вантажоотримувач: GIR Europa Sp. z o.o.
Відповідно до п.5.2 контракту покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 календарних днів від дати відвантаження товару.
Контракт вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом (п.12.4 контракту з урахуванням додаткової угоди №7 від 06.10.2021).
Між Приватним акціонерним товариством "КДЗ", що є виробником товару, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" укладено 01.02.2019 договором комісії №ГИР-К-2/19/22/2019 відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (комісіонер) зобов'язалося за дорученням Приватного акціонерного товариства "КДЗ" (комітент), за винагороду, від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента укласти угоди з постачання вогнетривкої продукції комітента на експорт на умовах комісії.
На виконання контракту позивачем за період з 02.12.2021 по 30.12.2021 здійснено 5 поставок продукції на адресу відповідача загальною вартістю 284 293,58 євро, що підтверджується митними деклараціями, а саме:
- UA700070/2022/000046 від 18.01.2022, вагони №29145794, №297724498, на суму 80 174,23 євро;
- UA700070/2022/000094 від 26.01.2022, вагон №29145497, на суму 40 207,95 євро;
- UA700070/2022/000107 від 28.01.2022, вагони №29769692, №29396090, на суму 82 472,96 євро;
- UA700070/2022/000118 від 31.01.2022, вагон №29028511, на суму 41 538,97 євро;
- UA700070/2022/000166 від 10.02.2022, вагон №29143096, на суму 39 899,47 євро.
Також позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури:
- №20 від 18.01.2022 на суму 80 174,23 євро;
- №37 від 26.01.2022 на суму 40 207, 95 євро;
- №41 від 28.01.2022 на суму 82 472,96 євро;
- №49 від 31.01.2022 на суму 41 538,97 євро;
- №70 від 10.02.2022 на суму 39 899,47 євро.
Відповідач зобов'язання по оплаті не виконав, на час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність/відсутність оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.193 вказаного Кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Умовами контракту передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до умов контракту (п.5.2) строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Доказів на підтвердження повної оплати в сумі 284 293,58 євро відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 Цивільного кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 Цивільного кодексу України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 Цивільного кодексу України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц вказано, що суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача по сплаті відповідачем боргу в сумі 284 293,58 Євро є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, положення ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення про задоволення позову.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічне викладено у частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
У зв'язку із прийняттям визнання відповідачем позову, 50% сплаченого позивачем судового збору підлягає поверненню йому з Державного бюджету України за ухвалою суду.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" до Компанії GIR Europa Sp. z o.o. про стягнення 284 293,58 євро заборгованості за поставлений товар задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Компанії GIR Europa Sp. z o.o. (Польща, 41-506, м. Хожув, вул. Курта Алдера, 44, numer KRS 0000434329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (Україна, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, ідентифікаційний код 35832123) 284 293,58 євро заборгованості за поставлений товар та 83 917,08 грн. витрат по сплаті судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (Україна, 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, ідентифікаційний код 35832123) з Державного бюджету України 83 917,07 грн. судового збору, сплаченого у складі судового збору 167 834,15 грн. за платіжною інструкцією №71 від 13.01.2023, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №904/328/23.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 29.09.2023.
Суддя Е.М. Бондарєв