ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2023м. ДніпроСправа № 904/4139/23
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Киргиз Дарії Юріївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за теплову енергію
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Киргиз Дарії Юріївни заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 23.03.23 у розмірі 73 999,51 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 30.04.2023 в розмірі 354,25 грн, суму збитків від інфляції - 11855,37 грн (з лютого 2022 року по червень 2023 року) 3% річних - 2062,86 грн (з 01.02.2022 по 18.07.2023).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05 жовтня 2021 року щодо розрахунку за послуги з постачання теплової енергії у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість.
Відповідач подав заяву про визнання позову та розстрочення виконання судового рішення. Відповідач зазначає, що здійснює діяльність із надання послуг перукарнями та салонами краси та у травні 2021 року придбала нежитлове приміщення для ведення господарської діяльності. У зв'язку із необхідністю проведення ремонтних робіт та облаштування вказаного приміщення відповідач вказує, що у 2021 році не встигла розпочати ведення своєї діяльності та отримати дохід, а з початку повномасштабного вторгнення фінансовий стан суттєво погіршився, що зумовлено падінням економіки, розміром інфляції та іншими негативними фінансовими наслідками, пов'язаними з військовою агресією. Відповідач надає інформацію про доходи за період з 2 кварталу 2022 року про 2 квартал 2023 року. Відповідач визнає позов у повному обсязі, просить стягнути з неї 50% судового збору та розстрочити виконання рішення на 12 місяців по 7467,84 грн.
Позивач подав заперечення проти розстрочення виконання рішення, зазначає, що відповідач протягом строку прострочення сплати заборгованості не вчинив жодного часткового платежу, а також не надав належних доказів, які давали б підстави, що у відповідача існують конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення. До того ж позивач просить врахувати, що тотальна несплата та затримка оплати за отримані послуги з теплопостачання споживача негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Через несвоєчасний розрахунок споживачів з позивачем, позивач не має можливості своєчасно розрахуватися зі своїми контрагентами, що призводить до покладення на позивача штрафних санкцій та нарахувань.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, умови надання послуг, строк та порядок оплати за надані послуги, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.
Так, судом встановлено, що 05.10.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Киргиз Дарії Юріївни (далі - споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/ (п. 2 договору).
Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 5 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої у будинку послуги визначаються як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Згідно з п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плати за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця (п. 31 договору).
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів) (п. 36 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51-52 договору).
Фізична особа - підприємець Киргиз Дарія Юріївна є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в якому на праві власності має нежитлове приміщення №79 загальною площею 87,8 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Позивач зазначає, що на виконання своєї статутної мети позивач здійснював у будинок АДРЕСА_1 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення №79 вбудоване та не виокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивач надав: акт від 25.11.2021 про початок опалювального періоду 2021-2022 року, акт від 04.04.2022 про закінчення опалювального періоду, акт про подачу теплової енергії від 01.11.2022, акт від 23.03.2023 про закінчення опалювального періоду 2022-2023, звіти за періоди з 05.11.2021 до 16.11.2021, з 05.11.2021 до 01.12.2021, з 01.12.2021 до 20.12.2021, з 01.12.2021 до 01.01.2022, з 01.01.2022 до 21.014.2022, з 01.01.2022 до 01.02.2022, з 01.02.2022 до 19.02.2022, з 01.02.2022 до 01.03.2022, з 01.03.2022 до 01.04.2022, з 01.11.2022 до 19.11.2022, з 01.11.2022 до 01.12.2022, з 01.12.2022 до 20.12.2022, з 01.12.2022 до 01.01.2023, з 01.01.2023 до 19.01.2023, з 01.02.2023 до 17.02.2023, з 01.02.2023 до 01.03.2023, з 01.03.2023 до 26.03.2023.
Позивачем виставлені на оплату рахунки-фактури №11941 від 08.12.2021 на суму 7938,68 грн, №11941 від 31.12.2021 на суму 10 740,31 грн, №11941 від 31.01.2022 на суму 11 446,73 грн, №11941 від 28.02.2022 на суму 6290,16 грн, №11941 від 31.03.2022 на суму 5980,94 грн, №11941 від 30.04.2022 на суму (-969,98) грн, №11941 від 31.05.2022 на суму 22,05 грн, №11941 від 30.06.2022 на суму 22,05 грн, №11941 від 31.07.2022 на суму 17,87 грн, №11941 від 31.08.2022 на суму 17,87 грн, №11941 від 30.09.2022 на суму 17,87 грн, №11941 від 31.10.2022 на суму 17,87 грн, №11941 від 30.11.2022 на суму 4881,22 грн, №11941 від 31.12.2022 на суму 7363,39 грн, №11941 від 31.01.2023 на суму 7667,35 грн, №11941 від 28.02.2023 на суму 8224,61 грн, №11941 від 31.03.2023 на суму 4729,07 грн, №11941 від 30.04.2023 на суму 17,70 грн.
Вказані рахунки направлялися відповідачу, що підтверджується наявними у справі доказами.
Позивач звертався до відповідача із претензією №1837/13 від 13.03.2023, у якій просив погасити заборгованість за період з 01.10.2021 по 31.03.2023 у розмірі 74 972,65 грн.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не сплатив за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 73999,51 грн та за абонентське обслуговування у розмірі 354,25 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Згідно частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором відпустити теплову енергію відповідає обов'язок споживача оплатити вартість теплової енергії.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення збитки від інфляції у розмірі 11 855,37 грн з лютого 2022 року по червень 2023 року та 3% річних у розмірі 2062,86 грн за період з 01.02.2022 по 18.07.2023.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи позивача не спростував, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що заяву про визнання позову підписано Фізичною особою-підприємцем Киргиз Дарією Юріївною.
У той же час, перевіркою нарахування інфляційних збитків судом встановлено допущення позивачем помилок, пов'язаних із неправильним визначенням сукупного індексу інфляції у деяких періодах, у зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 850,74 грн. Розрахунок 3% річних є правильним, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73 999,51 грн - основний борг, 354,25 грн - плата за абонентське обслуговування, 2062,86 грн - 3% річних, 11 850,74 грн - інфляційні збитки.
Таким чином, судом приймається визнання позову відповідачем, але в частині сум, які підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що відповідачем зазначено про визнання позову в межах тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (до початку розгляду справи по суті), суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору у розмірі 1342,00 грн. Інша частина судового збору 1341,86 грн (пропорційна до задоволення позовних вимог) покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Однак довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.
Заявляючи клопотання про відстрочку відповідач посилається на те, що здійснює діяльність із надання послуг перукарнями та салонами краси та у травні 2021 року придбала нежитлове приміщення для ведення господарської діяльності. У зв'язку із необхідністю проведення ремонтних робіт та облаштування вказаного приміщення відповідач вказує, що у 2021 році не встигла розпочати ведення своєї діяльності та отримати дохід, а з початку повномасштабного вторгнення фінансовий стан суттєво погіршився, що зумовлено падінням економіки, розміром інфляції та іншими негативними фінансовими наслідками, пов'язаними з військовою агресією. Відповідач надає докази доходів за період 2 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 рокую
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Так, даний спір виник з вини відповідача. Складний економічний стан відповідача та відсутність у нього доходу не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох сторін спору. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. До того ж прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем розпочалося ще до введення на території України воєнного стану. Відповідач протягом строку прострочення, яке розпочалося з 2021 року не здійснив жодного часткового платежу (зворотного матеріали справи не містять), проте, відповідно до наданих доказів мав дохід за період 2 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 року у розмірі 38000,00 грн. Також відповідач не надав доказів можливості виконувати рішення із надання розстрочки на 12 місяців.
Суд звертає увагу, що відповідачем надано інформацію про доходи з другого кварталу 2022 року, тобто з початком воєнного стану. Навіть за перший квартал 2022 року такої інформації не надано. Крім того, не надано інформації про доходи за попередні періоди. Наявність невеликого доходу з початком воєнного стану не підтверджує складний майновий стан, адже у відповідача могли були значні доходи протягом попередніх років, або відповідач може мати заощадження, що дозволяють погасити заборгованість. Тобто сам лише розмір доходів не підтверджує майновий стан в цілому.
Вказане є підставою для відмови у розстроченні виконання рішення. У той же час відповідач не позбавлений права за наявності достатніх підстав, звернутися до суду із заявою про відстрочення чи розстрочення рішення на стадії виконання рішення суду з наданням відповідних доказів свого майнового стану.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Фізичної особи-підприємця Киргиз Дарії Юріївни про стягнення заборгованості за теплову енергію - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Киргиз Дарії Юріївни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) основний борг у розмірі 73 999,51 грн (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 51 коп), заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 354,25 грн (триста п'ятдесят чотири грн 25 коп), збитки від інфляції в розмірі 11 855,37 грн (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн 37 коп), 3% річних у розмірі 2062,86 грн (дві тисячі дев'яносто дві грн 86 коп) та судовий збір у розмірі 1341,86 грн (одна тисяча триста сорок одна грн 86 коп).
Повернути Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві грн 00 коп), перерахований згідно платіжного доручення №5280 від 25.07.2023, оригінал якого міститься в матеріалах справи, про що видати ухвалу.
У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення - відмовити.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.09.2023
Суддя О.М. Крижний