ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29 вересня 2023 року справа № 903/797/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/797/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 2, офіс 2-301, код ЄДРПОУ 43246932)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Попіки Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 47 686, 39 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" звернулося до Господарського суду Волинської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Попіки Віктора Олександровича про стягнення 47 686, 39 грн. заборгованості в т.ч. 32 210 грн. - основного боргу, 8897, 61 грн. - інфляційних збільшень, 6578, 78 грн. - 15% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №27641/19 від 01.06.2021 поставки товарів та послуг через систему Е100, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 01.08.2023 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача.
Ухвала суду від 01.08.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Попіки Віктора Олександровича та була отримана відповідачем 04.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0600036283898.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Попікою Віктором Олександровичем (покупець, відповідач) було укладено договір №27641/19.
Відповідно до п.1.1. даного договору сторони домовились постачальник, зобов'язується забезпечити покупцеві, поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100 з використанням карток, а покупець зобов'язується приймати товар та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах визначених в договорі.
Згідно п.п. 1.2.,1.3. даного договору найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред'явника картки. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що кількість товару, що поставлено в рамках цього договору, відображається в рахунках на оплату, додатках до рахунків на оплату, видаткових накладних та актах прийому-передачі товару.
Даним договором постачальник забезпечує по покупцеві можливість використання карток для придбання (отримання) товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного договору, Покупець підтверджує, що він повідомлений про те, що постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об'єктів. (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору поставка товару покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцю на АЗС, згідно усної заявки покупця (пред'явлення картки) виходячи з потреб покупця. Товар відпускається при умові: пред'явлення картки покупцем (пред'явником картки) та правильного введення пін-коду. Право власності на товар переходить до покупця в момент заправлення товаром транспортного засобу.
Розрахунки, за товари/послуги та Web-послуги, які були поставлені/надані за цим договором, здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 договору, зокрема, покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу також покупець має право вносити авансові платежі. Датою оплати є зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15ти календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого рахунку на оплату (п. 4.3 договору).
Вартість товарів та/або послуг, а також Web-послуг за даним договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг (п. 4.6 договору).
За змістом п. 3.4 Договору, зокрема, сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунки на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Первинні облікову документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали.
Будь-яка кореспонденція (інформація) між сторонами в рамках цього договору, буде передаватися сторонами на адреси для листування, електронні адреси, та номери телефонів/факсів, що зазначені в договорів або заяві про зміну адреси, або вручатися під розписку уповноваженому представникові іншої сторони (п. 10.2 Договору).
У п. 4.7 договору сторони узгодили - якщо постачальник протягом 15-ти календарних днів, починаючи від дати отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не дасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким що згідний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг). Сторони погодили що для цілей цього договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв'язку/за допомогою електронного документообігу вважається такою що збігається з датою відправки таких документів постачальником.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк (п. 9.1 договору).
Відповідно до п. 11 "Реквізити сторін" договору зазначено електронну адресу Фізичної особи - підприємця Попіки Віктора Олександровича, а саме: (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Попікою Віктором Олександровичем (покупець) підписано акт прийому-передачі карт за яким для забезпечення виконання умов договору №27641/19 від 01.06.2021 постачальник передав, а покупець прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові картки Е100, які є власністю постачальника, а саме 1. - 0005276410019, 2. 0005276410027, 3. 0005276410035. Із змісту п. 2 вказаного акту вбачається, що після закінчення терміну дії карт, зазначеного на них, а також у випадках розірвання вищевказаного договору, за винятком випадків, передбачених договором, картки повинні бути повернені постачальнику.
На виконання умов договору постачальник з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладення електронного цифрового підпису, направлено покупцю на електронну пошту (popika.v91@gmail.com) наступні документи:
09 лютого 2022 року - специфікацію від 01.01.2022 до договору №27641/19 від 01.06.2021, рахунок на оплату №63209 від 31.01.2022 на суму 32 210 грн., деталізація №63209 від 31.01.2022 на суму 32 210 грн., видаткову накладну №63209 від 31.01.2022 на суму 32 210 грн., акт прийому-передачі товарів №63209 від 31.01.2022 на суму 32 210 грн. (Том 1 а.с. 17-21) , із змісту яких вбачається найменування товару "Дизельне паливо", кількість 1050 літрів, ціна з ПДВ 30,6762 за літр.
Суд, враховуючи положення пунктів 4.3., 4.7. договору встановив, що оплата товарно-матеріальних цінностей Фізичною особою - підприємцем Попікою Віктором Олександровичем мала бути здійсненою впродовж періоду з 10.02.2022 по 24.02.2022 включно, заборгованість по оплаті виникає з 25.02.2022.
Проте, підприємець Попіка В.О., взяті на себе згідно договору №27641/19 від 01.06.2021 зобов'язання, в частині проведення з ТОВ "е-Кард ЮА" розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконав, їх вартість не оплатив у зв'язку з чим заборгував постачальнику 32 210 грн.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 32 210 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи договору поставки та договору надання послуг.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У свою чергу, суд зазначає, що презумпція договору означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20).
Ураховуючи зазначене та те, що відповідний Договір недійсним у судовому порядку не визнавався, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №27641/19 від 01.06.2021 поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарів на загальну суму на суму 32 210 грн. що підтверджується відповідною видатковою накладною та актом прийому-передачі товарів та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 32 210 грн.
Сума заборгованості 32 210 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Разом з цим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 15 % річних у загальному розмірі 6 578,78 грн. за період прострочення з 25.02.2022 по 06.07.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у п. 7.2. договору сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов'язаний сплатити, зокрема, суму боргу, а також 15 % річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми 15 відсотків річних, перевіривши методику та періоди її нарахування, проаналізувавши надані позивачем при поданні позову до суду, розрахунки, суд вважає загальну суму у розмірі 6 578,78 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахованих ТОВ "е-Кард ЮА" інфляційних втрат у розмірі 8897, 61 грн. з 01.03.2022 по 31.05.2023, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Попіки Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 9, корпус 2, офіс 2-301, код ЄДРПОУ 43246932) 47 686,39 грн. заборгованості в т.ч.: 32 210 грн. - основного боргу, 8897, 61 грн. - інфляційних збільшень, 6578, 78 грн. - 15% річних та 2684 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як