ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" вересня 2023 р. Cправа №902/901/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Карпінської Анастасії Олегівни, смтЛітин Вінницького району Вінницької області
про стягнення 84181,57 грн за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Процесуальні дії у справі.
06.07.2023 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Карпінської Анастасії Олегівни 84181,57 грн заборгованості за договором про надання кредиту №379480-КС-002 від 23.01.2022, яка складається з: 40000,00 грн - прострочених платежів по тілу кредиту, 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах, 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі №902/901/23, судове засідання призначено на 19.09.2023.
07.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 07.08.2023 (а.с.84-86), де відповідач виклав свої заперечення проти позовних вимог.
На визначену судом дату, 19.09.2023, сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, а саме: позивач - шляхом надіслання ухвали суду від 24.07.2023 на адресу електронної пошти, повідомленої суду, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду (а.с. 75), відповідач - шляхом надіслання ухвали суду на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду (а.с. 75). Разом з тим, поштове повідомлення (лист з ухвалою суду від 24.07.2023) 07.08.2023 повернулись на адресу суду з підстав відсутності адресата (відповідача) за вказаною адресою, що підтверджується довідкою оператора поштового зв'язку від 01.08.2023 (а.с.82).
Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Суд зазначає, що неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 ГПК України), а тому справа розглянута за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, 19.09.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач (надалі за текстом також - Кредитодавець) зазначив, що 23.01.2022 між ним та відповідачем (надалі за текстом також - Позичальник) укладено договір про надання кредиту №379480-КС-002 (надалі за текстом також - Договір) в письмовій формі у вигляді електронного документа, підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну комерцію".
Предметом Договору є зобов'язання Кредитодавця надати Позичальнику грошові кошти в розмірі 40000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.
Позивачем свої зобов'язання за Договором було виконано та перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 40000,00 грн, однак відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав.
З огляду на наведене, позивач звернувся і цим позовом до суду про стягнення 40000,00 грн - прострочених платежів по тілу кредиту, 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах, 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив обставини укладення між сторонами Договору, однак не визнав позовних вимог стосовно стягнення 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах та 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією, з огляду на наступне:
- відповідач не був ознайомлений з правилами про надання грошових коштів у кредит, що виключає можливість нарахування процентів на суму заборгованості;
- в Договорі не визначено терміну, з якого розпочинається строк користування кредитом;
- перерахунок заявлених позивачем процентів за користування кредитом свідчить, що правильною є сума в розмірі 37843,48 грн.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
В матеріалах справи наявний договір про надання кредиту №379480-КС-002 від 23.01.2022 (а.с.1), предметом якого визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 40000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
В цьому ж пункті визначено такі істотні умови Договору:
- тип кредиту: кредит;
- строк кредиту: 16 тижнів;
- процента ставка: в день 0,84472089, фіксована;
- комісія за надання кредиту: 6000,00 грн;
- загальний розмір наданого кредиту: 40000,00 грн;
- термін дії Договору: до 15.05.2022;
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 72800,00 грн;
- цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Відповідно до п.2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 визначено графік платежів за кредитом, а саме:
№ДатаЗалишок по основній сумі кредитуПроценти за користування кредитом (1)Частковий платіж основної суми (2)Комісія за надання Кредиту (3)Загальний платіж (1+2+3)
106.02.202240000,005068,35 4031,659100,00
220.02.202240000,004730,462401,191968,359100,00
306.03.202237598,814446,544653,46 9100,00
420.03.202232945,353896,205203,80 9100,00
503.04.202227741,553280,765819,24 9100,00
617.04.202221922,312592,526507,48 9100,00
701.05.202215414,831822,947277,06 9100,00
815.05.20228137,77962,238137,77 9100,00
Усього26800,0040000,006000,0072800,00
Пунктом 5 Договору передбачено, що Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Згідно з п. 10 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", затвердженими наказом директора позивача від 12.03.2021 №07-ОД, які містяться в матеріалах справи, (надалі за текстом також - Правила) (а.с.38-43) визначено, що вони визначають порядок і умови надання Кредитодавцем кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов Договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами Договору (п.1.1. Правил).
Для Договорів, що укладаються в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", ці Правила є невід'ємною частиною Договору (п.1.3. Правил).
З огляду на пп.1.4.9. п.1.4. Правил "комісія" - комісія, пов'язана з наданням Кредиту, яка передбачена Договором. Розмір, строк та порядок сплати Комісії визначається Договором.
За умовами п.2.2. Правил Заявник перед заповненням заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що розміщені на сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com.
Відповідно до п.5.1. Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування.
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (п.5.2. Правил).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п.5.3. Правил).
Згідно з п.5.4. Правил в разі надходження платежу від Позичальника, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, Кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів.
Положеннями п.5.6. Правил передбачено, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого Кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
3) у третю чергу - прострочені проценти за користування Кредитом та прострочена сума кредиту;
4) у четверту чергу - проценти за користування Кредитом;
5) у п'яту чергу - сума кредиту.
В матеріалах справи наявний документ, виданий позивачем, під назвою "Візуальна форма послідовності дій Клієнта" (а.с.57-58), в якому відображено послідовність дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача стосовно укладення договору про надання кредиту №379480-КС-002 від 23.01.2022.
Відповідно до довідок, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" 02.03.2023 (а.с.14, 16), 23.01.2022 позивачем, через платіжну систему Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс" було перераховано на платіжну картку №5375414105274160, видану Акціонерним товариством "Універсал банк", 40000,00 грн двома платежами по 20000,00 грн.
Листом від 10.08.2023 №БТ/5294 (а.с.88) Акціонерне товариство "Універсал банк" повідомило, що картка № НОМЕР_1 випускалась та належала ОСОБА_1 . Разом з тим, зазначена картка була перевипущена 09.05.2022 на № НОМЕР_2 , а потім - 03.07.2022 на № НОМЕР_3 .
Банківською випискою по картці № НОМЕР_1 , виданою Акціонерним товариством "Універсал банк" (а.с.97-100) підтверджується зарахування коштів на користь відповідача 23.01.2022 за проміжок часу з 18:56:11 по 18:56:36 в сумі 40000,00 грн двома платежами по 20000,00 грн. В деталях операції вказано: "CASH2CARD P2PCREDIT".
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 40000,00 грн - прострочених платежів по тілу кредиту, 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах, 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією.
Стосовно питання укладення між сторонами договору про надання кредиту №379480-КС-002 від 23.01.2022 суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на те, що у відзиві на позовну заяву б/н від 07.08.2023 відповідач визнав обставину укладення договору про надання кредиту №379480-КС-002 від 23.01.2022 та не заперечив стосовно свого зобов'язання сплатити 40000,00 грн - прострочених платежів по тілу кредиту (а.с.85), суд доходить висновку, що обставина укладення такого правочину не підлягає доказуванню, позаяк, беручи до уваги матеріали справи, у суду відсутні підстави вважати її недостовірною.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що між сторонами був укладений електронний договір в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача і такий договір за своєю правовою природою є кредитним договором, положення якого врегульовано відповідними нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього складає 40000,00 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту, позовні вимоги про стягнення 40000,00 грн заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
З огляду на п.1 Договору процентна ставка в день становить 0,84472089, яка є фіксованою.
Відповідно до п.2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Надаючи оцінку твердженням відповідача, що він не був ознайомлений з правилами про надання грошових коштів у кредит, що виключає можливість нарахування процентів на суму заборгованості, а також, що в Договорі не визначено терміну, з якого розпочинається строк користування кредитом, суд зауважує, що пунктом 5 Договору передбачено, що Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Разом з тим у справі №342/180/17-ц за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування чужими коштами та пені, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207,626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 ЦК України, дійшла наступних висновків:
- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;
- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують ознайомлення відповідача із дійсними Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям, затвердженими позивачем, поряд з тим, з огляду на вебсайт позивача (bizpozyka.com) такі правила неодноразово змінювались.
З огляду на наведене суд частково погоджується з доводами відповідача в цій частині, проте зазначає, що положеннями Договору, укладення якого відповідачем визнається, визначено розмір процентної ставки в день - 0,84472089, а п.2 Договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Таким чином, суд доходить висновку, що умовами Договору визначено усі істотні умови необхідні для нарахування процентів за кредитом, а отже суд відхиляє доводи відповідача у цій частині.
Матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти в сумі 40000,00 грн були перераховані відповідачу 23.01.2022 (а.с.97-100).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначено, що "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
З огляду на розрахунок заборгованості (а.с.65-67), позивачем здійснено нарахування процентів за період з 23.01.2022 по 15.05.2022, тобто в межах строку користування кредитом.
Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок розміру заборгованості по процентам за заявлений позивачем період, судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 38181,57 грн - процентів за користування кредитом.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідно до умов Договору комісія за надання кредиту становить 6000,00 грн.
В цьому ж Договорі в п.3 визначено графік сплати платежів, де також передбачено сплату комісії за надання кредиту двома платежами 06.02.2022 в сумі 4031,65 грн та 20.02.2022 в сумі 1968,35 грн.
За змістом ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст.627 ЦК визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стосовно посилань відповідача на правову позицію, висвітлену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №666/4957/15-ц відповідно до якої: "...Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною" суд зауважує, що дані висновки стосуються надання споживчого кредиту, особливості регулювання відносин за якими визначено Законом України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівник.
Разом з тим, судом встановлено, що Договір укладений між суб'єктами господарювання та, як це передбачено у Договорі, - цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. В Договорі також чітко визначено, що цей кредит не є споживчим кредитом.
Таким чином, суд доходить висновку, що даний кредит за Договором не є споживчим кредитом, а отже дія Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.
При цьому, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
У ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).
Таким чином, відповідно до ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/6178/20 в схожих правовідносинах.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідачем не було пред'явлено позову про визнання недійсним положень Договору в частині сплати комісії за надання кредиту, та як наслідок не спростовано презумпції правочину в цій частині, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією є правомірними та обґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
За правилами ст. 129 ГПК України на відповідача покладається 2147,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карпінської Анастасії Олегівни (РНОКПП: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (ідентифікаційний код: 41084239, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) 40000,00 грн - прострочених платежів по тілу кредиту, 38181,57 грн - прострочених платежів по процентах, 6000,00 грн - прострочених платежів за комісією та 2147,20 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
6. Повне рішення складено 25 вересня 2023 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2 - ТОВ "Бізнес позика" (office@bizpozyka.com);
3 - представнику ТОВ "Бізнес позика" адвокату Духоті І.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
4 - ФОП Карпінська А.О. ( АДРЕСА_2 ) - рекомендованим листом