СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Харків Справа № 917/632/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Радіонова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Департаменту освіти Полтавської міської ради (вх.№1475П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 (суддя Ківшик О.В., повний текст рішення підписано 26.06.2023) та (вх.1563П/3) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 у справі №917/632/23 (суддя Ківшик О.В., повний текст рішення підписано 11.07.2023)
за позовом Фізичної особи - підприємця Манжули Володимира Володимировича, м.Житомир
до Департаменту освіти Полтавської міської ради, м.Полтава,
про стягнення 133.242,86 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець Манжула Володимир Володимирович просив суд стягнути з Департаменту освіти Полтавської міської ради 133.242,86 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 08.11.2022 між сторонами договору про закупівлю товарів №50-с, з яких : 127.450,00 грн основний борг, 5.352,90 грн пеня за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, 439,96 грн 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023. На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію договору про закупівлю товарів №50-с від 08.11.2022, копію видаткової накладної від 08.11.2022 №123/10-022, копію претензії №6/2023 від 09.02.2023, копію опису вкладення в цінний лист та квитанція про відправку від 09.02.2023, копію претензії №7/2023 від 07.04.2023, копію опису вкладення в цінний лист та квитанції про відправку від 10.04.2023.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту освіти Полтавської міської ради на користь ФОП Манжули Володимира Володимировича 5.352,90 грн пені, 439,96 грн 3% річних та 2.684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд порушив норм матеріального права, що призвело до хибних висновків та прийняття помилкового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 є незаконним та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 1, 3 ст. 23 Бюджетного кодексу України, оскільки апелянт міг сплатити борг ФОП Манжулі В. В. тільки за наявності відповідного бюджетного призначення. Таке бюджетне призначення з'явилось 01.05.2023, після чого Департамент освіти одразу перерахував борг позивачу.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №917/632/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 22.08.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 22.08.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; витребувано матеріали справи № 917/632/23 з Господарського суду Полтавської області. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
30.06.2023 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення 43.745,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу по справі №917/632/23.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 у справі №917/632/23 клопотання представника ФОП Манжули В.В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу по справі №917/632/23 задоволено частково. Стягнуто з Департаменту освіти Полтавської міської ради на користь ФОП Манжули В.В. 30.745,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні клопотанні представника ФОП Манжули В.В. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 у зв'язку з перебуванням суддів Попкова Д.О. та Стойки О.В. у відпустці, відбулась зміна колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача. Об'єднано у одне провадження розгляд апеляційних скарг Департаменту освіти Полтавської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.07.2023 у справі №917/632/23 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 у справі №917/632/23, з огляду на те, що додаткове рішення є похідним від основного рішення суду. Встановлено строк по 29.08.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи в строк по 29.08.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.
17.08.2022 до Східного апеляційного господарського суду від ФОП Манжули В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить основне рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 залишити без змін, як такі, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційні скарги відповідача - залишити без задоволення. Щодо доводів апеляційної скарги на основне рішення господарського суду, позивач зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, отже відповідач має відповідати за взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору. Що стосується доводів апелянта щодо скасування додаткового рішення по справі, то твердження відповідача щодо ненадання позивачем підтверджуючих доказів щодо понесення судових витрат є передчасним, оскільки такі докази та заява про розподіл судових витрат були подані позивачем протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі. Крім того, позивач просить про стягнення з Департаменту освіти Полтавської міської ради на користь ФОП Манжули В.В. понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 14.000,00 грн за розгляд справи в суді другої інстанції.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на нижче викладене.
Як свідчать матеріали справи 08.11.2022 між Фізичною особою-підприємцем Манжулою Володимиром Володимировичем (постачальником за договором, позивачем по справі) та Департаментом освіти Полтавської міської ради (покупець за договором, відповідачем по справі) було укладено договір про закупівлю товарів №50-с, за умовами якого постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця товар за ДК 021:2015 - 32320000-2 Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (мультимедійний проектор, інтерактивна підлога), зазначений в Специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець в свою чергу - прийняти і оплатити такий товар.
Іншими умовами договору визначено:
- сума визначена у договорі складає 127.450,00 грн. (п. 3.1);
- ціна на одиницю товару наведена у Специфікації (п. 3.4.);
- оплата Товару здійснюється протягом банківських 60 днів з моменту поставки Товару за Актом приймання Товару (або видатки накладною). Оплата здійснюється відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (п. 4.1.);
- згідно статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного фінансування (п. 4.2);
- право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною після фактичного отримання товару (п. 5.6.);
- замовник бере на себе обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари відповідно до умов договору (п. 6.1.1.);
- у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 7.4);
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2022 (п.10.1.).
До договору сторони підписали додаток №1 Специфікацію, в якій визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 127.450,00 грн.
Виконуючи умови договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 127.450,00 грн, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №123/10-022 від 08.12.2022 та не заперечується сторонами. Проте відповідач в окреслений договором термін за товар не розрахувався.
В подальшому, 09.02.2023 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №6/2023, в якій позивач просив відповідача перерахувати суму основного боргу у розмірі 127.450,00 грн, проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
07.04.2023 ФОП Манжула В.В. повторно направив претензію №7/2023 з вимогою сплати боргу, яка також залишилась без відповіді і на момент звернення до суду із даним позовом за даними позивача заборгованість за договором Відповідачем погашена не була.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту освіти Полтавської міської ради про стягнення 133.242,86 грн заборгованості, за неналежне виконання останнім умов укладеного договору про закупівлю товарів №50-с, з яких: 127.450,00 грн основний борг, 5.352,90 грн пеня за період з 28.02.2022 по 10.04.2023, 439,96 грн 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023.
Вже після звернення з даним позовом до суду 01.05.2023 відповідач здійснив оплату заборгованості у розмірі 127.450,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача та платіжною інструкцією №1152 від 24.04.2023.
Через погашення відповідачем суми основної заборгованості суд першої інстанції розглядав позов в редакції прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5.352,90 грн пені за період з 28.02.2022 по 10.04.2023 та 439,96 грн 3% річних від суми боргу за період з 28.02.2022 по 10.04.2023.
В свою чергу відповідач заперечував проти стягнення з нього пені та 3% річних.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що поставлений товар, за якими здійснюється стягування грошових коштів, був оплачений вчасно в повному обсязі. Крім того, перевіривши розрахунок 3% річних та пені, що був доданий до позовної заяви, суд здійснив перерахунок, з урахуванням визначення належного періоду часу задовольнив позовні вимоги в цій частині в зв'язку з їх обгрунтованістю та арифметичною вірністю.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Враховуючи, що матеріали справи підтверджують отримання відповідачем поставленого товару за спірним договором вартістю 127.450,00 грн і що між сторонами немає спору з приводу якості та вартості даного товару, який потребує дослідження, колегія суддів розглядає питання належного виконання договору в частині строку оплати виконаних робіт.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Пояснюючи невиконання взятого на себе зобов'язання за договором поставки, відповідач посилається на те, що згідно умов спірного договору розрахунок за виконані роботи проводиться за наявності відповідного бюджетного призначення. Таке бюджетне нарахування з'явилось 01.05.2023 та Департамент освіти перерахував борг позивачу вже після подачі позову останнім, посилаючись при цьому на пункт 4.2 спірного договору.
Тож, ключовим моментом дослідження в даному випадку є залежність строку виконання зобов'язань за договором поставки від надходження фінансування, адже саме на цю підставу несвоєчасної оплати посилається відповідач як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді справи.
Як вже було зазначено, сторони визначили порядок розрахунку в розділі 4 спірного договору, зокрема оплата Товару здійснюється протягом 60 банківських днів з моменту поставки Товару за Актом приймання Товару (або видатки накладною) - тобто в даному випадку протягом 60 днів з моменту оформлення видаткової накладної 08.12.2022 - до 28.02.2023.
При цьому, в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною після фактичного отримання товару право власності на товари переходить від постачальника до покупця, як то визначено в пункті 5.6. договору.
Оплата здійснюється відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (п.4.1.)
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Частиною 1 статті 49 Бюджетного кодексу України визначено здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань. Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
В пункті 4.2 спірного договору сторони зазначили, що згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного фінансування (п.4.2).
В той же час, стаття 617 ЦК України визначає підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.ч. 1, 2).
Як вже було зазначено, відповідач наполягає на тій позиції, що розрахунок за отриманий товар проводиться лише за наявності відповідного бюджетного фінансування, штучно розширюючи сенс цього пункту. Адже в такому випадку з пункту 4.2 спірного договору слідує, що у разі відсутності надходження фінансування, - будь-який визначений строк на оплату взагалі відсутній, при цьому право власності на товар переходить до відповідача в момент отримання товару. За таких умов позивач взагалі втрачає право на отримання грошових коштів за виконані роботи, що є неприпустимим.
Отже, частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Відтак, посилання відповідача на затримку в бюджетному фінансуванні є безпідставним, і з огляду на викладене вище суд відхиляє твердження відповідача про відсутність в його діях порушення у взятих на себе зобов'язаннях за спірним договором в частині дотримання строків оплати.
Крім того, окремо слід зазначити, що матеріли справи свідчать про отримання відповідачем товару за видатковою накладною №123/10-022 від 08.12.2022, підписаною представниками обох сторін, без будь-яких зауважень, але у визначений договором строк не розрахувався і на дві претензії позивача - відповіді не надав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності з п.7.4. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Крім основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача суму 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Здійснивши перерахунок річних з урахуванням періоду з 28.02.2022 по 10.04.2023 місцевий господарський суд встановив, що сума яка підлягає стягненню дорівнює 439,96 грн, з якою погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.546, ст.549 ЦК України та ст.199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевірка правильності розрахунку інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт", за результатами якої стягнення з відповідача пені у розмірі 5.352,90 грн за період з 28.02.2022 по 10.04.2023 є правомірним, математично правильними та підлягає задоволенню.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Департаменту освіти Полтавської міської ради задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 слід залишити без змін.
Стосовно додаткового рішення, з яким не погоджується відповідач, колегія суддів зазначає наступне.
Не погоджуючись із додатковим рішенням відповідач зазначає, що адвокат мав право заявити клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та надати докази про сплату судових витрат. Проте він не скористався своїм правом не довів обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, тим самим порушив право відповідача на надання пояснень щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Із вказаної статті вбачається, що адвокат повинен був подавати докази і надавати пояснення щодо суми судових витрат у судовому засіданні, якщо б заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, або подати ці докази разом з позовною заявою. Тому адвокат повинен нести ризик настання наслідків, пов'язаних з невчиненням ним процесуальних дій, а саме відмову у задоволенні позовних вимог щодо сплати судових витрат. Отже, на думку відповідача суд ухвалив додаткове рішення по цій справі з порушеннями ч 8 ст. 252 та ст. 244 ГПК України.
Переглядаючи додаткове рішення, колегія судів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем як в позовній заяві так і в уточненій позовній заяві у відповідності до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат позивачем становить 30.684,00 грн.
Разом з тим, позивачем також зазначено, що у відповідності до п.8 ч.5 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивачем в позовній заяві вказано, що точний розрахунок понесених судових витрат на правову допомогу та підтверджуючі докази понесення таких витрат буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Таким чином, твердження відповідача щодо ненадання позивачем підтверджуючих доказів щодо понесення судових витрат є передчасним, оскільки такі докази та заява про розподіл судових витрат була подана позивачем протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у справі.
На підтвердження витрат на професійну правову допомогу позивачем було надано договір від 11.04.2023 укладений між ФОП Манжулою В.В. (далі - Клієнт) та адвокатом Кононенко А.А. (далі - Адвокат) про надання професійної правової (правничої) допомоги, в якому сторони погодили, зокрема, наступне: - за цим Договором Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової (правничої) допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.1 Договору); - Адвокат бере на себе виконання наступних дій з падання правової (правничої) допомоги: здійснювати представництво інтересів Клієнта в судовій справі за позовом Фізичної особи-підприємця Манжули В.В. до Департамент освіти Полтавської міської ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлі товарів (п. 2.2.1 Договору); - отримання гонорару (винагороди) Адвокатом за надання правової (правничої) допомоги відбувається у готівковий чи безготівковий спосіб. Розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) визначається Сторонами відповідно до додатків до цього Договору. (п. 4.1 Договору); - На вимогу однієї із Сторін конкретний вид правової (правничої) допомоги може визначатися у додатках до даного договору, рахунках на оплату та/або в актах приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги; - при визначенні розміру гонорару (винагороди) враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, шо стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом (п.4.4 Договору); - за надання правової (правничої) допом
У додатку №1 до Договору від 26.06.2023 сторони узгодили, зокрема, наступне: - Адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Господарському суді Полтавської області) (п.1 Додатку №1); - у відповідності до п.4.6 Договору сторони домовились про додатковий гонорар (винагороду) (премію) Адвокату у розмірі 10% від суми договору про закупівлю товарів №50-С від 08.11.2022 у разі якщо для Клієнта прийнято позитивне рішення (п. 2 Додатку №1); - вартість послуг: усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав Клієнта 1.000,00 грн; ознайомлення з документами наданими Клієнтом щодо можливостей, механізмів і процедур досудового та судового захисту його прав 500,00 грн; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів (6 год х 2.000,00 грн) 12.000,00 грн; підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви, оплата судового збору та надсилання всіх документів до суду та відповідачу (1 год х 500,00 грн) 500,00 грн; підготовка та надсилання заяви про усунення недоліків позовної заяви (2 год х1.000,00 грн) 2.000,00 грн; підготовка та надсилання заяви про зменшення позовних вимог (2 год х 1.000,00 грн) 2.000,00 грн; підготовка та надсилання уточненої позовної заяви (3 год х 2.000,00 грн) 6.000,00 грн; підготовка та надсилання відповіді на відзив (2 го х 1.000,00 грн) 2.000,00 грн; участь у судовому засіданні (5 години х 1.000,00 грн) 5.000,00 грн; додатковий гонорар (10% від 127.450,00) 12 745,00 грн (п.3 Додатку №1). На підтвердження отримання професійної правової допомоги Позивач надав суду: - копію Акту прийняття-передачі наданої правової (правничої) допомоги № б/н від 27.03.2023, згідно якого Адвокат надав Клієнту правову (правничу) допомогу на суму 43.745,00 грн - копію рахунку-фактури №б/н від 27.06.2023; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 6/2023 від 27.06.2023 про сплату Манжулою В.В. на користь адвоката Кононенко А.А.- 43.745,00 грн. При ухваленні додатков
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі №910/12876/19 від 15.06.2022.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів враховує, що в постанові від 01.10.2020 у справі №910/15191/19 Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Як висловився Конституційний Суд у п.3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб'єктами права. Також Конституційний Суд України зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
З огляду на зазначені позиції Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості розміру та підтвердження факту надання та отримання правничої допомоги.
Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 у справі №917/632/23.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, понесених ним у зв'язку з апеляційним розглядом справи, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вже зазначалось, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено розрахунок судових витрат та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Колегією суддів вище встановлено, що 11.04.2023 між ФОП Манжулою В.В. та адвокатом Кононенко А.А. було укладено договір про надання професійної правової (правничої) допомоги, умови якого досліджувались вище.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат надані докази: додаток №2 від 16.08.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.04.2022, акт про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги від 16.08.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.08.2023.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Судова колегія враховує, що ця справа має незначну складність; справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду і основна сума заборгованості сплачена відповідачем під час судового розгляду.
Оцінивши надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів з урахуванням складності справи, критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, вирішила скористуватися своїм правом не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та дійшла висновку, що реальними та розумними витратами на професійну правничу допомогу у цій справі, є сума 5.000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи складність і строк розгляду справи, виконані адвокатом роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи в суді першої інстанції та які належить стягнути з відповідача є сума 5.000,00 грн.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту освіти Полтавської міської ради на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Департаменту освіти Полтавської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2023 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 26.06.2023 у справі №917/632/23 залишити без змін.
Стягнути з Департаменту освіти Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, 36000, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 02145725) на користь Фізичної особи - підприємця Манжули Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.09.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова