ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року Справа № 906/483/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алілуйка Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.23р. у справі № 906/483/23 (суддя Сікорська Н.А., повний текст рішення складено 14.07.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Алілуйка Олександра Анатолійовича
до Ємільчинської селищної ради
про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача -не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.2023 в задоволенні позовних вимог ФОП Алілуйка О.А. відмовлено.
В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що рішення селищної ради про відмову у наданні дозволу на викуп земельної ділянки від 03.12.2021р. та 08.02.2023р. позивачем не оскаржувалися та є чинними, що свідчить про нездійснення сторонами всієї процедури продажу земельної ділянки комунальної власності встановленої статтею 128 Земельного кодексу України.
Також, слід вказати, що позивач, в порушення процедури викупу земельної ділянки, самовільно замовив проведення експертної грошової оцінки землі за відсутності відповідного дозволу ради на викуп.
За таких обставин, наявність рішень ради про відмову у наданні дозволу на викуп земельних ділянок свідчить про невиконання процедури укладення договору купівлі землі комунальної власності, та відповідно відсутність законних підстав для виникнення у позивача легітимного (правомірного) очікування щодо придбання у власність спірної земельної ділянки та обов'язку відповідача укласти такий договір.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким зобов'язати Ємільчинську селищну раду Новоград-Волинського району Житомирської області укласти з ФОП Алілуйком О.А. договір купівлі-продажу земельної ділянки.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що порядок отримання земельної ділянки позивачем не порушено, натомість саме Ємільчинською селищною радою Звягельського району Житомирської області проігноровані вимоги ч.3 ст. 128 ЗК України (або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови), а саме прийнято рішення про відмову в продажі земельної ділянки без обґрунтованих причин. Судом першої інстанції також не враховано, що Ємільчинською селищною радою Звягельського району Житомирської області порушені вимоги ч.5 ст. 128 ЗК України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки.
В судове засідання, що відбулося 26.09.2023 року сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи Реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 25.08.2023 (а.с. 176).
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЖТ №001443 від 29.04.2003р. Рихальському радгоспному робітничому кооперативу Ємільчинської райспоживспілки було надано в постійне користування 0,2041 га землі для торгово-виробничих потреб у відповідності до рішення Кулішівської сільської ради народних депутатів від 29.05.2001р. №32 (а.с.26).
Матеріали справи свідчать, що в 2013 році на підставі рішення Кулішівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 27.11.2013р. "Про надання дозволу на замовлення розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, яка передається в оренду для будівництва і обслуговування будівлі торгівлі" Рихальське споживче товариство Ємільчинської райспоживспілки розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається в оренду щодо земельної ділянки площею 0,0299 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-34).
Рішенням Кулішівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області від 31.01.2014р. затверджено матеріали технічної документації із землеустрою (а.с.28).
11.03.2014 земельна ділянка площею 0,0299 га кадастровий номер 1821783401:09:001:0065 зареєстрована в Державному земельному кадастрі ( а.с.31-32).
24.03.2014 року між Рихальським споживчим товариством Ємільчинської райспоживспілки (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину, згідно умов якого продавець передає нежитлову будівлю магазину у власність покупцю, а покупець приймає нежитлову будівлю магазину у власність і сплачує за неї обговорену грошову суму (а.с.12-13).
Відповідно до п.2 договору нежитлова будівля, магазин, що відчужується за даним договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Нежитлова будівля-магазин розташована на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0299 га, кадастровий номер якої 1821783401:09:001:0065, форма власності - комунальна, Кулішівської сільської ради, находиться в користуванні продавця згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЖТ 001445 від 30.05.2001 року згідно довідки, виданої Кулішівською сільською радою Ємільчинського району 17.03.2014 року №542.
Право на земельну ділянку, на який розміщено нежитлову будівлю-магазин, переходить до покупця згідно статті 377 Цивільного кодексу України, ст.130 Земельного кодексу України.
Право власності на нежитлову будівлю магазину зареєстровано за ОСОБА_1 24.03.2014р. (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на а.с.14).
Згідно розпорядження КМ України від 12 червня 2020 р. № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" створено Ємільчинську селищну раду, шляхом об'єднання Ємільчинської селищної та Андрієвицької, Березниківської, Великоглумчанської, Великояблунецької, Кочичинської, Кривотинської, Кулішівської, Малоглумчанської, Медведівської, Мокляківської, Осівської, Підлубівської, Сербівської, Сергіївської, Середівської, Симонівської, Степанівської, Тайківської сільських рад Ємільчинського району.
30.08.2021р. позивач звернувся до Ємільчинської селищної ради із заявою про надання дозволу на викуп земельної ділянки кадастровий номер 1821783401:09:001:0065, до якої додав копії договору-купівлі продажу, свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, паспорта та ідентифікаційного коду (а.с.46).
Рішенням Ємільчинської селищної ради від 09.12.2021р. "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 " відмовлено ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 0,0299 га, кадастровий номер 1821783401:09:001:0065, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07.) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст.ст.120, 121 Земельного кодексу України (а.с.57-58).
09.02.2023 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП Чумаченко В.М., на замовлення ОСОБА_1 , проведена експертна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1821783401:09:001:0065, та визначено її вартість в розмірі 29302,00 грн. (а.с.35-45).
За результатами повторного звернення позивача із заявою до відповідача, рішенням Ємільчинської селищної ради від 08.02.2023р. "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 " відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0299 га, кадастровий номер 1821783401:09:001:0065, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07.) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно підпункту "а" пункту 5 ст.128 Земельного кодексу України (а.с.56).
Вважаючи, що йому безпідставно відмовлено у викупі земельної ділянки, Фізична особа-підприємець Алілуйко Олександр Анатолійович звернувся до суду з позовом про зобов'язання Ємільчинської селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки у редакції позивача.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Серед способів захисту, передбачених у статті 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту як зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У постанові від 05.06.2018 у справі N 338/180/17 Велика Палати Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статей 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу) можна дійти висновку про те, що у разі ухилення сторони від підписання договору, який відповідає усім передбаченим законодавством вимогам, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України саме шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною. Такий спосіб захисту є належним, оскільки максимально ефективно поновлює порушене право заявника та убезпечує таке право від майбутніх порушень.
Аналогічну за змістом правову позицію щодо належності способу захисту у вигляді "визнання договору укладеним" було викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі N 916/1134/18.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 викладено правовий висновок стосовно того, що визначення позивачем предмета спору "про зобов'язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов'язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.
Однак слід зазначити, що предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність правових підстав укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться в комунальній власності площею 0,0299 га, кадастровий номер 1821783401:09:001:0065, за адресою: с.Куліші, вулиця Шевченка, 23, між власником земельної ділянки та власником розташованого на ній нерухомого майна, в редакції поданій позивачем.
Земельним кодексом України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено спеціальний порядок набуття права власності на землю, зокрема, яка знаходиться в комунальній власності.
Підстави набуття права власності на землю наведені у статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1-3 ст.128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина 6 ст. ст.128 ЗК України ).
Відповідно частин 8 статті 128 Земельного кодексу України ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Аналізуючи приписи ст.128 Земельного кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що процедура викупу земельної ділянки комунальної власності включає в себе такі обов'язкові етапи, як звернення особи до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою, за наслідком розгляду якої відповідним органом приймається одне з рішень, визначених ч.3 вказаної статті, зокрема: про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або про відмову в наданні дозволу на викуп.
Таким чином, в силу приписів частини 3, 8 статті 128 Земельного кодексу України, у випадку надання згоди на викуп, селищна рада повинна була прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та здійснити фінансування робіт з її проведення.
Як вбачається з матеріали справи ФОП Алілуйко О.А. звертався до Ємільчинської селищної ради із заявами про викуп земельної ділянки 1821783401:09:001:0065, площею 0,0299 га, за адресою: с.Куліші, вулиця Шевченка, 23. Однак, рішеннями ради від 03.12.2021р. та 08.02.2023р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на викуп ділянки (а.с.56, 57).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач ФОП Алілуйко О.А. самостійно на підставі ст. 15 Закону України «Про оцінку землі» звернувся для проведення експертної оцінки землі, а тому надана ним редакція договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідає вимогам закону, оцінюється судом апеляційної інстанції критично з огляду на наступне.
Так, згідно ст.15 Закону України "Про оцінку землі" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.
Вказана норма визначає загальні підстави проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, без зазначення мети здійснення такої оцінки.
При цьому, підстави та порядок визначення ціни земельних ділянок комунальної власності з метою їх подальшого продажу визначено спеціальною нормою чинного законодавства - ч.8 ст.128 Земельного кодексу України, згідно якої ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів місцевого самоврядування.
Тобто, за приписами ч.8 ст.128 ЗК України особою, яка в даному випадку має право укладати договір з суб'єктом оціночної діяльності є Ємільчинська селищна рада.
Недотримання встановленого статтею 128 Земельного кодексу України порядку визначення ціни продажу земельної ділянки свідчить про невідповідність умов проекту договору купівлі-продажу приписам Закону (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 № 926/3177/21).
Враховуючи, що в порушення процедури викупу земельної ділянки передбаченої статтею 128 Земельного кодексу України, позивач самовільно замовив проведення експертної грошової оцінки землі за відсутності відповідного дозволу ради на викуп, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки в редакції позивача, яка не відповідає вимогам ст. 128 ЗК України, зокрема, в частині визначення ціни земельної ділянки, задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.07.23р. у справі №906/483/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алілуйка Олександра Анатолійовича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "29" вересня 2023 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.