ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
28 вересня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1132/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-
ВСТАНОВИВ:
26 вересня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- скасувати наказ ГУ МВСУ від 26.06.2015 року №1644 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора взводу №5 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо» ГУ МВС України у Луганській області;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити в повному обсязі ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 10 384,77 грн;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з грудня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 37 495,20 грн;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 4 996,66 грн інфляційних втрат за прострочення виплати в повному обсязі грошового забезпечення за травень 2015 року та червень 2015 року;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 182 476 грн.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії та Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Проте, відповідачем у справі зазначено Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.
Таким чином, позивачу необхідно визначитися з належним колом відповідачів у справі, уточнити позовні вимоги щодо кожного з відповідачів та надати належним чином оформлену позовну заяву, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Частиною першої статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
З огляду на зміст позовної заяви вбачається, що в ній позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з грудня 2014 року по червень 2015 року.
З огляду на підстави позову та докази, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, об'єднаних в позовній заяві, вбачається, що позовні вимоги не пов'язані між собою, мають під собою різні підстави та правову природу виникнення, і підтверджуються різними доказами.
При цьому у позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування наявності підстав для об'єднання зазначених вимог в межах однієї позовної заяви, та в чому полягає їх пов'язаність між собою.
Суд зауважує, що об'єднання зазначених вимог в одній позовній заяві фактично є заявленням позивачем в межах одного провадження двох окремих спорів, які не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначену невідповідність, визначивши позовні вимоги, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази, або ж навести обґрунтовані пояснення, що свідчать про пов'язаність заявлених позовних вимог та доцільність їх розгляду в рамках одного провадження.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду, в якому він посилається на запровадження з 12.03.2020 карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 та перебування позивача протягом останніх двох років під вартою, у зв'язку з чим останній отримав відповіді на свої звернення від відповідача лише в серпні 2023 року.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає таке.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
В позові зазначено, що на підставі наказу ГУ МВСУ від 26.06.2015 №1644 позивача звільнено з посади інспектора взводу №5 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо» ГУ МВС України у Луганській області на підставі та не доплачено в повному обсязі грошове забезпечення.
Отже, як наслідок позивач достовірно знав про звільнення зі служби та виплачені йому суми ще у 2015 році, однак, позивачем не зазначено жодних об'єктивних причин неможливості звернення до суду у визначений законодавством строк.
Посилання позивача на введення на території України карантину та воєнного стану є незмістовними, оскільки карантин введено у 2020 році, а воєнний стан у 2022 році, а звільнення позивача та виплату йому спірних сум здійснено ще у 2015 році.
Також позивач в клопотанні про поновлення строків посилається на перебування протягом останніх двох років під вартою, однак, будь-яких доказів щодо зазначеного суду не надано.
Крім того, Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Суд зазначає, що позивачем не надано та не зазначено жодних об'єктивних причин пропуску і підстав, з яких він вважає ці причини поважними, а самі лише посилання на судову практику чи введення на території України карантину та воєнного стану не є належними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
У зв'язку з викладеним, вказані позивачем в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або в електронній формі на офіційну електронну адресу суду зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою;
- уточненої позовної заяви з визначенням:
належного кола відповідачів у справі, уточнивши позовні вимоги щодо кожного з відповідачів;
позовних вимог, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази, або ж навести обґрунтовані пояснення, що свідчать про пов'язаність заявлених позовних вимог та доцільність їх розгляду в рамках одного провадження;
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця