ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
27.09.2023м. СумиСправа № 920/357/22
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянувши заяву б/н від 14.09.2023 (Вх.№ 3573 від 15.09.2023) Фізичної особи - підприємця Морозова Євгена Вікторовича про розстрочення виконання судового рішення по справі №920/357/22
за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Морозова Євгена Вікторовича,
про стягнення 124552 грн 16 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Четвертак Л.В.,
прокурор - не з'явився
УСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.09.2022 у справі №920/357/22 позов задоволено повністю: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морозова Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) 121709 грн 00 коп. основного боргу та 2843 грн 16 коп. пені; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морозова Євгена Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 2481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
11.10.2023 на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідні наказі у справі №920/357/22.
15.09.2023 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 14.09.2022 у справі №920/357/22 (вх №3573), у якій він просить суд встановити графік погашення заборгованості на користь Позивача - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, зокрема, заборгованість в сумі 119552,16 грн погашати рівними частками (по 9962,68 грн щомісяця протягом 12 місяців з дня винесення ухвали про надання розстрочки виконання судового рішення по справі № 920/357/22).
Ухвалою від 19.09.2023 розгляд заяви було призначено на 27.09.2023.
26.09.2023 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів (вх №6094).
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги, викладені у заяві про розстрочення виконання рішення суду, підтримав у повному обсязі.
Представник позивача та прокурор у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки відсутність представників сторін не перешкоджає розгляду заяви, то суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви по суті у даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки:
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Сумської області від 14.09.2023 позов задоволено.
Правовідносини з розстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
- ступінь вини відповідача у виникненні спору;
- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об'єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Так, відповідач посилається на його скрутний фінансовий стан, який пов'язаний зі збройною агресією російської федерації та незатребуваністю послуг, які він надає як фізична особа-підприємець (фото послуги).
Враховуючи вищевикладені обставини, заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області № 920/357/22 від 14.09.2022 та заборгованість в сумі 119552,16 грн погашати рівними частками.
Згідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд має право діяти лише в межах, встановлених діючим законодавством.
Згідно ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вищезазначеними нормами процесуального права встановлено певні межі діяльності суду - право суду вирішувати питання стосовно розстрочення виконання рішення та обов'язок суду розстрочити таке рішення, у разі наявності на те підстав, не більше чим на один рік з дня ухвалення такого рішення.
Оскільки рішення було ухвалено 14.09.2022, а заява (надійшла до суду 15.09.2023) прийнята до розгляду ухвалою від 19.09.2023, такими чином строк, визначений ст. 331 ГПК України, є порушеним.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення, оскільки така заява є неправомірною і суперечить вказаним нормам процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 3, 74, 234, 235, 331 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні заяви від 14.09.2023 (вх. №3573 від 15.09.2023) Фізичної особи - підприємця Морозова Євгена Вікторовича про розстрочення виконання судового рішення по справі №920/357/22- відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
3. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 28.09.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко