ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"27" вересня 2023 р.Справа № 916/3235/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (вх. № 2-1448/23 від 26.09.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа
по справі № 916/3235/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ” (65026, Одеська обл., м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 14, офіс 5, ЄДРПОУ 43249137)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Жуковського Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про видачу судового наказу про стягнення 117 463,84 грн,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№ 3737/23 від 24.07.2023) про видачу судового наказу щодо стягнення з ФОП Жуковського Андрія Вікторовича заборгованості у розмірі 117 463,84 грн та 268,40 грн. судового збору.
31.07.2023 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ у справі №916/3235/23, за яким стягнуто з Фізичної особи-підприємця Жуковського Андрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» 117463,84 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 268,40 грн витрат зі сплати судового збору.
05.09.2023 зазначений судовий наказ набрав законної сили.
26.09.2023 до суду від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа (вх. № 2-1448/23).
В обґрунтування поданого клопотання приватний виконавець зазначає, що на примусовому виконанні у нього перебуває зведене виконавче провадження № 72878834, у складі якого:
- ВП № 72875021 з примусового виконання судового наказу № 916/3235/23, виданого 22.09.2023 року Господарським судом Одеської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жуковського Андрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» заборгованість у розмірі 117 463/сто сімнадцять тисяч чотириста шістдесят три/грн 84коп. та 268/двісті шістдесят вісім/грн коп. витрат по сплаті судового збору;
- ВП №72878219 з примусового виконання судового наказу № 916/3225/23, виданого 22.09.2023 року Господарським судом Одеської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жуковського Андрія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ» заборгованість у розмірі 89 134/вісімдесят дев'ять тисяч сто тридцять чотири/грн 87 коп. та 268/двісті шістдесят вісім/грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приватний виконавець зазначає, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем направлено запити до реєстраційних установ з метою перевірки майнового стану боржника.
У межах ВП №72875021 та ВП №72878219 було винесено постанови про арешт майна боржника з урахуванням вимог законодавства та заяв стягувача, в яких він зазначає про необхідність накладення арешту на все майно боржника.
Як повідомляє приватний виконавець, в результаті проведених виконавчих дій встановлено, що коштів на рахунках та іншого доходу у вигляді заробітної плати, стипендії, пенсії, на які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» може бути звернено стягнення, достатніх для задоволення вимог стягувача, не виявлено. Відповідно до наданої інформації Державною фіскальною службою України у боржника наявні відкриті юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями рахунки, та в ході здійснення виконавчих дій коштів на них виявлено не було.
Приватний виконавець наголошує, що станом на сьогоднішній день вимоги виконавчих документів боржником не виконано, жодних коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача та виконання рішень суду, не сплачено, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, декларації про доходи та майно не подано, на прийом до приватного виконавця боржник не з'явився, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім цього, виконавець зазначає, що в ході вчинення виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що в ході розгляду Господарським судом Одеської області судової справи № 916/2448/23 боржником ОСОБА_1 було надано Декларацію про майновий стан до суду. Судом встановлено факт того, що ОСОБА_1 було надано неповні дані у Деклараціях про майновий стан, зокрема:
- У Деклараціях за 2019, 2020, 2021 роки не зазначено зареєстроване за боржником рухом майно: 10.05.2005р. причіп 3EZWV 1100NB н/з НОМЕР_2 , 2003 виг., сірого кольору - VIN код НОМЕР_3 ;
- 17.04.2004р. судно моделі «БМК-130М» побудови, бортовий реєстраційний номер « НОМЕР_4 »;
- У Декларації за 2020р. не зазначено дохід члена сім'ї боржника - ОСОБА_2 у розмірі 3 000 000,00 грн. (178- Сума майнового та немайнового внеску платника податків до статутного фонду), джерело отримання доходу ТОВ «Мобіл Кар» (код СДРПОУ 41556368);
- У Деклараціях за 2020, 2021 роки не зазначено про частку в статутному капіталі ТОВ «Мобіл Кар» у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 3 000 000,00 грн;
- У Декларації за 2021 рік не зазначено дохід члена сім'ї боржника ОСОБА_2 у розмірі 222 850.00 грн.. дохід отриманий від ТОВ «Мобіл Кар»;
03.11.2022р. було подано клопотання про залучення виправлених Декларацій до матеріалів справи № 916/1885/22, оскільки останнім було встановлено неповноту відомостей у наявне у боржника та членів його сім'ї майно та доходи.
Проте, приватний виконавець зазначає, що все ж таки за аналізом виправлених Декларацій про майновий стан ФОП Жуковського А.В. від 2019-2021 року було встановлено, що ОСОБА_1 все ж таки не захотів відобразити весь дохід, який було отримано останнім за повний рік у 2019, 2020 та 2021 роках.
Відображений дохід за весь 2019 рік у розмірі 7 868, 11 грн, як і у 2020 році - у розмірі 11 343,58 грн, а у 2021 році - у розмірі взагалі відсутній дохід, доводить до цілком обґрунтованого відносно того, що такі доходи не дозволяють ОСОБА_1 витрачати кошти на адвокатів, а також задовольняти особисті потреба та залишати 5 344,00 грн. на утримання дитини. В той же час, за інформацією AT КБ «ПриватБанк» у 2019 році ОСОБА_1 користувався банківськими картами, відкритими у банку і в період здійсненого декларування, починаючи з 2019 року боржник 23.10.2019 року здійснив поповнення рахунку на суму 640 356,00 грн., що не відображено ані в первинних, ані в виправлених Деклараціях за 2019 рік.
Водночас Приватний виконавець повідомляє, що за фактом порушення ч.1 ст. 358 КК України, у відношенні до ФОП Жуковського А.В. було порушено кримінальне провадження №12022163500000966 від 06.12.2022, підробка документів, тобто подання декларацій про майновий стан, які не відображають усіх доходів майна з метою приховування цих благ. Вищевказане додатково свідчить про те, що боржник ОСОБА_1 усіляко ухиляється від виконання вимог виконавчого документу.
Отже державний виконавець зазначає, що підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника за межі території України є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням. Ухилення боржника полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Отже, згідно тверджень приватного виконавця, з матеріалів виконавчого провадження, а саме описової частини виконавчих документів та інформації, отриманої в ході виконавчих дій, вбачається, що боржнику було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено обов'язок подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Зазначену декларацію боржник так і не подав. Крім того, ОСОБА_1 не з'явився на прийом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича. При виїзді до боржника за місцем реєстрації відреаговано не було. З витягу з ЄРДР та ухвал Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 року та Постанови Верховного Суду від 16.05.2023 року вбачається, що боржник схильний до невиконання зобов'язань та фальсифікації документів задля уникнення їх виконання.
Зазначене, на думку Приватного виконавця, свідчить про те що боржник свідомо ухиляється від виконання вимог виконавчих документів - хоча і має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не зробив цього без поважних причин.
Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
Розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (вх. № 2-1448/23 від 26.09.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого:
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Як вбачається із матеріалів поданої заяви, 25.09.2023 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ-АГЕНТ” із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Так, Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження № 72875021 із примусового виконання судового наказу від 22.09.2023 № 916/3235/23 від 25.09.2023;
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 72875021 від 25.09.2023;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 72875021 від 25.09.2023;
- постанову про звернення стягнення на майно боржника, постанова про арешт майна боржника ВП № 72875021 від 25.09.2023;
- постанову про арешт коштів боржника ВП № 72875021 від 26.09.2023;
- постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № 72875021 від 26.09.2023.
Згідно списку згрупованих відправлень, винесені постанови по ВП № 72875021 були направлені на адресу боржника 26.09.2023.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Розділом ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 р. за № 1302/29432, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Подання формується в автоматизованій системі виконавчого провадження на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Подання має обов'язково містити: для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи - найменування суду, до якого надсилається подання; для встановлення заборони в'їзду в Україну іноземців або осіб без громадянства - найменування відповідного органу охорони державного кордону; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, орган (посадова особа), який (яка) видав(ла) виконавчий документ, резолютивна частина рішення, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження тощо); прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) боржника - фізичної особи, дату народження (число, місяць та рік); громадянство боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію і номер паспорта боржника - фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку у паспорті; інформацію про перетинання боржником державного кордону України. У разі виконання зведеного виконавчого провадження у поданні зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, реквізити виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, суми стягнення за кожним виконавчим документом, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань; резолютивну частину подання. До подання додаються копії виконавчого документа (паперові копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За наявності в поданні також зазначаються УНЗР, місце проживання/перебування, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та інші відомості про боржника - фізичну особу, які відомі державному виконавцю, приватному виконавцю.
Статтею 338 ГПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
В силу частин 1-4 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України” передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтями 2 та 3 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
На виконання пункту 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" № 261/2008 від 24.03.2008 р. щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист № 25-32/463 № 25-5347 від 27.05.2008 р., в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 р. щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 р. у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, приватний виконавець зазначає про його ухилення від виконання судових рішень, неподання декларації про доходи, а також боржник не з'явився на прийом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича.
Із доданих до заяви приватним виконавцем документів вбачається, що постанови по ВП № 72875021 були винесені 25.09.2023 та 26.09.2023, однак згідно інформації, вказаної на фіскальному чеці, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. звернувся до поштової установи для направлення прийнятих постанов 26.09.2023 о 11 год 46 хв.
Водночас, подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду із присвоєнням вх. № 2-1448/23 26.09.2023 о 13 год. 57 хв.
За таких обставин, відсутність будь яких дій з боку боржника протягом такого малого проміжку часу, від звернення Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. до поштової установи для направлення постанови про відкриття ВП № 72875021 боржнику до моменту звернення приватного виконавця до Господарського суду Одеської області із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, на переконання суду, не може свідчити про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням.
Разом з тим, відсутність коштів у боржника, як і подання боржником виправлених/неповних Декларацій до матеріалів справи №916/1885/22, не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене статтю 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду. Приватним виконавцем не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні у державного виконавця.
При цьому суд вважає за доцільне наголосити, що неподання боржником декларації про доходи і майновий стан, не є ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог приватного виконавця, у зв'язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 КУпАП.
В рішенні у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Суд зауважує, що вирішуючи питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами статті 337 ГПК України.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 р. "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").
Водночас, з огляду на вищевикладені обставини, щодо повідомлення боржника з приводу наявності відкритого виконавчого провадження, на думку суду, не дають змогу встановити про таку обізнаність боржника із відкритим виконавчим провадженням № 72875021.
За умовами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У частини 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Водночас статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, господарський суд виходить з того, що приватним виконавцем не доведено ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Наявність постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт на грошові кошти, запитів до деяких реєструючих установ та відповідей на запити тощо не свідчать про свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Отже, з урахуванням наведеного вище господарський суд зазначає, що надані приватним виконавцем докази не є достатніми для висновку про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.
Господарський суд вказує на те, що наявність лише самого зобов'язання не є безумовною підставою задоволення відповідного подання, та виходячи з наявної в матеріалах справи доказової бази, суд вважає, що наразі відсутні достатні підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування.
За наявності відповідних підстав закон не позбавляє приватного виконавця права повторно звернутись до суду з поданням та обґрунтуванням наявності виключних обставин, з якими закон пов'язує можливість для суду задовольнити таке подання.
Керуючись ст.ст.2,13,76,86,233,234,235,337 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (вх. № 2-1448/23 від 26.09.2023) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа по справі № 916/3235/23- відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Ю.М. Невінгловська