ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
УХВАЛА
28.09.2023 Справа№ 914/2862/23
Суддя Чорній Л.З., розглянувши матеріали заяви: ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області 25.09.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявником не дотримано вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
У доданому до заяви конкретизованому списку кредиторів та боржників заявник зазначає про наявність загальної суми заборгованості боржника (за попередніми розрахунками) перед кредиторами в розмірі 367 289,25 грн, серед яких банки та мікрофінансові установи. Проте, зазначений список, а також інші додані до заяви документи містять лише загальну суму поточної заборгованості без обов'язкового окремого визначення основного боргу та суми неустойки (пені, штрафу) щодо кожного з кредиторів. Також, заявником зазначено кінцеві терміни кредитів, проте не вказано строку виконання чергових платежів.
Таким чином, наданий заявником конкретизований список кредиторів не може братись судом до уваги як належний доказ виконання п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
Також, заява не містить викладу обставин (фактів) про те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати).
До заяви не додано передбачених ч. 2 ст.116 Кодексу документів, а саме: заява не містить переліку документів, які додаються до заяви.
Згідно з пунктом 5.21. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, якщо документ має додатки, повні назви яких не наведено в тексті документа, то ці назви потрібно зазначити у відмітці про наявність додатків із зазначенням кількості аркушів у кожному додатку та кількості їх примірників.
Зокрема, у заяві вказано, що до неї додано:
1. УБКІ Качура.pdf.
2. Договори Качура.pdf.
3. Особисті документи Качура.pdf.
4. Процесуальні документи Качура.pdf.
5. АК Качура.pdf.
6. Декларації Качура.pdf.
Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, копії з копій та копії з оригіналів паперових документів, паперові копії електронних документів, коментарі, роздруківки сайтів тощо).
Так (зокрема і як приклад), у заяві рядок додатку "УБКІ Качура.pdf." (назва файлу) має бути замінений переліком усіх тих документів, які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України. Рядок додатку "Договори Качура.pdf." має бути замінений переліком усіх тих документів (договорів), які містяться у цьому файлі із вказівкою щодо кожного документа на те, що це є або оригінал, або електронний документ в копії, оригінал якого знаходиться у заявниці чи й інше відповідно до вимог ГПК України суд позбавлений можливості перевірити додані до заяви договори на предмет того, чи вони є оригіналами чи електронними копіями, які як оригінали дійсно підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Аналогічними є недоліки і інших додатків (файлів).
Приєднання в підсистемі "Електронний суд" електронних документів в оригіналі, чи електронних копій паперових документів до заяви, чи переведених в електронну форму паперових копій електронних документів не звільняє заявника від обов'язку вказати у самій заяві та у переліку додатків які конкретні документи до заяви додано, які з них є оригіналами, які з них є копіями і у кого знаходиться оригінал такого доказу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2 684 гривень.
Таким чином, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинні бути додані докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 40 260 грн. 00 коп.
До заяви ОСОБА_1 не додано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 40 260 грн. 00 коп.
Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано: заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі; договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 19.07.2023, укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_2 та Качурою Т.Л. У заяві вказано, що ОСОБА_1 здійснено оплату за укладеним договором з арбітражним керуючим у розмірі 7 400,00 грн. Проаналізувавши вказане, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Кодексом України з питань банкрутства чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості розстрочення, відстрочення чи звільнення ініціатора провадження у справі про неплатоспроможність від авансування винагороди арбітражному керуючому.
У постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/726/20 зазначено, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Верховний Суд звертає увагу, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Відповідно до п. 3.1. Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 19.07.2023, оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 40 260,00 грн. за весь строк виконання повноважень арбітражним керуючим, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
Суд зазначає, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять положень про можливість прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень керуючого реструктуризацією. Положеннями статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не встановлювати комітетом кредиторів оплату послуг.
До того ж, за змістом статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про неплатоспроможність відповідні рішення приймають саме збори кредиторів, а не комітет кредиторів.
Крім того, договором про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 19.07.2023 передбачено розстрочення оплати послуг арбітражного керуючого на 12 місяців у розмірі 3 355,00 грн. щомісячно.
Враховуючи наведене, заявницею не додержано вимог п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України”, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства, та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Тобто, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство містить недоліки, які є підставою для залишення її без руху у відповідності до ст. 37 КУзПБ та ст.174 ГПК України.
Відповідно до частин 2-4,8 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 2, 37, 113, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.ч. 1-4 ст. 174, ст. 234 ГПК України, суд-
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - залишити без руху.
2. Встановити заявнику ОСОБА_1 строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення, зазначених у ухвалі суду.
3. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і підлягає поверненню заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо оскарженню не підлягає.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Суддя Чорній Л.З.