ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
27.09.2023 Справа № 914/2251/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ,
до відповідача:Приватного акціонерного товариство - Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», м. Львів,
про:відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
Встановив
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 26157,00 грн.
Заявлений позов обґрунтовано тим, що між ПрАТ «СК «Уніка» та ТзОВ «Мрія Сервіс» укладено Договір добровільного страхування на транспорті «Каско Corporate» № 011071/4100/0000151 від 18.03.2021, яким застраховано майнові інтереси останнього щодо володіння, користування і розпорядження застрахованим транспортним засобом «Renault Sandero» д/н НОМЕР_1 .
Внаслідок настання ДТП за участю транспортних засобів «Renault Sandero» д/н НОМЕР_1 та «Mersedes-Benz 411 CDI» д/н НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, ПрАТ «СК «Уніка» сплатило ТзОВ «Мрія Сервіс» страхове відшкодування у розмірі 26157,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність винувтця ДТП застрахована в ПрАТ «АСК «Скарбниця» за полісом №АР/6580024. Відтак, позивач, як страхова компанія, яка здійснила виплату ТзОВ «Мрія Сервіс» звернулася з позовом про стягнення з страховика винуватця ДТП шкоди, яку він поніс внаслідок виплати страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04 вересня 2023 відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що 11.08.2023 згідно з платіжною інструкцією № 2383 ним сплачено на рахунок позивача 26127,00 грн, що є предметом позову, відтак, провадження у даній справі підлягає закриттю (вх. № 21370/23).
19 вересня 2023 року від позивача до суду надійшла заява, у якій він підтверджує сплату відповідачем 26127,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 2383 від 11.08.2023, а також доплатою 13.09.2023 ще 30,00 грн. Зважаючи на викладене, позивач просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позову та 7000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України закріплено, що Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем у справі вжито заходів, спрямованих на добровільне врегулювання господарського спору, наслідком яких стала сплата заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі - провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При поданні до суду даного позову, позивачем сплачено 2?147,20 грн судового збору. Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену останнім суму судового збору.
Щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначено у частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем подано Договір № 1/20 про надання правової допомоги від 31.12.2020 укладений між АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» та ПрАТ «СК «Уніка». Згідно з предметом цього Договору бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобовязання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором … (п. 1.1. Договору).
Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору …
Згідно з додатком № 1 до договору за надання бюром клієнтові послуг правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції …
21 липня 2023 року між бюро та клієнтом підписано Акт надання послуг № 52 згідно з яким бюро надало клієнту послуги з правової допомоги в суді першої інстанції по страховій справі № 33522 (страховий акт № 8254803130) на суму 7000,00 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).
Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Наявність Договору № 1/20 про надання правової допомоги від 31.12.2020 та Акту надання послуг № 52 від 21.07.2023 свідчать про волевиявлення сторін та погодження вартості та обсягу наданих послуг.
Разом з тим, оцінюючи витрати, які позивач просить відшкодувати, суд зазначає, що лише частково погоджується із доводами заявника, оскільки предметом даного позову є майнова вимога у розмірі 26157,00 грн, натомість послуги адвоката, які надані позивачу у ході розгляду даної справи і які позивач просить стягнути з відповідача дорівнюють 7000,00 грн, що складає 26,76 % від ціни позову. Разом з тим, як визначено судом в ухвалі про відкриття провадження, даний спір є малозначним. Подана позовна заява має типовий (шаблонний) характер, спірні правовідносини не потребують застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, також, позовна заява не містить значної кількості посилань на судову практику, що може свідчити про підготовку документа високої складності.
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 2615,70 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору, нереальності заявлених витрат, однак винних дій відповідача у виникненні даного спору.
Керуючись ст. ст. 46, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Провадження у справі № 914/2251/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 26157,00 грн - закрити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «Скарбниця» (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5; ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6В; ідентифікаційний код 20033533) 2?147,20 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору та 2?615,70 грн - відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Трускавецький В.П.