ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2023 Справа № 914/2227/23
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Яртим Романа Васильовича, м. Львів
про стягнення 223364,72 грн заборгованості
Без виклику сторін.
ПРОЦЕС.
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до відповідача фізичної особи-підприємця Яртим Романа Васильовича про стягнення 223364,72 грн заборгованості
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 справу №914/2227/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.
Ухвалою суду від 25.07.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення(виклику) сторін, у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовив.
09.08.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.08.2023) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19524/23).
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
25.09.2023 року, дослідивши наявні у справі докази та викладенні у позовній заяві пояснення, врахувавши що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що 18.12.2020 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №084834-КС-004 у письмовій формі у вигляді електронного документа, підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».
На виконання умов кредитного договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 року позивач надав відповідачу кредит, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (у відповідності до зазначених даних позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) від 18.12.2020 року, у розмірі 120000,00 грн, що підтверджується довідками про видачу коштів, а також скріншотом про надіслання грошових коштів, отриманий з онлайн банку АТ «Банк Форвард».
Предметом договору є зобов'язання кредитодавця надати позичальнику грошові кошти в розмірі 120000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 120000,00 грн, однак відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а лише частково здійснював оплату за кредитним договором №084834-КС-004 віл 18.12.2020 року на загальну суму 51800,00 грн.
Таким чином, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про стягнення заборгованість з відповідача за кредитним договором №084834-КС-004 від 18.12.2020 року на загальну суму 223364,72 грн, з яких: 117501,30 грн - сума простроченого платежу по тілу кредиту, 105863,42 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Аргументи відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх.№19524/23 від 09.08.2023) відповідач позовні вимоги заперечує у повному обсязі, вважає, що такі є необґрунтовані.
Відповідач зазначає, що мав намір наприкінці 2020 року взяти певну суму у борг на умовах кредиту, для чого звертався до ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», однак, кредитні кошти від позивача Яртим Р.В. отримав не в тому розмірі, що зазначений в позовній заяві.
Відповідач зазначає, що до матеріалів позовної заяви ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» долучає в якості доказів перерахування кредитних коштів п'ять довідок, що видані ТОВ «ФК «Елаєнс», у відповідності до яких, було здійснено чотири платежі по 25000,00 грн, та один платіж на суму 2000,00 грн. У свою чергу, відповідач стверджує, що із 120000,00 грн кредитних коштів, що були передбачені на умовах договору N084834-КС-004 від 18.12.2020 року, він отримав набагато менше кредитних коштів. Одночасно, відповідач повідомляє, що позбавлений можливості надати відповідні докази через те, що є фізичною особою-підприємцем, має відкриті рахунки в багатьох банках, і не пам'ятає, на який саме рахунок були зараховані кредитні кошти.
Відповідач, звертає увагу суду, що належним підтвердженням проведеної операції є платіжне доручення, виписка банку, банківська квитанція (при внесенні оплати через касу банку). Всупереч зазначеному, відповідач вказує на відсутність у матеріалах справи жодного доказу, якій би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме у зазначеній сумі, як стверджує позивач.
Позивач стверджує, що проведення відповідачем часткової оплати - це вчинення конклюдентних дій щодо визнання договору та правомочності вимог позивача за договором, і на підтвердження надає цитату із постанови ВС від 23.12.2020 року в справі №127/23910/14-ц: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому, відповідач не заперечує щодо укладення ним договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 року, але не погоджується із заявленою позивачем сумою отриманого кредиту, і як наслідок - кінцевою сумою заборгованості, так як часткові оплати є свідченням існування кредитних правовідносин, але не можуть бути свідченням визнання вказаної суми боргу.
Відповідач вважає, що плата за обслуговування кредиту є незаконною, оскільки відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплатити або періоди у часі та умови сплати таких сум ( за можливості зазначених таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, відповідно, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи ( банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику.
Згідно із пунктом 17 статті першої Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконним.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 06.09.2017 року у справі №531/648/15-ц і ця правова позиція є незмінною.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем незаконно нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 105863,42 грн, однак, договором передбачено, що сума відсотків за користування кредитом становить 102240,00 грн, а фактичний розмір заборгованості за відсотками збільшився, незважаючи, що відповідач проводи часткову оплату у загальному розмірі на суму 51800,00 грн.
Незважаючи на недоведеність позовних вимог, відповідач також звертає увагу суду, що вимоги позивача щодо тіла кредиту не відповідають долученому позивачем договору. У позовній заяві ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зазначає, що борг за тілом кредиту складає 117501,30 грн, у той же час, відповідач зробив п'ять платежів на загальну суму 51800,00 грн. Проте, заборгованість за тілом кредиту, яку просить стягнути позивач з відповідача становить 117501,30 грн, що на думку відповідача свідчить про врахування позивачем одного платежу на суму 18720,00 грн, а решта платежів не були враховані при визначенні суми остаточної заборгованості за тілом кредиту.
Отже, на думку відповідача, тіло кредиту пораховано невірно, доказів існування конкретної суми тіла кредиту позивачем не надано, проценти за користування кредиту завищені, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Одночасно, відповідач повідомляє суд, що не одноразово мав судові процеси з позивачем, а саме: справа №464/6120/21 за позовом Яртима Р.В. до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, справа №914/303/23 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з Яртима Р.В. , справа №914/1476/23 щодо скасування судового наказу. У справі №464/6120/23 позовні вимоги Яртима Р.В. були задоволені, виконавчий напис визнано таки що не підлягає виконанню, у справі №914/1476/23 було винесено ухвалу про скасування судового наказу, що був виданий в справі №914/303/23.
Відповідач зазначає про те, що кожного разу після завершення чергової справи в суді, між кредитором та позичальником відбувалися переговори щодо владнання спору. У сторін не було суперечок щодо суми, яку необхідно сплатити позичальнику на рахунок кредитора, але при цьому кредитор бажав перерахування коштів одним платежем, в той час як позичальник не міг виконати такі умови, що призводило до поновлення вирішення спору за участю суду.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Яртим Романом Васильовичем (позичальник, відповідач) укладено договір №084834-КС-004 про надання кредиту (договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору, предметом договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 120000,00 грн (сто двадцять тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
У цьому ж пункті визначено такі істотні умови договору: тип кредиту: кредит; строк кредиту: 24 тижнів; процента ставка: в день 0,76784584 фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія): 2400,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 120000,00 грн; термін дії договору: до 04.06.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 224640,00 грн;
Відповідно до п. 2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 визначено графік платежів за кредитом, а саме:
1. 01.01.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 120000,00 грн; проценти за користування кредитом (1): 13821,30 грн; частковий платіж основної суми (2): 2498,70 грн; комісія за надання кредиту (3): 2400,00 грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
2. 15.01.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 117501,30 грн; проценти за користування кредитом (1): 12631,22 грн; частковий платіж основної суми (2): 6088,78; комісія за надання кредиту (3):-; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
3. 29.01.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 111412,52 грн; проценти за користування кредитом (1): 11976,72 грн; частковий платіж основної суми (2): 6743,28 грн; комісія за надання кредиту (3): -; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
4. 12.02.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 104669,24 грн; проценти за користування кредитом (1): 11251,80 грн; частковий платіж основної суми (2): 7468,20 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
5. 26.02.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 97201,04 грн; проценти за користування кредитом (1): 10448,90 грн; частковий платіж основної суми (2): 8271,10 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
6. 12.03.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 88929,94 грн; проценти за користування кредитом (1): 9559,76 грн; частковий платіж основної суми (2): 9160,24 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
7. 26.03.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 79769,70 грн; проценти за користування кредитом (1): 8575,14 грн; частковий платіж основної суми (2): 10144,86 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
8. 09.04.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 69624,84 грн; проценти за користування кредитом (1): 7484,54 грн; частковий платіж основної суми (2): 11235,46 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
9. 23.04.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 58389,38 грн; проценти за користування кредитом (1): 6276,76 грн; частковий платіж основної суми (2): 12443,24 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
10. 07.05.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 45946,14 грн; проценти за користування кредитом (1): 4939,20 грн; частковий платіж основної суми (2): 13780,80 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
11. 21.05.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 32165,34 грн; проценти за користування кредитом (1): 3457,72 грн; частковий платіж основної суми (2): 15262,28 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн;
12. 04.06.2021 - залишок по основній сумі кредиту: 16903,06 грн; проценти за користування кредитом (1): 1816,94 грн; частковий платіж основної суми (2): 16903,06 грн; комісія за надання кредиту (3): - грн; загальний платіж (1+2+3): 18720,00 грн.
Усього: проценти за користування кредитом (1): 102240,00 грн; частковий платіж основної суми (2): 12000,00 грн; комісія за надання кредиту (3): 2400,00 грн; загальний платіж (1+2+3): 224640,00 грн.
Відповідно до пункту 4 договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - правила).
Пунктом 5 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Пунктом 6 договору позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальником та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів кредитодавця та повного виконання зобов'язання за цим договором, а також позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Відповідно до п. 8 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг».
Відповідно до пункту 9 договору інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Згідно з пунктом 11 договору: Юридичні адреси та реквізити сторін: Кредитодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». Місцезнаходження: м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, 13, офіс 524; п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ПриватБанк»; код ЄДРПОУ: 41084239; телефон: 0800211503. Позичальник: Фізична особа-підприємець Яртим Роман Васильович ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт: НОМЕР_3 , виданий Сихівським РВ ЛМУГУМВС України у Львівській області 25.05.2009; ІПН НОМЕР_4 ; підписний електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-5789 18.12.2020.
18.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №084834-КС-004 про надання кредиту.
18.12.2020 року фізична особа-підприємець Яртим Роман Васильович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №084834-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі за текстом також - правила) визначено, що вони визначають порядок і умови надання кредитодавцем кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору, а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору (п. 1.1. правил).
Для договорів, що укладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці правила є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. правил).
Пунктом 1.4. Правил надано таке визначення для наступних термінів:
«заявка» - звернення заявника до кредитодавця щодо наміру отримати кредит, що містить відомості та/або документи про заявника та іншу інформацію, визначену кредитодавцем;
«Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС)» - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі сайту (ів) та в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;
«договір» - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;
«одноразовий ідентифікатор» - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику/позичальнику засобами зв'язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС кредитодавця;
«особистий кабінет» - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику/позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якої заявник/позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти договір, додаткову угоду, отримувати інформацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації Позичальника в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. правил кредит надається позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої, незабороненої законом, діяльності.
За умовами п. 2.2. правил заявник перед заповненням заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що розміщені на сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com.
Згідно із п. 2.3. правил до укладення договору заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного кредиту.
До загальних витрат за кредитом включаються доходити кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів (п. 2.4. Правил).
Відповідно до п. 2.6. правил договір може бути укладеним із заявником, який відповідає наступним вимогам (але невиключно): має повну цивільну дієздатність та правоздатність; має вік від 18 років до 75 років, є громадянином України, резидентом України; має дійсний паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні; у разі відсутності у заявника ідентифікаційного номеру фізичної особи з релігійних переконань - повинна бути відповідна відмітка у паспорті; володіє відкритим на власне ім'я поточним (картковим) рахунком в українському банку; діє від власного імені, за власним інтересом, не отримує кредит в якості представника, агента третьої особи і не діє на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара).
Відповідно до п. 2.16. правил кредитодавець протягом 15 робочих днів з дати отримання заявки приймає рішення щодо можливості надання кредиту.
Рішення про можливість надання кредиту приймається кредитодавцем на підставі автоматизованої обробки заявки заявника, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел, та інших дій, передбачених цими правилами (п. 2.19. правил).
Розділом 3 правил визначено порядок укладання договору в електронній формі, а саме:
- після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщується оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор (п. п. 3.1.1. п. 3.1. правил);
- позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (п. п. 3.1.2. п. 3.1. правил);
- у випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (п. п. 3.1.3. п. 3.1. правил);
- відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. п. 3.1.4. п. 3.1. правил);
- позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання договору (п. п. 3.1.5. п. 3.1. правил);
- договір про надання кредиту, укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п. п. 3.1.6. п. 3.1. правил);
- укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (п. п. 3.1.7. п. 3.1. правил).
Відповідно до п. 4.3.3. правил кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі їх нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Пунктом 4.3.6.1. правил передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення договору надати кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту (можливо перерахування суми кредиту декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки відкритий на ім'я позичальника або по реквізитам рахунку відкритий на ім'я позичальника, або шляхом отримання позичальником грошових коштів готівкою через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнерами кредитодавця.
Відповідно до п. 4.4.4. правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідно до п. 5.1. правил: обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплати комісії визначено графіком платежів (п. 5.2. правил).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п. 5.3. правил).
Положеннями п. 5.5. правил передбачено, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Відповідно до п. 5.6. правил, якщо позичальник здійснив прострочення сплати заборгованості за кредитом, то за період з першого дня прострочення сплати заборгованості по фактичну дату погашення заборгованості (зарахування платежу про сплату заборгованості на поточний рахунок кредитодавця), включно, позичальнику нараховується неустойка (штраф). Умови нарахування неустойки визначаються в договорі про надання кредиту.
Неустойка (штраф) за кожний випадок прострочення сплати заборгованості нараховується в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів на початок наступного дня після дня обов'язкового платежу, визначених в договорі про надання кредиту, та встановлюється у розмірах, що наведені в договорі про надання кредиту (п. 5.7. правил).
Згідно з п. 5.10. правил, у випадку, якщо позичальник - фізична особа-підприємець повернув достроково кредит та/або його частину протягом перших 8 (восьми) календарних днів користування кредитом, позичальник сплачує проценти за користування кредитом за 8 (вісім) календарних днів.
Відповідно до п. 7.1. правил сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до законодавства України
Порушенням умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (п.7.2. правил).
Позичальник, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за користування кредитом, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, визначених у договорі (п.7.3. правил).
Згідно з положеннями п.7.4. правил, у разі порушення позичальником порядку повернення кредиту визначеного графіком платежів, кредитодавець нараховує штраф в порядку передбаченому договором.
Положення пунктів 7.5. та п. 12.2 правил передбачають, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору та невиконання договору, яке мало місце під час дії договору.
У матеріалах справи наявний документ, виданий позивачем, під назвою «Візуальна форма послідовності дій Клієнта», в якому відображено послідовність дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача стосовно укладення кредитного договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 року.
Відповідно до візуальної форми, наданої позивачем, стверджується, що відповідач надав інформаційно-телекомунікаційної системі позивача свої персональні дані задля укладення договору. Надалі (18.12.2020 о 12:15:50) позивачем було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор «G-5789» на його номер телефону НОМЕР_5 , в якості оферти, який 18.12.2021 о 12:16:11 було введено відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, що підтверджує акцепт оферти.
Таким чином, 18.12.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №084834-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором «G-5789» у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
У матеріалах справи міститься анкета клієнта від 09.01.2023, яка створена та підписана позивачем. Згідно із даними зазначеної анкети, найменування позичальника: фізична особа-підприємець Яртим Роман Васильович; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; вид підприємницької діяльності: посередницькі/фінансові послуги/інші послуги; опис підприємницької діяльності: продаж та встановлення металопластикових конструкцій (вікон)+ запчастини; місце здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_3 - ФОП зареєстрований; сума бажаного кредиту (грн) - 120000,00; дата отримання кредиту - 18.12.2020; номер банківського рахунку/банківської карти для перерахунку коштів: НОМЕР_1 .
На підтвердження здійснення перерахунку коштів, позивач долучає до матеріалів позовної заяви довідки від 12.01.2023 у кількості п'яти штук, складені та підписані ТОВ «ФК «Елаєнс» про те, що на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «БІЗПОЗИКА» і підтверджує те, що платежі успішно проведені в системі. Відповідно до зазначених довідок у кількості чотирьох штук, датою проведення платежів є 18.12.2020; призначення платежу: перерахунок коштів Яртим Р.В. ІПН НОМЕР_4 згідно до кредитного договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 без ПДВ; сума платежу: 25000,00 грн; номер картки: НОМЕР_1 . Згідно із п'ятою довідкою від 12.01.2023, сума платежу становить 20000,00 грн. Таким чином, загальна сума перерахованих грошових коштів становить 120000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 084834-КС-004 позичальника Яртим Роман Васильович на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 084834-КС-004 на загальну суму 51800,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн, шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту в повному обсязі згідно обумовленого за договором графіку не виконав, внаслідок чого станом на 10.07.2023 в останнього виникла заборгованість в розмірі 223364,72 грн з яких: 117501.30 грн - заборгованість за тілом кредиту, 105863,42 грн, яку заявлено до стягнення.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Суд розглядає справу за наявними матеріалами.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 509 ЦПК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від виконання не допускається.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками про видачу коштів від 12.01.2023 року, складені та підписані ТОВ «ФК «Елаєнс»
Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норм статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання на підставі укладеного кредитного договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 року, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 120000,00 грн (сто двадцять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 ГК України встановлено зобов'язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За умовами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Умовами ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Статтею 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Закон України «Про електронну комерцію» регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону)
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано порядок укладення електронного договору, зокрема: пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 цієї статті Закону).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 цієї статті Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 цієї статті Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону);
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 цієї статті Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» надано таке визначення для терміну «електронний підпис одноразовим ідентифікатором» - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
З матеріалів справи судом вбачається, що 18.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №084834-КС-004 про надання кредиту.
18.12.2020 року фізична особа-підприємець Яртим Роман Васильович прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №084934-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Відповідно до візуальної форми, наданої позивачем, підтверджується, що відповідач надав інформаційно-телекомунікаційної системі позивача свої персональні дані задля укладення договору. Надалі (18.12.2020 о 12:16:11) позивачем було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор «G-5789» на його номер телефону НОМЕР_5 , в якості оферти, який 18.12.2020 о 12:16:16 було введено відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, що підтверджує акцепт оферти.
Позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (п. 3.1.2. правил).
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (п. п. 3.1.3. правил).
Таким чином, введений відповідачем одноразовий ідентифікатор «G-5789» в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача підтверджує акцепт оферти.
Враховуючи зазначені обставини, суд зазначає про те, що 18.12.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №084834-КС-004 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором «G-5789» у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором не заперечується й відповідачем у справі, що вбачається судом з наявних матеріалів справи.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Судом встановлено, що кредитні кошти відповідно до умов договору, надавалися позичальнику в цілях здійснення ним підприємницької діяльності, у зв'язку з чим суд констатує, що договір №084834_КС-004 від 18.12.2020 року про надання кредиту не є в розумінні п. п. 1-1, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договором споживчого кредитування, а відтак, до правовідносин між сторонами не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, з огляду на те, що кредитний договір (стягнення за яким є предметом даного спору) укладений між ФОП та юридичною особою та не є споживчим кредитом, Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на данні правовідносини, що підтверджується п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року по справі №1-26/2011.
Водночас, за змістом п. п. 5, 8 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, погоджується неухильно їх дотримуватися та підтверджує, що до укладення договору він отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до п. 2.1. правил кредит надається позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої, незабороненої законом, діяльності.
За умовами п. 2.2. правил заявник перед заповненням заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що розміщені на сайті за посиланням: bizpozyka.com, tpozyka.com.
Згідно із п. 2.3. правил до укладення договору заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З анкети клієнта, яка надана позивачем, судом вбачається наступне.
Найменування позичальника: фізична особа-підприємець Яртим Роман Васильович; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; вид підприємницької діяльності: посередницькі/фінансові послуги/інші послуги; опис підприємницької діяльності: продаж та встановлення металопластикових конструкцій (вікон) + запчастини; сама бажаного кредиту: 120000,00 грн.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач був ознайомлений з умовами договору, правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТзОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», зазначивши особисті дані та надавши відкритий рахунок, який є у відповідача для зарахування коштів, а також зазначив про бажану суму у розмірі 120000,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не заперечує щодо існування правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору №084834-КС-004 від 18.12.2020 року, а також, зазначивши, що між відповідачем та позивачем відбувалися переговори щодо владнання спору. Як було зазначено відповідачем, у сторін під час переговорів, не виникало суперечок щодо суми, яку необхідно сплатити позичальнику на рахунок кредитора, однак, кредитор бажав здійснення перерахунку коштів одним платежем, в той час, як відповідач був позбавлений такої можливості, що призводило до звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду із вимогою про стягнення заборгованості з ФОП Яртим Р.В.
Таким чином, судом вбачається, що відповідач заперечує про отримання коштів у розмірі 120000,00 грн, зазначивши, що отримував грошові кошти від позивача в іншій сумі. Однак, через те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем і має декілька відкритих рахунків в банках, Яртим Р.В. не пам'ятає на якій саме рахунок отримав кошти від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а тому не може надати суду будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів.
Суд зазначає, що відповідач не долучив жодних допустимих та достовірних доказів на підтвердження висловленої позиції щодо незгоди із отриманою сумою кредитних коштів, які б спростували позицію позивача щодо перерахунку кредитних коштів відповідачу на його рахунок № НОМЕР_1 , що був зазначений останній в анкеті-заявці, у розмірі 120000,00 грн.
Враховуючи, що відповідач підтвердив та не заперечує про існування зазначеного кредитного договору, проводив переговори з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а також у сторін під час переговорів не виникало суперечок щодо суми боргу, дає суду підстави вважати, що ФОП Яртим Р.В. був обізнаний з умовами кредитного договору, його ціни і відповідно, отримав грошові кошти у розмірі 120000,00 грн.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит через партнера Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс», з яким укладено договір №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, здійснив переказ на картку № НОМЕР_1 у розмірі 120000,00 грн, що підтверджується довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.01.2023.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 120000,00 грн, що підтверджується довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.01.2023.
Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 3 договору визначений графік обов'язкових платежів, відповідно до якого, встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення - 04.06.2021 року.
Положення пунктів 7.5. та п. 12.2 правил передбачають, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору та невиконання договору, яке мало місце під час дії договору.
За твердженнями позивача, відповідач порушив умови кредитного договору та графік погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 10.07.2023 року, заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем становила 223364,72 грн.
З огляду на те, що відповідач здійснював часткову оплату за кредитним договором, а саме: 01.01.2021 року на суму 18720,00 грн з яких 2498,70 грн - кредит, 13821,30 грн - відсотки за користування, 2400,00 грн - комісія; 15.01.2021 на суму 9360,00 грн, які були зараховані за відсотки за користування; 31.01.2021 на суму 9360,00 грн, які зараховані за відсотки за користування; 23.02.2021 на суму 9360,00 грн, які зараховані за відсотки за користування та 26.03.2021 на суму 5000,00 грн, які зараховані за відсотки за користування. Таким чином, відповідач здійснив оплату за кредитним договором на загальну суму 51800,00 грн. Відповідач одночасно не заперечує про часткову оплату у розмірі 51800,00 грн, однак, вважає, що сума боргу має бути меншою, а позивачем зараховано лише один платіж за тілом кредиту.
Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. правил: обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплати комісії визначено графіком платежів (п. 5.2. правил).
Стосовно твердження відповідача, що сплачуючи заборгованість на загальну суму 51800,00 грн, тіло кредиту має бути меншим, ніж зазначено у позовних вимогах, судом враховані приписи пункту 5.5. правил, якими передбачено, що в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Таким чином, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №084834-КС-004 від 18.12.2020 року, зарахування грошових коштів, які сплачувалися відповідачем, у першу чергу йшли на погашення відтоків за користування кредитними коштами і тільки потім, зараховувались на суму кредиту. Враховуючи, що відповідач вчасно не здійснював перерахунок кошті на рахунок кредитодавця у відповідності до графіка платежів, затвердженого сторонами за умовами договору №08834-КС від 18.12.2020 року, чим порушив умови договору.
Суд також враховує правову позицію, висвітлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17: якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина 8 ст. 181 ГК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Суд зазначає, що оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, договір №084834-КС-004 про надання кредиту від 18.12.2020 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про примусове стягнення з фізичної особи-підприємця Яртим Романа Васильовича 117501,30 грн заборгованості по кредиту підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами
Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 10863,42 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення кредитного договору, які передбачають зобов'язання позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п. п. 1., 3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 18.12.2020 року, терміном кредитування до 04.06.2021, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом по 04.06.2021 рік.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 105863,42 грн нараховано кредитодавцем за період з 18.12.2020 по 04.06.2021 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 09.01.2023), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 договору процентна ставка в день становить 0,76784584, яка є фіксованою, а у відповідності до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів, що дає суду змогу стверджувати про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.
На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2680,38 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №2340 від 14.07.2023 на суму 2411,98 грн та платіжною інструкцією №154 від 17.01.2023 на суму 268,40 грн.
У відповідності до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2680,38 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Яртим Романа Васильовича ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, Київська область, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; ідентифікаційний код: 41084239) 223364,72 грн заборгованості та 2680,38 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гоменюк З.П.