Справа № 308/9119/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря Білак І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до AT «ВТБ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 19.09.2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.09.2023 року.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до AT «ВТБ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі постановлено: розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
Позовна заява мотивована тим, що про існування оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню та арешт коштів боржника позивач дізнався випадково у травні 2023 року, коли перебуваючи у зоні бойових дій не зміг розрахуватися у магазині за придбані продукти заблокованою платіжною карткою.
10 травня 2023 року його батько отримав у відділі виконавчої служби копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого напису нотаріуса, оскільки сам позивач служить в лавах ЗСУ. Таким чином, 10 травня 2023 року позивачу стало відомо про існування та зміст виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 24 липня 2020 року, № 4927, про стягнення з мене - ОСОБА_1 - на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № R53113433918В від 12.06.2013 року, що був укладений між мною та AT «ВТБ Банк», у загальній сумі 17 657,80 грн. (далі по тексту спірний виконавчий напис).
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 24 липня 2020 року за № 4927 є таким, що не підлягає виконанню.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, ч.2 ст. 516 ЦК України, практику ВС.
При цьому ОСОБА_1 , вказує на те, що у спірному виконавчому написі вказана сума заборгованості, яка не відповідає сумі фактичної заборгованості, оскільки вона визначена без врахування спливу строку позовної давності по стягненню тіла кредиту та відсотків. Крім того не враховано, що кредит було частково погашено, невідомо, яка сума боргу залишилася не сплаченою на момент закінчення строку дії кредитного договору 12.06.2015 року й проведення останнього платежу, та що визначена у спірному виконавчому написі сума викликає сумніви та не узгоджена із ним, що повністю виключає можливість стягнення спірної заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
У позовній заяві вказано на те, що нотаріус зазначає, що стягувана заборгованість утворилася за період з 06.11.2014 року по 24.07.2020 року, при цьому не враховує, що заборгованість нарахована поза строками позовної давності пред'явлення вимоги про її стягнення.
Позивач стверджує, що сума є спірною й її розмір повинен бути визначений в судовому порядку, оскільки за умовами кредитного договору погашення повинного було відбуватися рівними частинами протягом двох років, а відтак суттєве значення для встановлення строку виникнення права вимоги по примусовому стягненню заборгованості має дата останнього внеску, тобто дата від якої починається відрахування строку позовної давності.
Крім того, як вказує позивач він отримав даний картковий кредит у сумі 2000 грн., а повертати чомусь повинен майже 18 000 грн., що також говорить про спірність суми стягнення і є порушенням норм чинного законодавства, оскільки процентна ставка та штрафні санкції не можу перевищувати суму основного зобов'язання й понесених банківською установою фактичних збитків у 9-ть разів.
Окрім того, позивач вказує і на те, що жодної письмової вимоги про погашення заборгованості щодо усунення порушень основного зобов'язання я- він від відповідачів не отримував.
При цьому ОСОБА_1 , вказує на те, що відповідачі ввели нотаріуса в оману щодо безспірності заборгованості, не надіслали позивачу вимоги про існуючий борг, а також не надали нотаріусу можливості встановити строки позовної давності, оскільки за його даними з дня настання права вимоги за даним кредитним договором (з останнього платежу) на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом вже минуло понад шість років.
Крім того, як стверджує позивач, відступлення права вимоги теж відбувалося протиправно поза межами строків позовної давності, на думку позивача неможливо передавати третім особам право вимоги після спливу строку на її пред'явлення.
Позивач зазначає, що всі викладені обставини є безспірними підставами для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивач просить суд: у порядку ст. 84 ЦПК України витребувати від приватного нотаріуса Остапенка Євгена Михайловича первинні документи, на підставі яких було вчинено оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса від 24 липня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 4927.
Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 24 липня 2020 року, № 4927, про стягнення з мене - ОСОБА_1 - на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № R53113433918В від 12.06.2013 року, що був укладений між мною та AT «ВТБ Банк», у загальній сумі 17 657,80 грн.., визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з відповідачів у рівних частинах на його, позивача ОСОБА_1 - користь суму судового збору сплаченого при поданні даного позову до суду в розмірі 1073.60 грн.
22.06.2023 від позивача по справі надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
06.07.2023 від представника відповідача - ТОВ «Фінпром маркет» надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді.
06.07.2023 від представника відповідача ТОВ «Фінпром маркет» надійшла заява про визнання позову у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким що не підлягає виконанню та стягнення із відповідача на користь позивача судового збору у сумі 537 грн.
Від відповідача АТ «ВТБ БАНК» , в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 21.08.2023 надійшло повідомлення про відступлення права вимоги. В якому вказано на те, що право вимоги за кредитним договором №R53113433918B від 12.06.2023 року (без забезпечення) (позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до архівних даних АТ «ВТБ БАНК», наявних у розпорядженні Фонду, було відступлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Європейська агенція із повернення боргів».
Так, відповідач просить суд визнати поважними причини неявки представника Банку у судове засідання та замінити у справі процессуального правонаступника АТ «ВТБ БАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Європейська агенція із повернення боргів».
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно наявної в матеріалах заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Від відповідача по справі надійшла заява про визнання позовних вимог згідно якої, відповідач просить позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню, та щодо стягнення із відповідача судових витрат, а саме судового збору - просить задовольнити. Разом із тим, відповідач просить відмовити позивачу у стягненні із відповідача судових витрат орієнтовний розмір яких становить 4400 грн.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв.
За приписами частини першої, другої, восьмої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.
Щодо поданого клопотання представника відповідача по справі від 06.07.2023 про врегулювання спору за участю судді, дослідивши таку заяву, суд приходить до переконання про необхідність відмови в її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Позивач згоди на врегулювання спору за участю судді не надав та не звертався із відповідною заявою про врегулювання спору за участю судді. Матеріали справи не містять жодної заяви, яка б стверджувала те, що позивач погоджується на таке врегулювання спору, а тому вказана заява представника відповідача не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 24.07.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Остапенко Євген Михайлович, на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 ; Переліку документів. за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1999 року № 1172, видано виконавчий напис, згідно якого прожовано стягнути: з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09 (дев'ятого) 2020 року , якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція із повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги №201807-1/2 від 24 (двадцять четвертого) липня 2018 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на підставі Договору відступлення права вимоги № 07111вб (нв) від 07 (сьомого) листопада 2014 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №R53113433918В від 12 (дванадцятого) червня 2013 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .
Запропоновано задовольнити вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» , та стягнути із ОСОБА_1 , за період з 06.11.2014 року по 24.07.2020 року включно , суму у розмірі: 14018,05 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять) гривень 05 коп. заборгованості за тілом кредиту; 3589,75 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 коп.- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 50, 00 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 17 657,80 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 80 коп.
11.05.2021 року старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державно виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №65353615 з примусового виконання Виконавчого напису №4927 виданого 24.07.2020 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованість у розмірі 17657,80 грн.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що боржнику направлялася вимога про погашення заборгованості, відповідачем до суду такого не надано. Натомість позивач вказує що жодної письмової вимоги про погашення заборгованості щодо усунення порушень основного зобовязання він від відповідачів не отримував. Доказів протилежного відповідачем ТОВ «Фінпром маркет» суду не надано.
Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заперечує розмір заборгованості.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року (в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року).
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналу нотаріально посвідченого договору, чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Доказів на підтвердження того, що виконавчий напис було вчинено у відповідності та з дотриманням чинного законодавства суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що на день розгляду вказаної справи, відсутні належні та допустимі докази того, що на момент вчинення виконавчого напису існувала безспірна заборгованість позивача ОСОБА_1 , перед відповідачем - ТОВ «Фінпром маркет».
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, згідно до наведеного, визначення самого поняття вчинення нотаріусом виконавчого напису, його мети, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих нотаріусу документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі N 554/6777/17, від 19.03.2021р. у справі №750/3781/20).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Так, для вчинення напису обов'язковою умовою є надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань і наявність відмітки поштового зв'язку про її відправлення.
Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
У даному випадку матеріали справи не містять жодних відомостей щодо повідомлення боржника - позивача, про наявну заборгованість за кредитним договором, зокрема шляхом скерування відповідачем вимоги про усунення порушень взятих на себе кредитних зобов'язань та доказів того, що на момент вчинення виконавчого напису, позивач не менш ніж за тридцять днів до вчинення оспорюваного виконавчого напису був ознайомлений із розміром заборгованості за кредитним договором та відповідно не був позбавлений можливості добровільно у досудовому порядку усунути допущені порушення чи пред'явити заперечення щодо розміру заборгованості відповідачу як новому кредитору, оскільки тільки у випадку якщо жодна із вищеперелічених дій не виконана боржником, заборгованість вважається безспірною.
В даному випадку, за твердженням позивача, його не було проінформовано про намір вчинити виконавчий напис стягувачем. Вказане відповідачем не спростоване.
Разом з тим, видача виконавчого напису відбулася уже після заміни стягувача, зокрема у самому виконавчому написі зазначено, що до ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» , якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» , відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20/ФК від 09 (дев'ятого) 2020 року , якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція із повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги №201807-1/2 від 24 (двадцять четвертого) липня 2018 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на підставі Договору відступлення права вимоги № 07111 вб (нв) від 07 (сьомого) листопада 2014 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №R53113433918В від 12 (дванадцятого) червня 2013 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 .
При цьому позивач зазначає, що про факт відступлення права вимоги він дізнався тільки зі спірного виконавчого напису нотаріуса. При цьому зазначає, що жоден із кредиторів, хоча відступлення вимоги відбувалося декілька разів не повідомляв про зміну кредиторів, Окрім того зазначає, що останній кредитор безпідставно звернувся до нотаріуса за протиправним виконавчими написом нотаріуса поза межами строків позовної давності зі спірною сумою заборгованості.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
За приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року№296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.
Слід звернути увагу на те, що у виконавчому написі вказано період за який проводиться стягнення заборгованості, а саме з 06.11.2014 року по 24.07.2020 року включно, та загальну сума що пропоновано стягнути із божника становить 17 657 гривень 80 копійок. Однак з наданих суду документів, наявність заборгованості за вказаний період та у вказаному розмірі встановити не надається можливим.
У справі № 645/1979/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц погодилася з висновками апеляційного суду про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.
Верховний Суд, у справі № 569/8884/17, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд виходив з того, що суд взагалі не надав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не перевірив факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону.
Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.
Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, встановлено, що по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості боржника перед відповідачем, суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк (кредитодавець) при зверненні до нотаріуса.
Оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, то і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчий напис, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що заборгованість була безспірною.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, як і не вбачається безспірність заборгованості, оскільки про безспірність заборгованості можуть говорити докази, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати її розмір; такими документами, на думку суду, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірними.
Суд констатує, що відповідачем по справі жодного доказу на підтвердження наявності безспірної заборгованості не надано. При цьому, не вказано і на те, що такі документи існували та відповідно були надані приватному нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису.
Суд приймає до уваги наведені твердження позивача, оскільки, в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена відповідачем при подачі документів нотаріусу, та боржник або позивач як спадкоємець боржника про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача в цій частині.
Окрім іншого, слід звернути увагу і на те, що як вказано у виконавчому написі період за який проводиться стягнення з 06.11.2014 р. по 24.07.2020 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивний (сам факт порушення права) так і суб'єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Велика Палата у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, вказала, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).
У справі № 916/3006/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно дост.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно положень що закріплені в ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Щодо доводів відповідача АТ «ВТБ БАНК», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відступлення права вимоги та клопотання заміну процесуального правонаступника, суд вважає що таке не підлягає до задоволення.
Згідно поданого клопотання: права вимоги за кредитним договором №R53113433918B від 12.06.2023 року (без забезпечення) (позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до архівних даних АТ «ВТБ БАНК», наявних у розпорядженні Фонду, було відступлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Європейська агенція із повернення боргів». Разом з тим, звертаючись з питанням заміни процесуального правонаступника АТ «ВТБ БАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Європейська агенція із повернення боргів», жодного підтвердження переходу прав вимоги до вказаного товариства до матеріалів поданої заяви не додано.
Позивач у порядку, встановленому частинами 1 та 2 ст. 51 ЦПК України, не подав клопотання про заміну первісного відповідача, звернувся з вимогами до AT «ВТБ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням принципу диспозитивності, а також того, що позивач в судове засідання не з'явився, позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення правонаступника не заявлялось, приймаючи до уваги, що з аналізу ст. 51 ЦПК України слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач, суд дійшов висновку, що підстави для залучення до участі в справі правонаступника АТ «ВТБ БАНК» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Європейська агенція із повернення боргів», відсутні.
Окрім того, згідно виконавчого напису заборгованість з позивача запропоновано стягнути саме на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», від представника відповідача ТОВ «Фінпром маркет» надійшла заява про визнання поданого позову.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 519/77/18 від 14.08.2019 справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Обраний спосіб захисту особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до AT «ВТБ БАНК» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованим, поданим до неналежного відповідача, а тому задоволенню в цій частині не підлягає.
Разом з тим, при розгляді справи суд враховує заяву представника відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про визнання позову, згідно якої відповідач визнає позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення із відповідача судових, а саме судового збору у розмірі 537 грн., та судових витрат в разі подання заяви про забезпечення позову в розмірі 268,40 грн.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, та не дотримано відповідну процедуру вчинення виконавчого напису, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги, із нього на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків від суми судового збору, що мав би бути сплачений сплаченого при поданні даного позову, що становить 536 грн. 80 коп.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Відповідно до квитанції, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
Враховуючи, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь позивача необхідно стягнути 50 відсотків від сплаченого ним при подачі позову судового збору, що становить 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 16, 18 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до AT «ВТБ БАНК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 24 липня 2020 року, № 4927, про стягнення з ОСОБА_1 - на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором № R53113433918В від 12.06.2013 року, у загальній сумі 17 657,80 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.
Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із державного бюджету 50 відсотків від сплаченого ним при подачі позову судового збору, що становить 536 грн. 80 коп.
В задоволенні клопотання директора ТОВ "Фінпром маркет" про врегулювання спору за участі судді - відмовити.
Позивач (заявник): ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
AT «ВТБ БАНК», бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, № 8/26, м. Київ, 01004.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» вул. М.Стельмаха, № 9А/204, м. Ірпінь, Київської області, 08200.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, вул. Мала Житомирська, № 6/5, м. Київ, 01001, Україна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.