УХВАЛА
застосування запобіжного заходу
Справа № 936/1185/23
Провадження № 1-кс/936/152/2023
27.09.2023 смт. Воловець
слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області Воловецького району смт. Воловець, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, зі слів на утриманні неповнолітня дитина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.02.2023 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.4 ст. 186 КК України до 9 місяців позбавлення волі, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
слідчий СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 . Обґрунтовує клопотання тим, що 26.09.2023 приблизно в 20:45 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в ромському поселенні за адресою АДРЕСА_1 , в ході сварки, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, наніс один удар ножем в ліву частину шиї ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення шиї. Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Слідчий покликаються на те, що 27.09.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового слідства, зокрема це підтверджується тим, що він вчинив злочин, міра покарання якого передбачає позбавлення волі строком від 7 до 15 років позбавлення волі, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність, так як останній вже має судимість; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема змушувати їх надати покази які б виключили його участь у вчинені кримінального правопорушення. Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.
В судовому засіданні прокурор та слідчий виклали доводи аналогічні до наведених в клопотанні, просили таке задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Захисник підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_5 домашній арешт.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши думку підозрюваного, його захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023071090000155 від 26.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
27.09.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
Вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення підтверджується отриманими у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР №12023071090000155; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 26.09.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_8 від 26.09.2023, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 26.09.2023, повідомленням про підозру від 27.09.2023.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, слідчий суддя вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п?ятнадцяти років.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показань, а також схиляти свідків та потерпілого до дачі неправдивих показань про вчинення ним кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їх покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження.
При цьому, вважаю, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, не буде виконувати покладені на нього обов'язки та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров'я перебувати в місцях ув'язнення не надано.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, враховую встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є зокрема свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
За результатами розгляду даного клопотання, визнаю неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного зокрема і на потерпілого та свідків, оскільки покази останніх, які станом на даний час ще не допитані досудовим слідством, можуть мати істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також заслуговують на увагу твердження сторони обвинувачення про те, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлені обсяг всіх доказів, про які відомі підозрюваному, а відтак є обґрунтовані ризики їх втрати, якщо підозрюваний не буде ізольований.
У сукупності всі вище вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вчиняти інші злочини, впливати на потерпілого і свідків та буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованих йому злочині.
Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.
Між тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик його впливу на учасників процесу, або взагалі не існує, та й такий запобіжний захід який не пов'язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, зокрема підозрюваний не працює та не має постійного джерела доходів.
Також зверну увагу на те, що більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв'язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов'язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов'язаного із триманням під вартою.
Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілого чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до пятнадцяти років, підозрюваний офіційно в Україні не працює, його тяжкість та інші обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного (його вік, наявність вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2023, яким ОСОБА_5 засуджено до 9 місяців позбавлення волі за ч.2 ст.186 КК України, який на даний час не набрав законної сили, дана судимість не знята та не погашена, що свідчить про схильність повторного вчинення злочину, відсутність скарг на стан здоров'я, тощо), дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зав'язків, будь яких зав'язків з іншою країною, або наявність зав'язків в іншому місці.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом. При цьому, згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відтак, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю за неможливе визначити підозрюваному розмір застави, оскільки внаслідок даного кримінального правопорушення потерпілий отримав тілесні ушкодження, тяжкість яких на даний час встановлюються.
Разом з тим, звертаю увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості оголошеної підозри.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Встановити строк тримання ОСОБА_5 під вартою строком 60 днів з моменту затримання, тобто до 24.11.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.
Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1