ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 вересня 2023 рокуСправа №: 695/3159/22
Номер провадження 3/695/77/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лапіна О.А., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 158379 від 31.10.2022 водій ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року о 09 годині 10 хвилин в с. Гельмязів по вул. Центральна, 1, керував автомобілем HYNDAI ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Здійснено огляд на стан сп'яніння за допогомою приладу приладу алкотестеру Драгер зз позитивним результатом 0,80 проміле.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він 31 жовтня 2022 року алкогольні напої не вживав, в цей день він потрапив в ДТП. Він погодився пройти огляд за допомогою приладу Драгер на місці, але з результатом не погодився і просив працівників поліції відвезти його в лікарню. Але його не відвезли в лікарню на огляд, і сам він теж туди не поїхав, так як вилучили документи і не було на чому їхати. Зазначив, що він не вживає алкогольні напої, і свідок ОСОБА_2 може підтвердити це. Він просив працівників поліції надати сертифікат на прилад Драгер, але йому повідомили, що його треба шукати. Він написав в протоколі про адміністративне правопорушення, що не згідний, і в чеку Драгера вказав, що з його результатом не згідний.
У судовому засіданні представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лапін О.А. пояснив, що працівники поліції порушили процедуру огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у відповідності до ст. 266 КУпАП. Працівники поліції повинні були направити ОСОБА_1 до лікарні для проходження огляду на стан алкогольного сп"яніння, оскільки ОСОБА_1 був не згідний з результатом тесту. Незважаючи на те, що поліцейські виписали направлення у медичний заклад, але ОСОБА_1 не доставили в лікарню. Просив закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він та його командир ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року перебували в одному автомобілі. За кермом їхав ОСОБА_1 . Рухаючись заднім ходом, ОСОБА_1 вдарив автомобіль, який стояв позаду. Вони викликали поліцію. Коли на місце прибули працівники поліції, то запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер і він погодився. Драгер показав позитивний результат, з яким ОСОБА_4 не погодився та сказав, що хоче пройти огляд в лікарні, але поліція не відреагувала на це.
У судове засідання не з'явились свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про поважні причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом були вжиті всі необхідні та можливі заходи для їх виклику у судове засідання.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасого затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов"язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Згідно з вимогами ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об"єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Крім того, згідно ст.266 ч.5 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкції), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп"яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп"яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп"яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушенння координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до вимог п.п.6,7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп"яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведенного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладу охорони здоров"я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов"язки водіїв транспортних засобів.
Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємо ввічливими.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Також, згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному під відеозапис та/або у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 158379 від 31.10.2022, згідно якого водій ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року о 09 годині 10 хвилин в с. Гельмязів по вул. Центральна, 1, керував автомобілем HYNDAI ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Здійснено огляд на стан сп'яніння за допогомою приладу приладу алкотестеру Драгер зз позитивним результатом 0,80 проміле. Під час складання протоколу проводилася відеозйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП був присутній, написав, що з показаннями не згідний та проставив свій підпис. При цьому зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення як належний і допустимий доказ;
- результатом тесту газоаналізатора «Alcotest 6810» від 31.10.2022, згідно якого проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та встановлено позитивний результат 0,80 проміле, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, виданого інспектором СРПП Золотоніського РВП старшим лейтенантом поліції Худоба О.М., згідно якого проведено огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «ALKOTEST 6810 ARCD-0561» в присутності двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та встановлено у водія ОСОБА_1 позитивний результат 0,8 проміле, тест № 4600;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції від 31.10.2022, згідно якого інспектором СРПП Золотоніського РВП старшим лейтенантом ОСОБА_8 встановлено ознаки алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 а саме: запах алкоголю із порожнини рота, та направлено даного водія до КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня»;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 158380 від 31.10.2022, згідно якого водій ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року о 09 годині 10 хвилин в с. Гельмязів по вул. Центральна, 1, керуючи автомобілем HYNDAI ACCENT, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Suzuki SX-4, державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 31.10.2022, згідно яких 31 жовтня 2022 року близько 09 години 10 хвилин вона під'їхала на своєму автомобілі Suzuki SX-4, д.н.з. НОМЕР_3 , за адресою: с. Гельмязів по вул. Центральна, 1, та залишивши своє авто на обочині дороги біля стоянки, пішла до Нової пошти. В подальшому через 3 хвилин вона помітила, що Нова пошта зачинена та повернулася та сіла до свого автомобіля. Автомобіль, який стояв на стоянці, Хюндай Аксент, д.н.з. НОМЕР_2 , почав різко здавати назад та здійснив удар задньою частиною свого автомобіля в її автомобіль, завдавши обом матеріальні збитки. В подальшому водій автомобіля Хюндай Аксент, д.н.з. НОМЕР_2 , викликав поліцію;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 від 31.10.2022, згідно яких 31 жовтня 2022 року о 10 годині 30 хвилин в АДРЕСА_2 , він був запрошений працівниками поліції в якості свідка та в його присутності водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я чи за допомогою алкотестера Драгер, на що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці та результат огляду був позитивний 0,80 проміле. В подальшому були складені адміністративні матеріали за ст. 130 ч. 1 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме бодікамери DSG-082 - (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації та в присутності свідків, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, на першому відеофайлі тривалістю 7 хв 10 сек відеозапис розпочинається з перевірки документів учасників ДТП на місці події. Поліцейський просить водія у військовій формі надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На питання поліцейського чоловік підтверджує, що він водій автомобіля Хюндай Акцент, на якому він здававав назад. В подальшому працівник поліції почав проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер учасника ДТП ОСОБА_5 , який виявився негативнийм. Потім поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що проведуть його огляд на стан алкогольного сп'яніння, після чого надає йому продути в трубку приладу. Проводять контрольний замір повітря на наявність алкоголю в трубці, який показує нулі. ОСОБА_1 продуває в Драгер, прилад показує 0,80 проміле. Поліцейький говорить, що водій п'яний, але ОСОБА_1 говорить, що буде оспорювати це, бо він не п'є. Поліцейський повідомляє, що відносно водія ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Потім поліцейські по телефону повідомляють ВСП про дану подію. Відеозапис закінчується.
На другому відеофайлі тривалістю 15 хв відеозапис розпочинається в службовому автомобілі з відібрання поліцейськими письмових пояснень у потерпілої в ДТП ОСОБА_5 , що приєднані до матеріалів справи яка підтвердила обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення. На 7 хв 45 сек даного відео працівники поліції просять ОСОБА_1 підійти до них та потім триває розмова на підвищених тонах з особами у військовій формі з приводу позитивного результату приладу Драгер 0,80 проміле у ОСОБА_1 та оформлюються адміністративні матеріали. На цьому відеозапис закінчується.
На третьому відеофайлі тривалістю 15 хв на 2 хв 44 сек відеозапису поліцейський назвав прізвище іншого учасника ДТП - ОСОБА_1 . На прохання надати страховий поліс, водій ОСОБА_1 надав поліцейському документ. У подальшому на видеозаписі зафіксована розмова керівництва військовослужбовця ОСОБА_1 з представниками поліції, під час якої керівник ОСОБА_1 повідомив, що останній не вживає алкогольні напої. Військослужбовці повідомили поліцейських, що вони повезуть ОСОБА_1 в Золотоніську лікарню, щоб здати кров, на що поліцейський відповів, що вони можуть повезти ОСОБА_1 до лікарні та надати довідку в суд. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та надали його для підписання. ОСОБА_1 сказав, щоб надали і інший протокол за вчинення ДТП, щоб одночасно ознайомитися та підписатися в ньому. На цьому відеофіксація закінчилася.
Вказаний відеозапис надає можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Постанова набула законної сили.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні, і підстав їм не довіряти у суду немає.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб. Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 та його захисником доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол та свідками. В протоколі зазнечені дані свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із їх власноручними підписами. При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що ОСОБА_1 з показаннями не згоден. Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_4 від 25.11.2016 року.
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності.
Дотримання права не свідчити протии себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції, а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд зазначає, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а " Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Також, поліцейським було виконано вимоги п. 1 розділу X «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП » та п.п. 1-3 розділу ХІІ «Вилучення посвідчення водія і позбавлення права керувати транспортними засобами» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1359, та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом з вилученням посвідчення водія НОМЕР_4 від. 25.11.2016 р.
Доводи захисника про порушення процедури огляду водія на стан алкогольного спя'ніння повністю спростовані матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, та зокрема відеозаписом, на якому зафіксовано згоду ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці за допомогою приладу Драгер, а також наявним в матеріалах справи направленням на огляд ОСОБА_1 в Золотоніську ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, від якого він відмовився.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, про що складено необхідні документи.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 158379 від 31.10.2022 року відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Доводи захисника в частині невідповідності приладу Драгер належній сертифікації повністю спростовані наданою органом поліції документацією, завіреною належним чином, а саме: копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки - газоаналізаоторів Alcotest(Серія А № 004454) № UA-МІ/1-96-20007 від 10.07.2007, видане Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої порлітики; копією свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 - на прилади електродіагностичні Alcotest 7410, Alcotest 6510, Alcotest 6810, видане Міністерством охорони здоров"я; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 351/305 від 03.06.2022, чинне до 03.06.2023, видане ДП «Черкасистрандартметрологія» Мінекономіки, згідно якого за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки газоаналізатор Alcotest 6810, зав. № ARCD-0561, виробник Німеччина, відповідає вимогам.
Стосовно всіх інших доводів та заперечень адвоката Лапіна О.А. суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов"язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов"язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов"язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00 від 18 липня 2006 року).
Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавста не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог закнодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимими. Натомість, національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи, зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту, не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов"язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов"язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими в судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
При цьому, суд враховує особу порушника ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки Золотоніського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП напротязі 2021-2022 років не притягався.
Згідно листа № 31/23/45-400 від 01.11.2022 року Територіального сервісного центру МВС № 7145 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.11.2016 року отримав національне національне посвідчення водія серії НОМЕР_4 .
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 інвалідом не являється.
Обставин, що згідно ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2023 року складає 536,80 грн.
Доказів того, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору суду не надано, а відтак, з нього належить стягнути судовий збір у сумі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Керуючись ст. ст. 9, 23, 30, 40-1, 130, 245, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів.
Суддя Бойко Н.В.