Справа № 643/7827/23
Провадження № 3/643/3271/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
29.07.2023 року о 18 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Дружби Народів, буд. 206 у м. Харкові не маючи права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року.
Крім того, 29.07.2023 року о 18 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Дружби Народів, буд. 206 у м. Харкові у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння пройшов у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», прилад ARHK 0047, тест № 2094, проба позитивна - 1, 09 % проміле.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення судових повісток на зазначену у протоколі адресу. У протоколі про адміністративне правопорушення у графі «пояснення» зазначив «Вину свою усвідомив, у подальшому такого не повториться».
ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Положеннями ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною другою-четвертою цієї статті.
ІV. Оцінка суду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 29.07.2023 серії ААД № 517968, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- довідкою, складеною старшим інспектором відділу АП УПП в Харківській області ДПП Ірини Деркач, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував;
- рапортами працівників поліції;
- довідкою про повторність, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- витягом з ІПНП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був визнаний виним за ч. 2 ст. 126 КУпАП та йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 400, 00 грн.;
- направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 29.07.2023;
- протоколом про адміністративне правопорушення від 29.07.2023 серії ААД № 517967, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- результатом тестування за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», прилад ARHK 0047, тест № 2094, який склав - 1, 09 % проміле.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частинами 1 та 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, керуючись вимогами ст. ст. 33-35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи характер вчинених правопорушень та ступінь їх суспільної небезпеки, а також відомості про особу ОСОБА_1 дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням приписів ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно довідки інспектора патрульної поліції ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Після надання вказаних роз'яснень Пленумом Верховного Суду України, чинне законодавство зазнало змін, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Приписами ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Положеннями ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021, передбачено накладення на особу, яка повторно вчинила правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Як вбачається з положень ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021), санкція вказаної норми не містить будь-яких виключень, які б унеможливлювали накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка була позбавлена такого права або не має його.
Як вбачається з пояснювальної записки до Закону № 1231-IX, він прийнятий у зв'язку із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху та сприятиме запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманій і виваженій поведінці водіїв на дорогах і, як наслідок, призведе до зменшення кількості ДТП, особливо ДТП, учинених особами, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а також до підвищення рівня правової культури, зміцнення законності та виховання водіїв, осіб, які керують транспортними засобами, пасажирів у дусі точного і неухильного додержання вимог чинного законодавства.
Таким чином, Законом № 1231-IX було посилено відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема доповнено ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною п'ятою, доповнено ст. 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення частиною третьою, які прямо передбачають можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена такого права або не має його взагалі.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що після надання у 2005 році роз'яснень Пленумом Верховного Суду України щодо неможливості позбавлення права керування транспортними засобами винної особи, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, КУпАП зазнав змін, якими прямо передбачено можливість накладення такого стягнення на вказану категорію осіб.
Суд також звертає увагу, що роз'яснення Пленуму Верховного Суду України носять рекомендаційний характер, на відміну від обов'язкових приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу на приписи Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС 07.12.2009 № 515.
Згідно з абз. 2 ч. 4 Розділу І Інструкції, право на керування транспортними засобами надається особі, до якої не застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами чи якій не встановлено тимчасове обмеження у праві на керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 7 Розділу V вказаної вище Інструкції, у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.
Таким чином, положеннями Інструкції також передбачено можливість позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка не має такого права.
Суд вважає, що правова природа накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення не зводиться виключно до посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого якої визначається відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно з наявних у справі доказів транспортний засіб «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , належить ОСОБА_2 , у зв'язку з чим оплатне вилучення транспортного засобу неможливе.
VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 126, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:
- за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) 00 грн.
Згідно зі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко