Справа № 643/5415/23
Провадження № 2/643/2224/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Степанюк Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 23 жовтня 1999 року у Московському відділі реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис №1224.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що з 23 жовтня 1999 року перебувають у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Неповнолітніх та малолітніх дітей в них з відповідачам немає. Посилалася, що їх з відповідачем подружнє життя не склалося, з часом їх взаємовідносини стали погіршуватися через протилежні погляди на сімейне життя, внаслідок чого між ними втрачено взаєморозуміння. Зазначила, що вони з відповідачем намагалися зберегти сім'ю, однак спроби примиритися до бажаних результатів не призвели. За вказаних обставин, просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, у поданій заяві не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, судові повістки, які направлялися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки відповідач суду не повідомив, процесуальним правом на подання відзиву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23 жовтня 1999 року Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис №1224 та що знаходить своє підтвердження оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 23 жовтня 1999 року.
Під час державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Неповнолітні або малолітні діти в подружжя відсутні.
За час спільного проживання між сторонами втрачено взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, бажання їх поновити в подружжя відсутнє, спільне господарство вони не ведуть.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За змістом ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім'ї.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить його інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Таким чином, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, беручи до уваги фактичні взаємовідносини подружжя, суд вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, відповідачем не надано доказів наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову, а тому суд доходить висновку про можливість розірвати зареєстрований між сторонами шлюб.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 жовтня 1999 року Московським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис №1224, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити без змін - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за позовними вимогами про розірвання шлюбу у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий, АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено і підписано 28 вересня 2023 року.
Суддя: Я.Ю. Семенова