28.09.2023
справа № 642/4661/23
провадження №1-кс/642/3046/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву слідчого судді Ленінського районного суду м Харкова ОСОБА_3 про самовідвід, -
встановив:
До Ленінського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування - ТУ ДБР у м. Полтаві, що полягає у невнесенні відомостей про злочин. Як вбачається зі скарги, заявник зазначає, що ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві не внесло до ЄРДР його повідомлення про злочин за ч.1 ст. 367 КК України, який на його думку вчинили судді Другого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Системою авторозподілу дане кримінальне провадження було розподілено слідчому судді ОСОБА_3 .
Слідчим суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід по даному кримінальному провадженню за п.4 ч.1 ст.75 КПК України, у зв'язку із тим, що він працюючи суддею неодноразово мав контакти, спілкувався та підтримував дружні стосунки з суддями Другого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що може викликати не тільки у стороннього спостерігача, а й у заявника та інших учасників кримінального провадження сумніви щодо його неупередженості, як слідчого судді щодо розгляду с4карги на постанову про закриття кримінального провадження.
Статтею 75 КПК України закріплено обставини, що виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні. Так, п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею
достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 2453-VI).
Вимогами Закону № 2453-УІ передбачено, що судді зобов'язані своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядали і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини четвертої статті 54 цього Закону).
Частина 1 ст. 75 КПК України містить перелік обставин, які унеможливлюють участь судді у кримінальному провадженні, пунктом 4 якої передбачені інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.
При розгляді заяви про самовідвід, суд виходить з суб'єктивної оцінки стороною у справі щодо дій головуючого судді. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, заява про відвід судді має бути задоволена, якщо сторона має сумнів у безсторонності останнього, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Суд враховує зокрема, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IY, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права " ... якщо до складу суду існують сумніви в безпристрасності і справедливості, то такий суд повинен заявити самовідвід. Кожен суддя, у відносинах безпристрасності, якого є сумніви, повинен вийти із складу суду, розглядаючи справу. Інакше є недовіра" (Пьєрсак проти Бельгії, "Лангбергер проти Швеції". Критерії правової впевненості у справедливому розгляді судових справ підтверджені також у справі "Барановський проти Польщі №12718/87" та рішення у справі "Стіл проти Сполученого королівства" від 23.09.98 року.
Предметом скарги, серед іншого, є питання щодо внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні порушення, які, як вважає заявник вчинили судді Другого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Отже, у стороннього спостерігача та самого заявника ОСОБА_4 може скластися думка щодо упередженого розгляду скарги слідчим суддею ОСОБА_3 .
З метою недопущення під час розгляду скарги ОСОБА_4 обставин, які можуть викликати сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 , з метою гарантування об'єктивності правосуддя, з ціллю підвищення довіри до суду, суд прийшов до переконання, що заява про самовідвід слідчого судді підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 76, 81 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву слідчого судді про самовідвід - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 №642/4661/23
Матеріали справи 642/4661/23 (1-кс/642/3022/23) передати до канцелярії суду на повторний автоматичний розподіл у порядку, визначеному ст. 35 КПК України.
Суддя ОСОБА_1