Справа № 148/952/23
Провадження №2/148/386/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинськом у районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,-
встановив:
В травні 2023 року позивач звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 2005 року він проживав в цивільному шлюбі без реєстрації з ОСОБА_2 05.12.2009 між ними зареєстровано шлюб виконкомом Михайлівської сільської ради Тульчинського району, актовий запис №1. За період спільного проживання з відповідачкою в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В травні 2020 році шлюб між сторонами розірвано. Згідно судового наказу Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.04.2020 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 11.03. 2020 і до досягнення дітьми повноліття.
З часу ухвалення судом вказаного вище судового наказу про стягнення аліментів змінилися певні обставини, що мають істотне значення. Так, неповнолітні діти сторін протягом останнього часу постійно проживають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на його утриманні. Всі витрати на неповнолітніх дітей несе позивач, а аліменти, які стягуються за судовим наказом, відповідач використовує на свої потреби. Більш того, розмір аліментів, які стягуються, становить 2833 гривні, а розмір пенсії, яку він отримує, становить 1977 грн. Це призвело до утворення заборгованості по аліментах, яка станом на 01.04.2023 становить 13497 грн. Інших доходів позивач не має. З огляду на те, що діти проживають разом з ним та знаходяться на його утриманні, позивач просить припинити стягнення з на користь ОСОБА_2 на утримання дітей аліментів за судовим наказом Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.04.2020 (справа № 148/428/20), а також звільнити його від стягнення нарахованої заборгованості в сумі 13497 грн. по аліментах по виконавчому провадженню № 62001869.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач суду пояснив, що діти з народження проживають з ним та він їх утримує. В будинку для них створені належні умови, є окрема кімната. Він купує дітям одяг, дає кошти на проїзд до навчальних закладів, кошти на харчування дітей вони з відповідачкою витрачають порівну. Старша дочка отримує стипендію. Крім цього він і відповідачка дають їй ще кишенькові гроші по 100-200 грн. Зазначив, що заборгованість по аліментах в нього утворилась у звязку з тим, що він отримує маленьку пенсію, 50% якої стягується в рахунок аліментів. Зараз йому 66 років, комунальні послуги він оплачує сам, хоча відповідачка проживає в його будинку після розірвання шлюбу. Зазначив, що з коштів, які він отримує за здачу в оренду належних йому земельних ділянок, відповідачка отримала половину в рахунок аліментів. Ці кошти він хоче використовувати на навчання дочки, яка має намір продовжувати навчання в інституті. Вважає, що відповідачка витрачає аліменти на свої потреби, а не потреби дітей. Вважає, що основною підставою для звільнення від сплати аліментів є те, що діти ніколи окремо з відповідачкою не проживали, а проживають з ним та зареєстровані в його будинку, він утримує їх і поза сплатою аліментів. Зазначив, що з заявою про скасування судового наказу він не звертався, фактично погодився з ним. Не заперечує наявності в нього заборгованості по аліментах та просить звільнити від її сплати та від сплати аліментів з дня звернення до суду з даним позовом.
Представник позивача підтримав позов. Зазначив, що не наполягає на звільненні позивача від сплати нарахованої заборгованості по аліментах, оскільки він фактично погодився з судовим наказом. Разом з тим, вважає, що є всі підстави для звільнення позивача від сплати аліментів, так як діти проживають з позивачем та знаходяться на його утриманні
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.45, 46). Відповідачка суду пояснила, що до 2020 року вона перебувала в шлюбі з позивачем. Після розірвання шлюбу вона звернулася в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів. Позивач сплачував аліменти неповністю, а лише половину суми, що призвело до утворення заборгованості. Не заперечила того факту, що отримала аліменти і з належних позивачу коштів за здачу в оренду землі. Також не заперечила того факту, що з дня народження дітей та після розірвання шлюбу, всі вони разом проживали та проживають до цього часу по АДРЕСА_1 . Комунальних платежів вона не здійснює, так як будинок оформлений на позивача. Всі отримані аліменти вона витрачає на дітей. Зазначила, що відповідач почав утримувати дітей з часу звернення з даним позовом до суду, а до того вона не бачила з його боку цього, його допомога була недостатньою. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору, суд, з'ясувавши думку учасників справи, розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача, його представника ОСОБА_5 , відповідачки, її представника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.10.2012 відділом ДРАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.10.2012 відділом ДРАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області (а.с. 9, 10).
Відповідно до копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.05.2020 у справі №148/427/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11, 12).
Також судом встановлено, що згідно судового наказу Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.04.2020 у справі № 148/428/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11.03.2020 і до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 13).
Згідно розрахунку боргу по аліментах державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з березня 2021 станом на 01.04.2023 становить 13497 грн. (а.с. 14-17).
Відповідно до копії витягу № 56 від 03.04.202 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданого Центром надання адміністративних послуг Тульчинської міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.10.2014, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.10.2014, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 24.10.2008 по теперішній час (а.с. 18).
Згідно копії довідки від 03.04.2023 № 305, виданої виконкомом Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 , судом встановлено, що з ним за адресою: АДРЕСА_1 , проживають діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходяться на його утриманні (а.с. 19).
Відповідно до довідки - характеристики від 10.05.2023 №393, виданої виконкомом Тульчинської міської ради, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , скарги від жителів села на нього до виконавчого комітету не надходили (а.с. 20).
Згідно довідки від 10.05.2023 № 580/0200-0219-12 ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за віком, розмір якої в травні 2023 склав 1977,59 грн. (а.с. 21).
Відповідно до копії довідки від 30.06.2023 № 571, виданої виконкомом Тульчинської міської ради ОСОБА_2 , її діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться на її утриманні (а.с. 47).
Згідно довідки від 18.08.2023, виданої державним виконавцем Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Боднар Г.В., в Тульчинському відділі ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дітей.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
За змістом ч. 3 ст. 181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.
Аналіз ч. 3 ст. 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від
15.05. 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
В розумінні положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов'язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.
З аналізу встановлених у судовому засіданні обставин, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд доходить висновку, що вимога позивача про звільнення його від сплати аліментів є обгрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні. На спростування вказаних фактів позивачкою належних та допустимих доказів не представлено, а з її показів в судовому засіданні випливає, що діти з нею окремо від батька ніколи не проживали, увесь час вони проживають всі разом, а про стягнення аліментів до суду вона звернулася тому, що, як вважала, позивач утримував дітей недостатньо, а почав їх утримувати з часу звернення в суд з даним позовом. З огляду на це, а також враховуючи, що з довідки про місце проживання (а.с 19) неможливо встановити, з якого часу діти проживають з батьком, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дітей, суд доходить висновку, що припинення аліментів слід здійснити за загальними принципами стягнення аліментів, а саме від дня предявлення позову до суду, тобто з 19.05.2023.
Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, оскільки встановлено, що він був обізнаний про наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, з заявою про скасування судового наказу не звертався та фактично визнав дане судове рішення і погодився з ним, не зважаючи на те, що діти постійно проживали з ним, що підтвердив у судовому засіданні. Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2023 підтверджується належними доказами (розрахунком заборгованості), і позивачем не доведено, що заборгованість по аліментам виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у вказаний період, суд доходить висновку, що вимога позивача про звільнення його від стягнення нарахованої заборгованості є необґрунтованою, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (а.с. 1), а з відповідача в дохід держави підлягає стягнення 1073,60 грн. судового збору в частині позовної вимоги, в якій позивачеві судом відмовлено, та яка не була оплачена судовим збором при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 191, 197 СК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265, п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Припинити з 19.05.2023 стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що стягуються на підставі судового наказу, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області від 09.04.2020 у справі № 148/428/20.
В решті позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави на рахунок UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Штифурко