Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2206/23
Провадження № 3/935/1247/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 вересня 2023 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирської області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не надано, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисника Живага О. В.,
встановив:
До Коростишівського районного суду Житомирської області 11.07.2023 від Відділу поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 262254 від 09.07.2023, ОСОБА_1 09.07.2023 о 00:30 годині в с. Кропивня по вулиці Перемоги керував транспортним засобом Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер від відеозапис. Результат огляду 2,21‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 270641 від 09.07.2023, ОСОБА_1 09.07.2023 о 00:30 годині в с. Кропивня по вулиці Перемоги будучи водієм автомобіля Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд огорожу (паркан), внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження та матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав, пояснив, що 07 липня 2023 року попросив товариша ОСОБА_2 завезти його та товариша ОСОБА_3 на святкування , оскільки у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, на разі він лише навчається в автошколі, після святкування 08 липня 2023 року ввечері заїхали в с. Кропивня в гості до іншого товариша, однак не могли знайти адресу його місця проживання, зупинились на в'їзді до с. Кропивня та запитували у місцевих як доїхати, у ОСОБА_3 з місцевими жителями виникла словесна перепалка, при цьому ОСОБА_1 знаходився на задньому сидінні автомобіля та спав, за кермом увесь цей час був ОСОБА_4 , товариш ОСОБА_3 сидів на пасажирському сидінні, ОСОБА_4 під час здійснення маневру розвороту заднім ходом в'їхав в паркан, оскільки ОСОБА_3 поводив себе агресивно, почав конфліктувати із ОСОБА_4 та намагався вихватити кермо у останнього, після чого ОСОБА_4 вийшов з автомобіля і пішов та більше не повертався, виникла перепалка із місцевими жителями, під час якої ОСОБА_1 сидів на водійському сидінні, згодом приїхали працівники поліції, приблизно через одну годину, ОСОБА_1 намагався пояснити останнім, що він не керував автомобілем, проте вони відповіли, що складають адміністративні матеріали на ту особу, чий автомобіль, після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та результату приладу Драгер - 2, 21 проміле не заперечував факту перебування у стані сп'яніння, проте автомобілем не керував.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що у п'ятницю 07 липня 2023 року зобов'язався завезти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на озеро, повертаючись додому ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 , який був за кермом автомобіля, завезти їх в село Кропивня до товариша, при в'їзді в село у ОСОБА_3 виникла суперечка із місцевими жителями, після якої ОСОБА_4 вирішив розвертатися і не шукати надалі адресу товариша ОСОБА_1 , оскільки хотів встигнути додому до комендантської години, оскільки адресу товариша ОСОБА_1 вони не знайшли, під час здійснення маневру розвороту ОСОБА_5 смикнув ОСОБА_4 за руку, в результаті чого останній в'їхав у бетонний паркан, ОСОБА_1 в цей час спав на задньому сидінні, ОСОБА_3 сидів на пасажирському сидінні спереду, ОСОБА_4 зрозумів, що потрапив у неприємну ситуацію, оскільки вийшли люди з подвір'я та почався конфлікт, ОСОБА_4 вирішив поїхати на автобусі додому, оскільки ОСОБА_1 в цей час якраз проснувся та сказав, що відшкодує вартість паркану людям.
У судовому засіданні захисник Живага О. В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім того, згідно показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , останній повідомив суду, що за кермом автомобіля ОСОБА_1 був він, а ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, крім того, відеозапис, який долучений до матеріалів справи, жодним чином не доводить вину останнього, оскільки автомобіль стояв нерухомим та з пошкодженнями, протокол про адміністративне правопорушення, на думку захисника, є неналежним доказом, оскільки, згідно відеозапису, спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 стосовно проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, починається о 01:45 годині, при цьому в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що його складено о 01:43, що є неможливим.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння визначено ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (надалі - Інструкція №1395), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до дослідженого у судовому засіданні відеозапису з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи, який починається з того, що працівники поліції разом із ОСОБА_1 перебувають біля автомобіля останнього, при цьому ОСОБА_1 сидів на водійському сидінні автомобіля, який був вимкнений, стояв нерухомо, надалі останній пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, не заперечував перебування у стані алкогольного сп'яніння. Однак, згідно досліджених відеозаписів, не убачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім того жодна із присутніх осіб не повідомила працівникам поліції про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Відтак, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не убачається, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу та допустив зіткнення з парканом, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.
Згідно Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Що ж стосується доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, працівниками поліції не було встановлено доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, отже вони не можуть служити підтвердженням того, що останній підлягав огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до положень частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином, буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а відповідно і суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016р., заява № 926/08), в яких серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Отже, суд приходить до висновку про закриття провадження, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, виходячи з оцінки усіх в сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, пояснень учасників справи, а також положень Правил дорожнього руху України, вина останнього у порушенні п. 2.9а, п. 10.9 Правил дорожнього руху України не доводиться поза розумним сумнівом, при цьому справи № 935/2206/23 та 935/2208/23 підлягають об'єднанню.
Керуючись статтями 7, 9, 130, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 09.07.2023 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. В. Щербаченко