Справа № 296/8436/23
1-кс/296/3225/23
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2023 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі матеріали скарги захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , про скасування повідомлення про підозру від 12.04.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.06.2023, у кримінальному провадженні №12021060530000112 від 12.03.2021,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_4 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з вказаною скаргою та відповідно до змісту якої просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 12.04.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 від 15.06.20232 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, які складені заступником начальника відділу СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та погоджені прокурором у провадженні - прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12021060530000112 від 12.03.2021; зобов'язати уповноважену особу СУ ГУНП в Житомирській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12021060530000112.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060530000112 від 12.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. В рамках зазначеного кримінального провадження 12.04.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. 15.06.2023 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України. Вважає, що підозра є необґрунтованою, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність ознак інкримінованого кримінального правопорушення, у провадженні взагалі не існує доказів, які б підтверджували твердження повідомлення про підозру, а наявні у провадженні докази прямо спростовують твердження повідомлення про підозру. Просить скасувати повідомлення про підозру від 12.04.2023, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.06.2023 р. у даному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні захисники скаргу підтримали, просили її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі та додаткові пояснення.
В додаткових письмових поясненнях захисник ОСОБА_6 просив звернути увагу на те, що ОСОБА_8 є громадянином Лівану, уродженцем м. Бейрут, Ліванської Республіки, не володіє українською мовою, і відповідно потребує перекладача. Проте, клопотання ОСОБА_8 та його захисту про забезпечення права на користування послугами перекладача від 12.04.2023 року розглянуто не було і 15.06.2023 року повторно з грубим порушенням закону пред'явлено підозру без перекладу на зрозумілу для підозрюваного мову.
Прокурор заперечив проти задоволення скарги, просив відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених ним у письмових запереченнях. Пояснив, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 було здійснено після встановлення наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Під час вручення повідомлення про зміну повідомлення про підозру в діях слідчого відсутні порушення вимог КПК України. Підозрюваний на достатньому рівні володіє державною мовою, щоб зрозуміти суть підозри, на що вказує тривалість проживання в Україні, навчання, захист десертації, громадська та суспільна діяльність в україномовному оточенні, перебування в шлюбі з громадянкою України, а тому необхідності в залученні перекладача не вбачалося. Після повідомлення про підозру у квітні місяці 2023 року сторона захисту звернулася з клопотанням про залучення перекладача, однак постановою слідчого було відмовлено. Постанова не оскаржувалася і в подальшому при вчиненні процесуальних дій, в т.ч. в суді, стороною захисту не заявлялися клопотання про залучення перекладача або про переклад процесуальних документів на рідну мову підозрюваного.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, надані докази дійшов наступних висновків.
Встановлено, що СУ ГУНП в Житомирській області під процесуальним керівництвом Житомирської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060530000112 від 12.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.
12.04.2023 р. у кримінальному провадженні №12021060530000112 від 12.03.2021 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.
15.06.2023 р. у кримінальному провадженні №12021060530000112 від 12.03.2021 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, згідно положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень пункту 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості.
Згідно ст. 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» (пункт 88), «Erdagozv. Turkey» (пункт 51), «Cebotari v. Moldova» (пункт 48) «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
В рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування»
Отже для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки і оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
З огляду на вказане, слідчий суддя вважає, що зібрані стороною захисту докази, зокрема отриманий Консультативний висновок №1021/67401 за запитом адвоката ОСОБА_5 від 14.02.2023р., Висновок експерта №011-РСВ/23 за результатами проведення судової економічної експертизи від 14.06.2023р., Консультативний висновок експерта-економіста щодо обґрунтованості та відповідності нормативно-правовим актам, які регулюють судово-експертну діяльність, Висновку експерта №204 від 13.01.2023 не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки метою їх надання є спростування зібраних стороною доказів для повідомлення особі підозри (доведення вини) та визнання таких доказів недопустимими, що згідно ч.1 ст. 89 КПК України здійснюється судом при прийнятті остаточного рішення в кримінальному провадженні.
Аналізуючи наявні матеріали, зокрема проведенні стороною обвинувачення судові експертизи, протоколи НСРД, результати радіотехнічної розвідки та ін., не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, допустимість доказів щодо встановлення його винуватості, слідчий суддя вважає, що зміст таких матеріалів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.
Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлення про підозру від 12.04.2023 ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.06.2023 ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, відповідають вимогам ст. 277 КПК України. При врученні зазначених повідомлень слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України.
Повідомлення про підозру від 12.04.2023 ОСОБА_8 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.06.2023 містять передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру та на момент повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих вище кримінальних правопорушень, перевірялась слідчими суддями при вирішенні клопотання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, продовження строку досудового розслідування, а також суддями апеляційної інстанції при здійсненні перегляду ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Отже посилання захисників на відсутність у повідомленні про підозру належних та допустимих доказів щодо причетності підозрюваного ОСОБА_8 до кримінального правопорушення слідчий суддя не бере до уваги, оскільки вказані питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Щодо посилання захисників на порушення слідчим та прокурором під час вручення повідомлення про підозру вимог ст. 29 КПК України, не залучення органом досудового розслідування перекладача слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Згідно з вимогами ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи підозрюваний ОСОБА_8 є громадянином Лівану, уродженцем м. Бейрут, Ліванської Республіки.
При врученні повідомлення про підозру 12.04.2023 року захисником ОСОБА_6 було подано слідчому клопотання про забезпечення ОСОБА_8 права користуватися послугами перекладача.
14.04.2023 року за наслідками розгляду клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 про забезпечення підозрюваному ОСОБА_8 право користування послугами перекладача, заступником начальника відділу СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 було постановлено постанову про повну відмову у задоволенні клопотання.
У вказаній постанові зокрема зазначено про проживання ОСОБА_8 в Україні з 1989 року; його навчання в Національному авіаційному університеті; проходження навчання на аспірантурі у Національному авіаційному університеті, наявність у підозрюваного ОСОБА_8 посвідки на постійне місце проживання в Україні; його одружений на громадянці України - ОСОБА_10 , яка є носієм української мови. Крім того, зазначено, що у ході допиту ОСОБА_8 у якості свідка від 15.03.2022, проведеного за участю адвоката ОСОБА_11 , ОСОБА_8 зазначив, що розуміє українську мову та не потребує послуг перекладача. Під час вказаного допиту він підтвердив, що з 1989 року (тобто більше 30 років) проживає на території України, навчався у Київському національному авіаційному університеті, де отримав спеціальність "інженер авіаційного обладнання" та в подальшому здобув вчену ступінь кандидата економічних наук у даному навчальному закладі.
Вказані обставини підтверджуються доданими прокурором до письмових заперечень документами та поясненнями учасників справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (надалі -ЄСПЛ), перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає мовно-комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника. Така позиція висловлена в рішеннях ЄСПЛ у справах
При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
Отже враховуючи тривалість проживання ОСОБА_8 в Україні, здобуття ним освіти у Київському національному авіаційному університеті, здобуття вченого звання в Україні, а також беручи до уваги рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації в Україні, можна зробити висновок, що підозрюваний ОСОБА_8 в достатній мірі розуміє українську мову для розуміння суті підозри, а тому доводи сторони захисту про недотримання слідчим вимог ст. 29, ст.42 КПК України та здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення іноземному громадянину лише державною мовою, не може бути підставою для задоволення скарги.
Слідчий суддя не бере до уваги твердження підозрюваного, що захист дисертації здійснювався російською мовою, оскільки будь-яких доказів в підтвердження цього не надано. Натомість прокурором надано роздруківку облікової картки дисертації з Національного репозитарію академічних текстів, з якої вбачається, що захист дисертації відбувся 25.05.2003р. в Національному авіаційному університеті, мова документа - українська.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження прокурора, що клопотання про залучення перекладача подавалося лише один раз, відмова в його задоволенні не оскаржувалася, а також те, що при розгляді клопотань щодо обрання запобіжного заходу, продовження строку досудового розслідування вимог щодо залучення перекладача також не заявлялося і такий переклад не здійснювався, в т.ч. виходячи з позиції сторони захисту щодо відсутності такої потреби. Вказане підтверджується зокрема протоколом судового засідання від 18.04.2023р. у справі №296/3446/23.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що на слідчого, прокурора або суд не покладено обов'язку залучення перекладача за відсутності відповідного клопотання від осіб, які мають таке право, а забезпечення участі перекладача здійснюється за умови подання відповідного клопотання та за наявності для цього передбачених законом підстав.
Разом з тим слідчий суддя не бере до уваги посилання сторін на висновки, які містяться в доданих копіях постанов Верховного суду, оскільки вони ухвалені у справах за інших обставин.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя в межах своєї компетенції приходить до висновку, що повідомлення про підозру від 12.04.2023 ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.06.2023 ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України відповідають вимогам КПК України.
Інші доводи сторони захисту не є підставою для задоволення скарги.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись, ст. ст. 278, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 12.04.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 від 15.06.2023, у кримінальному провадженні №12021060530000112 від 12.03.2021.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1