Справа №295/12844/23
Категорія 354
3/295/4089/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М., розглянув матеріали, які надійшли з Житомирського районного управління поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 187 ч.1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ,
ВСТАНОВИВ:
06.09.2023 року о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 який перебуває під адміністративним наглядом, був відсутній за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , чим своїми діями порушив п.1 встановлених обмежень ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.07.2023 року.
Крім того, 07.09.2023 року о 21 год. 48 хв. ОСОБА_1 який перебуває під адміністративним наглядом, був відсутній за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , чим своїми діями порушив п.1 встановлених обмежень ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.07.2023 року.
Оскільки справи стосуються однієї особи, суд вважає за можливе їх об'єднати.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив.
ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що засвідчив власним підписом у протоколі. (а.с.1). Крім того судом направлено смс-повістку на мобільний номер телефону останнього, яку згідно довідки про доставку ОСОБА_1 отримав 22.09.2023.
Закон виходить з презумпції, що учасник справи повинен дізнатися про хід розгляду справи, тобто діє презумпція обізнаності. Цю ж презумпцію обізнаності слід застосувати і до випадків інформування учасника справи про дату судового розгляду альтернативними способами повідомлення. Тим більше, така презумпція застосовується під час вручення судової повістки. Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх в протоколі, то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, що ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери і адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладається на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засобі внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.О. проти Іспанії від 07.07.1989).
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними првами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 187 ч.1 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення: серія ВАД №047350 від 11.09.2023, протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №047351 від 11.09.2023; письмовими поясненнями ОСОБА_1 наданими в протоколі по суті правопорушення, де останній підтвердив факт відсутності вдома; ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.07.23 про встановлення ОСОБА_1 адміністративного нагляду строком на 1 рік.
Своїми діями, що виразилися у порушенні правил адміністративного нагляду ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 187 ч.1 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.187 ч. 1, 283, 284, 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ:
Об'єднати в одне провадження справи №295/12844/23, 295/12846/23.
Справі присвоїти № 295/12844/23.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя С.М. Костенко
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення