Справа № 192/1384/23
Провадження № 1-кп/192/124/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12023041570000401, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 червня 2023 року відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в ст. Старолеушковська Павловського району Краснодарського краю РФ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштований, який має середню освіту, не військовозобов'язаний, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимий:
-вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року за ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
-вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 24 жовтня 2017 року на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію»;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 достовірно знаючи що відповідно до Указу Президента України № 64/22 від 24 лютого 2022 року на території України впроваджено воєнний стан, який Указом Президента України № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року було продовжено строком на 90 діб та який діяв станом на 05 червня 2023 року, в цей день приблизно о 22 годин 00 хвилин проходив повз домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_6 (син потерпілого) до якого був вільний доступ, а саме: відкриті ворота, де у обвинуваченого виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Так, 05 червня 2023 року приблизно о 22 годин 00 хвилин ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше сховище, вчинене в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів з метою особистої наживи, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу зайшов до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходився автомобіль марки ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є потерпілий. Шляхом злому замка багажного відділення автомобіля, а саме: натиском великого пальця правої руки на замок багажника автомобіля, ОСОБА_3 провернув механізм замка, тим самим відкрив багажник вищевказаного автомобіля, звідки викрав бензиновий генератор марки «FIRMAN» моделі FPG-3800 чорно-жовтого кольору, вартістю 10 233 гривень 33 копійки, яке належить потерпілому ОСОБА_7 . Після чого з викраденим майном зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, здійснивши продаж генератору ОСОБА_8 за 5 000 гривень.
Своїми діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 10 233 гривні 33 копійки.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив вказані обставини вчиненого ним злочину.
У судовому засіданні пояснив, що на початку червня 2023 року пізно ввечері він йшов додому в АДРЕСА_3 та в дворі будинку, власником якого є його знайомий ОСОБА_9 , побачив автомобіль. Зайшовши до двору, він зламав замок багажного відділення та відкрив багажник шляхом натиску на замок і побачив у багажнику генератор, який вирішив викрасти та продати, оскільки потрібні були гроші. Згодом він продав генератор ОСОБА_8 за 5 000 гривень, а потім повернув його потерпілому. Щиро каявся в судовому засіданні.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні 24 липня 2023 року підтвердив факт відшкодування у повному обсязі завданих йому матеріальних збитків та пояснив, що дійсно зберігав генератор в багажному відділенні свого автомобіля, який стояв на території подвір'я, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить його сину ОСОБА_6 . Згідно заяв, поданих до суду, просив проводити розгляд справи без його участі, зазначивши що претензій до обвинуваченого немає (а.с.82,100).
Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується наступними письмовим доказами, які були досліджені судом, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15 червня 2023 року (а.с.41) з якого з'ясовано, що ОСОБА_7 звернувся до поліції з відповідною заявою, в якій зазначив, що в період з 01 по 06 червня 2023 року він виявив крадіжку особистого майна з території будинку, що розташований в АДРЕСА_3 , звідки було викрадено майно;
-протоколом огляду місця події від 16 червня 2023 року, згідно якого було оглянуто територію буд. АДРЕСА_3 , де був розташований автомобіль марки ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками зламаного замка багажного відділення (а.с.42-46);
-протоколом огляду бензинового генератора марки «FIRMAN» моделі FPG-3800 чорно-жовтого кольору від 16 червня 2023 року, який був виявлений у ОСОБА_8 , що підтверджує показання обвинуваченого про те, що саме цій особі він його продав (а.с.48-52);
-Висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 3469/23 від 20 червня 2023 року, згідно якого було визначено ринкову вартість досліджуваного об'єкту - генератора «FIRMAN» моделі FPG-3800 чорно-жовтого кольору з урахуванням зносу станом на 05 червня 2023 року в сумі 10 233 гривень 33 копійки (а.с. 53-38, т.1);
-Висновком експерта від 22 червня 2023 року № СЕ-19/104-23/21248-Д, згідно якого слід пальця руки, виявлений під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 залишений середнім пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 59-69); Тобто вказаним висновком підтверджено факт того, що саме ОСОБА_3 відкривав багажне відділення автомобіля в якому знаходився генератор;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17 червня 2023 року, згідно якого ОСОБА_8 упізнав ОСОБА_3 , як особу у якої він купив бензиновий генератор (а.с.70-72);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 10 липня 2023 року, під час якого ОСОБА_3 в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_5 продемонстрував як він проник на територію домоволодіння, де з багажного відділення автомобіля викрав генератор (а.с. 73-76);
-постановою про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження як речових доказів і передачу їх на зберігання від 16 червня 2023 року, згідно якої було визнано речовим доказом бензиновий генератор марки «FIRMAN» моделі FPG-3800 чорно-жовтого кольору (а.с. 101);
-розпискою ОСОБА_7 про отримання на відповідальне зберігання переданого йому на зберігання речового доказу (а.с. 77).
Суд зазначає, що легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного досягається дотриманням установленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України. Такий висновок зробила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).
Оскільки під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 перебуваючи у статусі підозрюваного, будучи ознайомленим з його правами та обов'язками, на місці показував та відтворював обставини та механізм вчинення крадіжки, а також вказав місце, де це відбувалося, тому суд вважає, що такий протокол з огляду на положення ст. 95 КПК України є належним і допустимим доказом його винуватості.
Суд вважає, що показання потерпілого, а також досліджені судом письмові докази є узгодженими між собою та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні.
Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставиною, яка пом'якшує покарання вказано щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину визнав в повному обсязі та повернув викрадене майно вважає, що в даній справі наявна обставина, яка пом'якшує покарання - щире каяття.
Також суд вважає, що в даній справі наявна обставина, яка обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 є раніше судимим згідно вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2015 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місяця арешту. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 було призначено покарання у вигляді до 4 років 1 місяця позбавлення волі шляхом поглинення покарання, яке призначене за цим вироком, покарання призначеним вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року (а.с.108-114).
Згідно відомостей про судимість ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі 24 жовтня 2017 року на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію» (а.с.115-116).
Таким чином судимість за ч. 1 ст. 185 КК України згідно положень ст. 89 КК України є погашеною, а судимість за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року, яким ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.297, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297 КК України - не погашена та утворює з новим злочином згідно ст. 34 КК України рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України), особу обвинуваченого, який є раніше судимим за вчинення умисних злочинів, вчинив кримінальне правопорушення в період непогашеної судимості за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року, за місцем мешкання характеризується позитивно, не перебуває в реєстрі наркологічних, психіатричних хворих, має на утримання двох дітей та дружину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання не погоджується з висновком Досудової доповіді від 07 серпня 2023 року (а.с.87-93) про можливість виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі та вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства, оскільки він вчинив злочин в період воєнного стану. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69?, 75 КК України відсутні.
На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, вважає, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк 5 років, оскільки обвинувачений свою вину визнав, викрадене майно повернув, у судовому засіданні щиро каявся.
При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно постанови про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження як речових доказів і передачу їх на зберігання від 16 червня 2023 року, бензиновий генератор марки «FIRMAN» моделі FPG-3800 чорно-жовтого кольору було визнано речовим доказом (а.с. 101), який згідно розписки переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 (а.с. 77). Такий речовий доказ слід повернути власнику.
Згідно постанови про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження як речових доказів і передачу їх на зберігання від 30 червня 2023 року, два паперових конверти зі слідами пальців рук були визнані речовими доказами (а.с. 67-69), які слід залишити зберігати в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В обвинувальному акті у зазначено, що витрати на залучення експертів склали 1 216 гривень 00 копійок.
Вказані витрати підтверджуються звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 3469/23 від 20 червня 2023 року у сумі 260 гривень 00 копійок (а.с.53); довідкою про витрати на проведення дактилоскопічної експертизи, згідно якої витрати складають 956 гривень 00 копійок (а.с.60), які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.
Речові докази:
-бензиновий генератор марки «FIRMAN» моделі FPG-3800, чорно-жовтого кольору, який був визнаний речовим доказом згідно постанови про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження як речових доказів і передачу їх на зберігання від 16 червня 2023 року - повернути потерпілому ОСОБА_7 ;
-два паперових конверти зі слідами пальців рук, які були визнані речовими доказами згідно постанови про приєднання предметів до матеріалів кримінального провадження як речових доказів і передачу їх на зберігання від 30 червня 2023 року - залишити зберігати в матеріалах справи.
Стягнути зі ОСОБА_3 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) гривень документально підтверджених витрат на залучення експерта в дохід державного бюджету.
Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме - запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не застосовувався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику і направити потерпілому.
Суддя ОСОБА_1