20.09.2023 Єдиний унікальний номер 205/5922/22
Провадження №2/205/819/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2023 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Галушки А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
ВСТАНОВИВ:
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10439,70 грн. за кредитним договором б/н від 19.09.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна заява мотивована тим, що 19.09.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору. Внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань у ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка становить 10439,70 грн. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. 25.01.2021 року АТ КБ «Приватбанк» направлено претензію кредитора до Другої дніпровської держаної нотаріальної контори, та 10.06.2022 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позивальника із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не зверталися, спадкова справа була заведена на підставі претензії банку. Відповідач ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто прийняла спадщину. 07.09.2021 року до спадкоємиці позичальника було направлено лист-претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості, однак вона жодних дій щодо її виконання не вчинила. Враховуючи викладене, АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10439,70 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 10.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 24.11.2022 року було витребувано з відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 03.07.2019 року. та з Другої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 14.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про направлення запиту до: нотаріальної контори за місцем реєстрації спадкодавця для витребування інформації зі Спадкового реєстру; житлово-експлуатаційної організації з метою отримання довідки про склад сім'ї та виявлення правонаступників (фактичних спадкоємців); Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з метою виявлення нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна з метою виявлення рухомого майна, рахунків у Банках, яке належало померлому та входить до спадкової маси; органів державного земельного кадастру з метою отримання витягу з реєстру, тому що подане представником позивача клопотання не містить обґрунтування необхідності повторного витребування відомостей щодо складу сім'ї померлого та витребування інформації з нотаріальної контори та зазначення того, який доказ слід витребувати. Водночас, клопотання не містить зазначення того, які саме докази позивач прохає витребувати з Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Що стосується клопотання в частині направлення запиту до органів Державного земельного кадастру з метою отримання витягу з реєстру, то воно є необґрунтованим, оскільки перешкод в отриманні такої інформації у позивача не має, він має можливість отримати таку інформацію самостійно, звернувшись до органів державного земельного кадастру та на оплатній основі отримати Витяг.
Представник позивача ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності, у позовній заяві позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу у її відсутність та не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що даний позов не визнає з наступних підстав. З 23.09.1978 р. вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями та наркотичними препаратами. Їй не відомо про те, що ОСОБА_2 підписав заяву б/н у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як і не відомо про те, що він отримав в кредит суму грошей. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Через кілька місяців після його смерті їй зателефонували з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», працівникам якого вона повідомила про його смерть та у вересні 2019 р. пред'явила їм копію відповідного свідоцтва. З того моменту вона ніяких листів і претензій від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не отримувала. На момент смерті ОСОБА_2 рухомого і нерухомого майна, на яке б могла б відкритись спадщина, не мав. Вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , оскільки з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталась. Вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з претензією кредитора, оскільки нею було проінформовано банк про смерть ОСОБА_2 ще у вересні 2019 р., позивачем вказано, що про такий факт йому стало відомо на момент звернення до нотаріальної контори, і претензію кредитора в нотаріальну контору надіслано лише 06.05.2021 р., тобто після встановленого 6-місячного строку звернення з цими вимогами. Викладені нею обставини підтверджують той факт, що позивачем були списані з пенсійної картки ОСОБА_2 грошові кошти, які надійшли йому в останній місяць життя, але не були ним отримані. Тобто, позивач достеменно знав, що боржник ОСОБА_2 помер, З моменту смерті ОСОБА_2 ніякого руху по його кредитному рахунку не відбувалось, і позивач відсотки за користування кредитом не нараховував, що свідчить про обізнаність позивача про смерть боржника. Позивач у позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_2 за життя та вона були зареєстровані і проживали за однією адресою, що підтверджується копіями їх паспортів, однак доказів її фактичного проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини суду не надано. Доказів того, що вона є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті позивачем не надано, як і доказів на підтвердження наявності у позичальника будь-якого майна, яке могло б бути успадковане. Просить відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову до ОСОБА_1 у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.09.2014 р. між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом із пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 19.09.2014 року ОСОБА_2 отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 5000,00 грн., який у подальшому було збільшено до 8000,00 грн., на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору.
З розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж 2015-2019 років позичальник активно користувався кредитною карткою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05.07.2019 року Новокодацьким районним у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Станом на дату смерті позичальника заборгованість перед банком за кредитним договором №б/н від 19.09.2014 року становить 10439,70 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 10439,70 гривень; в тому числі: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 10439,70 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 0,00 грн. нарахована пеня - 0,00 грн.; нараховано комісії - 0,00 грн.
Згідно відповіді №6/5-6534 від 12.12.2022 року Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур вбачається, що картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 09.12.2022 р. відсутня.
Згідно копії паспорту НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ ДМУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області 21.07.2009 р. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.04.1990 р.
На виконання ухвали суду від 24.11.2022 року Другою дніпровською державною нотаріальною конторою надано копію спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини чи відмови від спадщини до нотаріуса не зверталася. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.
25.01.2021 року АТ КБ «Приватбанк» направлено претензію кредитора до Другої дніпровської державної нотаріальної контори, в якій просило повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину.
10.06.2021 року АТ КБ «Приватбанк» отримано відповідь від нотаріуса, у якій зазначалось, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини не зверталися, спадкова справа була заведена на підставі претензії банку.
07.09.2022 року АТ КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_1 претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.
За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 295/15702/20.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами п'ятою - сьомою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також в інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що на обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження того, що відповідачі прийняли спадщину після смерті боржника та отримали свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на його необґрунтованість.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Так, Другою дніпровською державною нотаріальною конторою надано копію спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження обсягу та вартості спадкового майна, а також того, що єдиними спадкоємцями всього майна є саме відповідач, суд доходить висновку про недоведеність позову банку.
При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані з колом спадкоємців, належністю спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, його вартістю та дотриманням кредитором визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів не скористався.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком судом враховується те,що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг,у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур,які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною успірних правовідносинах.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язано довести ті обставини, на які воно посилається як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину або отримали свідоцтва про право на спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.
Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №306/486/17 та є обов'язковим для врахування щодо застосування відповідних норм права.
Натомість АТ КБ "Приватбанк" не спростував заперечення відповідачки, що позивач пропустив 6-місячний строк для пред'явлення претензії спадкоємцю після смерті спадкодавця, а саме про обізнаність АТ КБ "Приватбанк" про дату смерті ОСОБА_2 , не нарахував відсотки за користування кредитними коштами після його смерті.
Такі обставини вказують на пропущення АТ КБ "Приватбанк" строку, встановленого ст. 1281 ЦК України та є підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог банку за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Курбанова Н. М.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001; р/р НОМЕР_3 , МФО 305299
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1