КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 755/1191/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10267/2023Головуючий у суді першої інстанції - Гаврилова О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.
судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,
секретар Ольшевська Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора Анна Віталіївна про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КМР, третя особа: ДР Департаменту комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) Кузора А.В., в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) Кузори А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10.12.2021, яким за Територіальною громадою м. Києва в особі КМР зареєстровано право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1104320380000, що за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 45587560 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
поновити право власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1104320380000, що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 28,6 кв.м.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.02.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно умов якого забезпечується виконання зобов'язання, що винило на підставі договору позики, укладеного 04.02.2017 у письмовій формі на суму 400 000,00 грн, за умовами якого в забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 28,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , про що був внесений відповідний запис до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 18858672).
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 24.03.2017 рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, яке набрало законної сили 04.04.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, право власності на квартиру загальною площею 28,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_1 .
16.08.2022 ОСОБА_1 дізнався відповідно інформаційної довідки № 307463664 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна квартири, об'єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 110432038000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено запис про право власності № 45587560 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10.12.2021, державний реєстратор Кузора А.В., Департамент комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА). Зазначена державна реєстрація здійснена на підставі рішення суду, серія та номер: 755/12071/18, виданий 11.03.2019, видавник Дніпровський районний суд м. Києва, відповідно до відомостей з ЄДРСР рішення набрало законної сили 30.10.2019.
Позивач вважає таке рішення державного реєстратора протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 підлягає поновленню за ОСОБА_1 , оскільки у матеріально-правовій вимозі територіальної громади м. Києва в особі КМР до ОСОБА_1 про витребування у останнього вищезазначеної спірної квартири відмовлено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №755/12071/18 не містить задоволених вимог щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на спірне нерухоме майно, на яке, окрім того, накладено арешт в порядку ст. 170 КПК України, і який не скасований.
Тому, на думку позивача, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 755/12071/18, яке набрало законної сили 02.09.2020, не підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 20527040 від 17.05.2017 на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Також позивач вважав, що оскаржуване рішення державного реєстратора суперечить рішенню Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 2/742/536/17, що набрало законної сили 04.04.2017.
Окрім зазначеного, позивач здійснює утримання квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 04.04.2017, здійснює оплату комунальних послуг та ремонту. Отже, ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем зазначеного об'єкту нерухомого майна та на підставі ст. 330 ЦК України, набуває право власності на нього, тому, відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього (а.с. 1-9).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2023 у задоволені позову ОСОБА_1 до КМР, третя особа - ДР Департаменту комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) Кузора А.В. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності відмовлено (а.с. 82-91).
В апеляційній сказі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції не зазначив обставин, на підставі яких припинено право власності позивача, а скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2017, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на спірне нерухоме майно не є підставою для припинення права власності, оскільки приорітет мають відомості, що містяться у документі, на підставі якого проведено реєстраційну дію, а саме рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.03.2017, яке набрало законної сили 04.04.2017 (справа № 742/765/17). Тому, рішення державного реєстратора Кузори А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірного нерухомого майна за КМР суперечить рішенню Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.03.2017 (а.с. 96-105).
Відзиву від учасників справи не надходило.
В судовому засіданні представник Департаменту ВО КМР - Друцька О.Г. заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2017 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений ПН Прилуцького МНО Чернігівської області Ігнатовою Л.Л., яким забезпечувалось виконання зобов'язання, що виникло на підставі договору позики, укладеного 04.02.2017 між іпотекодавцем/позичальником та іпотекодержателем/позикодавцем у письмовій формі на суму 400 000,00 грн, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 01.03.2017, в забезпечення виконання зобов'язань за основним договором передано квартиру АДРЕСА_2 , на підставі якого 04.02.2017 в Державному реєстрі було зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно (а.с.15-17, 18-20).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.03.2017 (справа № 742/765/17) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04.02.2017 у розмірі 400 000,00 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , та є предметом іпотеки за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 04.02.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 400 000,00 грн. (а.с.21-22)
Згідно положень ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.03.2019 (справа №755/12071/18), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30.10.2019, та постановою Верховного Суду від 02.09.2020, позов Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, скасування реєстрації, визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом КМНО Чернявською Н.Ю. 02.12.2016 за реєстровим номером 1853. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17790804 від 02.12.2016 на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1104320380000. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20527040 від 17.05.2017 на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1104320380000. Визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , що складається з кв. АДРЕСА_2 . В іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зазначеним рішенням було встановлено, що ОСОБА_6 належала на праві приватної власності спірна квартира, що підтверджувалось Свідоцтвом про право власності на житло від 06.09.1993.
Відповідно до спадкової справи № 25/2016, заведеної ПН КМНО Чернявською Н.Ю., до неї з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_3 , як спадкоємець 4-ї черги у відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України. Будь - які інші особи як спадкоємці 1-4 черги з відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 не зверталися.
На підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2016, яким було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_6 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 02.12.2016 ПН КМНО Чернявською Н.Ю. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємця ОСОБА_3 на майно спадкодавця ОСОБА_6 .
Однак, ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17.01.2017 рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.10.2016 було скасоване, а позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду. Тобто, свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видано спадкоємцю ОСОБА_3 приватним нотаріусом на підставі рішення суду, було скасовано.
Таким чином, державна реєстрація права власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_3 була здійснена на підставі нікчемного правочину, визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, тому суд дійшов обґрунтованого рішення, що державна реєстрація прав та їх обтяжень на нерухоме майно, запис про право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру, а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , підлягає скасуванню, та визнанню спадщини відумерлою.
Згідно положень ч. 3 ст. 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
10.12.2021 ДР Департаменту комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) Кузорою А.В., на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11.03.2019 (справа № 755/12071/18) прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну квартиру за територіальною громадою м. Києва в особі КМР (а.с. 15-17, 56-59).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28.08.2018 (справа № 755/15785/17) задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Назарко М.В. про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000200 від 18.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, а саме на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 28,6 кв.м., яке належить територіальній громаді м. Києва.
На підставі цієї ухвали слідчого судді, 27.11.2018 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, що не впливає на здійснення реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини 1 цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже будь-яке обтяження, як то іпотека, арешт, заборона відчуження (в тому числі й на підставі ухвали слідчого судді) тощо, не є перешкодою для реєстрації права власності на підставі рішення суду.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним реєстратором виконано рішення суду, яким скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 з одночасним визнанням (реєстрацією) права власності на цю квартиру за територіальною громадою за місцезнаходженням нерухомого майна - КМР, оскільки рішенням суду цю квартиру визнано відумерлою спадщиною(а.с. 56-59).
З наведеного вбачається, що державним реєстратором були дотримані визначені Законом вимоги та встановлена відсутність підстав для відмови в державній реєстрації, тому було прийнято правомірне рішення про реєстрацію права власності на підставі рішення суду.
Отже, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права власності, яке прийняте у повній відповідності до вимог Закону, як і відсутні підстави для поновлення права власності позивача на спірну квартиру.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він є добросовісним набувачем відхиляються апеляційним судом з огляду на те, що він не набув права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку, що було встановлено рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11.03.2019 (справа №755/12071/18), яке набрало законної сили, і на підставі якого право власності перейшло до територіальної громади в особі КМР.
Та обставина, що спірна квартира не була витребувана від ОСОБА_1 на користь КМР за рішенням суду від 11.03.2019 не спростовує факту правомірного набуття права власності КМР на спірну квартиру, і не наділяє позивача можливістю захищати свої права в якості її власника.
Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено 22 вересня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Т.О. Невідома
В.В. Соколова