Справа №362/2138/16-ц Головуючий в суді І інстанції Кравченко Л.М.
Провадження № 22-ц/824/9679/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 18.07.2008 ОСОБА_1 за Договором кредиту № 380/1896/08-А надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 15321 доларів США зі сплатою 11,95 % річних, з кінцевим терміном повернення - 17.07.2015.
В якості додаткового забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Договором з ОСОБА_2 18.07.2008 укладено договір поруки № 380/353/08-Пор, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед позивачем нести солідарну відповідальність за виконання Договору.
На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 35379 дол. США 58 центів, що еквівалентні за курсом НБУ станом на 05.11.2015 816 611,16 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 14 733,16 дол. США (340 062,33 грн.); сума заборгованості за відсотками - 10 300,67 дол. США (237 754,12 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 6 927,83 дол. США (159 904,14 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 417,92 дол. США (78 890,56 грн.).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року в задоволені позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що кредитний договір був укладений на строк до 17 липня 2015 включно, з даним позовом банк звернувся до суду 26 квітня 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки останній платіж за договором був здійснений 12.03.2010, а з позовом банк звернувся до суду 26.04.2016, тобто поза межами строків позовної давності.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008 між ОСОБА_1 та АКБ соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» укладено Договір кредиту № 380/1896/08-А на купівлю автотранспортних засобів, умовами якого передбачено, надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 15321 доларів США 00 центів зі сплатою 11,95 % річних, з кінцевим терміном повернення - 17.07.2015.
В якості додаткового забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Договором, 18.07.2008 з ОСОБА_2 укладено договір поруки № 380/353/08-Пор, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед банком нести солідарну відповідальність за виконання Договору.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2020 у справі №752/5596/20 визнано поруку, що виникла на підставі Договору поруки № 380/353/08-Пор від 18.07.2008, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 припиненою.
Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого банком, в зв'язку із тривалим невиконанням умов договору щодо погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредиту, станом на 05.11.2015 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість перед банком в розмірі 35 379 дол. США 58 центів, що еквівалентні за курсом НБУ - 816 611,16 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 14 733,16 дол. США (340 062,33 грн.); сума заборгованості за відсотками - 10 300,67 дол. США (237 754,12 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 6 927,83 дол. США (159 904,14 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 417,92 дол. США (78 890,56 грн.).
В суді першої інстанції стороною відповідача визнано вказані вище обставини, в тому числі щодо отримання ним кредитних коштів та наявності у ОСОБА_1 зобов'язань зі щомісячного повернення боргу зі сплатою відсотків, а тому, в силу вимог ЦПК України, дана обставина не підлягає доведенню.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача заявлено про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).
Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Оскільки кредитним договором (графіком платежів) передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в термін до 25 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг трьохрічного строку позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що за законом строк позовної давності обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому.
Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 12.03.2010 року. Проте, відповідно до умов кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 17.07.2015 року, а з даним позовом банк звернувся до суду 26.04.2016 року.
Таким чином, з даним позовом банк звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 05.11.2015 розмір заборгованість відповідача становить 35 379 дол. США 58 центів, що еквівалентні за курсом НБУ - 816 611,16 грн., з них: сума заборгованості за кредитом - 14 733,16 дол. США (340 062,33 грн.); сума заборгованості за відсотками - 10 300,67 дол. США (237 754,12 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 6 927,83 дол. США (159 904,14 грн.), сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 3 417,92 дол. США (78 890,56 грн.).
Відповідачем не було надано до суду свого контррозрахунку щодо розміру заборгованості.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що кредитна заборгованість підлягає стягненню в межах строку позовної давності, а саме з 26.04.2013 року по 17.07.2015 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 380/1896/08-А від 18.07.2008 року у межах строку позовної давності, заборгованість ОСОБА_1 перед банком за період з 26.04.2013 року по 17.07.2015 року становить: заборгованість за кредитом - 4 947 дол. США (114 183 грн.); заборгованість за відсотками - 3 705,17 дол. США (85 520,59 грн.).
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи дату звернення до суду, до вимог про стягнення пені підлягають застосуванню наслідки визначеного п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спливу спеціального строку позовної давності, в один рік, а відтак з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 99 173,93 грн, та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 14 901,80 грн.
Разом з тим, з огляду на те, що зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки № 380/353/08-Пор припинено згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2020 року у справі №752/5596/20, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку щодо солідарного стягнення заборгованості не підлягають до задоволення.
На підставі вищевикладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що за встановленими у цій справі обставинами неналежне виконання грошового зобов'язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, а відтак позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 380/1896/08-А в межах строку позовної давності в сумі 13 594 дол. США 50 центів, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 05.11.2015 року 313 779,32грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 4 947 дол. США (114 183 грн.); заборгованості за відсотками - 3 705,17 дол. США (85 520,59 грн.), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 99 173,93 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 14 901,80 грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, відповідно до ст. 376 ЦПК України, як таке, що ухвалене за неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи та неправильного застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Договором кредиту № 380/1896/08-А від 18.07.2008 року, що становить: заборгованість за кредитом - 4 947 дол. США (114 183 грн.); заборгованість за відсотками - 3 705,17 дол. США (85 520,59 грн.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 99 173,93 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 14 901,80 грн., а всього - 13 594 дол. США 50 центів, що еквівалентні за курсом НБУ станом на 05.11.2015 року 313 779 (триста тринадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) гривень 32 копійки.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: