КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на транспортний засіб "Mercedes-Benz", моделі GLE 43 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , у корпусі білого кольору, 2018 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку апелянта, відсутні будь-які фактичні обставини, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення щодо вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105040000510 від 12.04.2023, а прокурором у судовому засіданні не надано відомостей, що дії ОСОБА_7 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім того, клопотання прокурора не містить посилань на те, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, обґрунтування необхідності накладення арешту в ньому не зазначено, так само як і відсутні правові підстави такого арешту, що суперечить вимогам ст.ст. 170-171 КПК України.
Ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна взагалі не зазначені в клопотанні сторони обвинувачення та в ухвалі слідчого судді.
Окрім цього, як вказує автор апеляційної скарги, арештований автомобіль не відповідає жодному з критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України.
Також, апелянт стверджує, що слідчим суддею, при постановленні оскаржуваної ухвали, порушено принцип співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не враховано настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_7 .
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення постановлено без виклику власника майна, а копія ухвали отримана лише 11.08.2023, то строк на апеляційне оскарження, в розумінні вимог ст. 395 КПК України, не пропущено.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, відділом дізнання Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105040000510, розпочатого 12.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Постановою старшого дізнавача відділу дізнання Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 13.06.2023 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 12023105040000510 від 12.04.2023 речовим доказом.
21.06.2023 прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб "Mercedes-Benz", моделі GLE 43 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , у корпусі білого кольору, 2018 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12023105040000510 від 12.04.2023, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти арешт на це майно.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Посилання апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, викладений у ст. 98 КПК України також є необґрунтованими, оскільки в ході розгляду клопотання в повній мірі було доведено, що зазначене майно відповідає ознакам речового доказу.
Крім того, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому твердження апеляційної скарги про неможливість арешту майна з підстав не доведення у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення не можуть слугувати підставою для відмови в арешті майна.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури
м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на транспортний засіб "Mercedes-Benz", моделі GLE 43 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , у корпусі білого кольору, 2018 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа11-сс/824/5440/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Унікальний № 755/6948/23
Доповідач: ОСОБА_1