КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №754/9224/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4685/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №12023100030002095 - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року задоволено частково клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023 про накладення арешту на майно та накладено арешт, з метою збереження речових доказів, у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023, на наступне майно:
1) корпус гранати Ф-1 з частково читаємим маркуванням барвником чорного кольору «1...7 10-74 Т», який було поміщено до спец.пакету АВ1159121;
2) запал типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важелю барвником чорного кольору «218» та методом клеймування «-75 УЗРГМ 583», який було поміщено до спец.пакету AB 1159120.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 12023100030002095 від 09.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023100030002095 від 09.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтво про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023; ключ від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині відмови в задоволенні клопотання прокурора є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Апелянт вказує на те, що саме вказаним транспортним засобом - автомобілем марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , здійснювалось перевезення предмету зовні схожого на гранату, він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України та це є підставою для його арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати речового доказу, який має істотне значення для даного кримінального провадження та в подальшому під час досудового розслідування та судового розгляду, унеможливить надання доступу до нього в ході відкриття матеріалів досудового розслідування, проведення його огляду та вилучення зразків для експертного дослідження.
Крім того, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно використовувалося як засіб вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору використовувався ОСОБА_8 , як засіб вчинення кримінального правопорушення, оскільки в цьому автомобілі він перевозив предмет зовні схожий на гранату Ф-1.
При цьому, на цей час в ході досудового розслідування не встановлено чи має відношення до вчинення даного кримінального правопорушення власник автомобіля ( ОСОБА_9 ) та чи було їй відомо про те, що автомобіль використовується її чоловіком для перевезення предмету зовні схожого на гранату Ф-1.
Таким чином, до вилученого під час проведення обшуку майна, а саме автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , за результатом проведення досудового розслідування та встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, може бути застосована спеціальна конфіскація, відповідно до вимог ст. 96-2 КК України.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування та подальшого судового розгляду виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_9 , шляхом накладення арешту на її майно, а саме транспортний засіб - «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, думку представника власника майна, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги прокурора та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030002095 від 09.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.07.2023, приблизно об 11:10 год., за адресою: пр. Червоної Калини, 44/10 в м. Києві, працівниками поліції, було зупинено автомобіль, марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , всередині якого було виявлено предмет, ззовні схожий на гранату Ф1 та запал до неї.
Органами досудового розслідування було встановлено, що речі, предмети, які можуть містити на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, знаходяться всередині автомобіля, марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9
09.07.2023, в ході невідкладного обшуку в автомобілі, марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , було виявлено та вилучено:
- 1 корпус гранати Ф-1 з частково читаємим маркуванням барвником чорної кольору «1...7 10-74 Т», який було поміщено до спецпакету АВ1159121;
- 1 запал типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важелю барвником чорного кольору «218» та методом клеймування «-75 УЗРГМ 583», який було поміщено до спецпакету АВ1159120;
- автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору;
- свідоцтво про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023, яке було поміщено до спецпакету PSP1218004;
- ключ від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено до спецпакету PSP1218003.
09.07.2023, слідчим Деснянського УП ГУНП у м. Києві, винесено постанову про визнання речових доказів та визначення місця їх зберігання, за якою предмети та речі, які були вилучені в ході обшуку автомобіля, марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023.
10.07.2023 прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 12023100030002095 від 09.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про накладення арешту на вилученні речові докази із забороною їх відчуження, розпорядження та користування, а саме:
- 1 корпус гранати Ф-1 з частково читаємим маркуванням барвником чорної кольору «1...7 10-74 Т», який було поміщено до спецпакету АВ1159121;
- 1 запал типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важелю барвником чорного кольору «218» та методом клеймування «-75 УЗРГМ 583», який було поміщено до спецпакету АВ1159120;
- автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору;
- свідоцтво про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023, яке було поміщено до спецпакету PSP1218004;
- ключ від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено до спецпакету PSP1218003, з метою збереження речових доказів.
В обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначив, що вказане майно необхідне органу досудового розслідування, як об'єкт для дослідження, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, або можуть містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів.
11.07.2023 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023, на наступне майно:
1) корпус гранати Ф-1 з частково читаємим маркуванням барвником чорного кольору «1...7 10-74 Т», який було поміщено до спец.пакету АВ1159121;
2) запал типу УЗРГМ з маркуванням на зовнішній стороні важелю барвником чорного кольору «218» та методом клеймування «-75 УЗРГМ 583», який було поміщено до спец.пакету AB 1159120.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Оскільки дана ухвала оскаржена прокурором, тільки в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт транспортного засобу - автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтва про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023; ключів від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування, тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Відмовляючи у задоволенні даного клопотання прокурора в цій частині, в межах кримінального провадження № 12023100030002095 від 09.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, слідчий суддя виходив, з того, що на інші речові докази, арешт не може бути накладений, так як такі докази є лише результатом фіксації певних слідів правопорушення. Зокрема це стосується: автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_4 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтва про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023, яке було поміщено до спецпакету PSP1218004; ключа від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено до спецпакету PSP1218003.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, а саме транспортного засобу - автомобіля, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтва про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023; ключів від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, а саме, що прокурором доведено та матеріалами клопотання достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також, що постановою слідчого від 09.07.2023 року /а.с. 20/, зазначене майно визнано речовим доказом, як таке, що відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
При цьому, як вбачається з матеріалів клопотання та вірно зазначено прокурором, що вказаним транспортним засобом - автомобілем марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , здійснювалось перевезення предмету зовні схожого на гранату, тобто він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України, що не взято до уваги слідчим суддею.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023100030002095 від 09.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою їх збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині відмовлення у задоволенні клопотання прокурора підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора в цій частині, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023 про накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12023100030002095 від 09.07.2023 про накладення арешту на майно, - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль, марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 vin: НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтво про реєстрації транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.05.2023; ключ від автомобіля, марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4