КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/17724/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2086/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Антонов» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року у складі судді П'ятничук І.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов» про визнання незаконними дії роботодавця щодо відсторонення від роботи та запровадження простою та стягнення середнього заробітку,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати незаконними дії ДП «Антонов» щодо відсторонення від роботи та запровадження щодо нього простою з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року, стягнути з ДП «Антонов» середню заробітну плату за період з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року у сумі 291307 грн 29 коп. в тому числі всі податки та обов'язкові збори та вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що у періоди з 01.08.1994 по 01.03.2005 та з 08.02.2016 по 29.06.2021 працював в ДП «Антонов».
01.05.2017 був переведений на посаду начальника відділу наземного забезпечення ДП «Антонов». На даній посаді працював до звільнення 29.06.2021.
Весь час з початку запровадження карантину, а саме з березня 2020 року виконував свої посадові обов'язки дистанційно, час від часу 2-3 рази на тиждень приїздив на роботу в офіс, як керівник відділу для участі в нарадах та виконанні невідкладних завдань.
10 грудня 2020 року без належних на те підстав та відповідних документів позивачу обмежили можливість доступу до його корпоративної пошти, та корпоративного сайту www.antonov.kiev.ua.
З розрахункових листків за грудень 2020 по червень 2021 року йому стало відомо, що в ці місяці йому нараховувався простій не з вини працівника. Жодного документу про те, що на ДП «Антонов» призупинено роботи, в яких він бере участь за посадою, і що в структурному підрозділі, в якому він працює, оголошено простій, до його відома не доведено.
Вказано, що з початку запровадження карантину з березня 2021 року по грудень 2020 року його, як правило, було включено до переліку працівників відділу 256 ДП «Антонов», які будуть працювати дистанційно на дому, а від так запровадження дистанційної роботи, важливість та велика кількість роботи, яку виконував його структурний підрозділ, свідчать про те, що підстав для оголошення простою ні економічного, ні організаційного, ні карантинного характеру не було.
Також позивач вважає, що незаконне відсторонення його від роботи та запровадження щодо нього простою без належних на те законних підстав та з порушенням процедури призвели до того, що ним недоотримано значний розмір заробітної плати у сумі 291 307 грн 29 коп. в тому числі всі податки та обов'язкові збори.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ДП «Антонов» посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.
За змістом вказано, що предметом позову ОСОБА_2 є оскарження дій відповідача щодо оголошення простою на підприємстві у 2021 році стосовно нього. Водночас, така позовна вимога не є ефективним способом захисту порушеного правата не створює будь-яких передумов для відповідача, оскільки на підставі наказів, як актів індивідуальної дії, відбувалися зміни у трудових відносинах між позивачем і відповідачем, а для відновлення свого порушеного, на думку ОСОБА_3 , права необхідно звернутися до суду для оскарження наказів про оголошення простою, які зачіпають права позивача, проте судом першої інстанції вказане не враховано, не визначено із якими позовними вимогами звернувся ОСОБА_1 та чи є ефективним і належним обраний ним спосіб захисту та чи підлягає відновленню права позивача.
Також, хибними є висновки суду щодо обов'язковості надання роботодавцем пропозицій про можливість переведення працівника на іншу роботу під час оголошення простою не з вини працівника. Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на зміст норми ст. 34 КЗпП України та дійшов висновку, що приписи ст. 34 КЗпП України мають зобов'язальний характер для роботодавця.
Крім того необґрунтованими є посилання суду на інтерв'ю ОСОБА_4 , як на підставу отримання судом доказів про фінансовий стан відповідача та відсутності підстав для оголошення простою у 2020-2021 роках, що у тому числі потягло ухвалення рішення про виплату ОСОБА_1 різницю середньої заробітної плати та виплаченої заробітної плати у період простою.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чугаєнко О.М. в інтересах ОСОБА_1 , вважає рішення районного суду таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, з огляду на що вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи № 759/17718/21.
01 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року, якою закінчено перегляд в касаційному порядку справи № 759/17718/21.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційне провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду.
Колегія суддів, вислухавши представникаДП «Антонов» Станіславчук М.А., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Чугуєнко О.М. в інтересах ОСОБА_5 , яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступаного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
Зі справи убачається, що ОСОБА_1 у період з 08.02.2016 по 29.06.2021 працював в ДП "Антонов" (а. с. 16-17 т.1).
01.05.2017 позивач був переведений на посаду начальника відділу наземного забезпечення ДП "Антонов" (а.с. 17 т.1).
Встановлено, що ДП "Антонов" є державним комерційним підприємством, яке передано в управління ДК "Укроборонпром" у зв'язку з чим регулювання, контроль та координація діяльності відповідача здійснюється концерном, як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.
12.03.2020 видано наказ ДК "Укроборонпром" № 74 "Про додаткові заходи забезпечення охорони праці та здоров'я працівників у ДК "Укроборонпром" (а.с. 91-93 т. 1).
Судом було досліджено накази за період з 17.03.2020 по 29.04.2021 з яких вбачається, що на ДП "Антонов" було винесено ряд наказів про простій працівників підприємства (а.с. 96-155 т.1).
Убачається, що наказом № 2078к від 17.03.2020 запроваджено з 18.03.2020, який відповідно продовжувався наказами підприємства.
З акту простою від 24.12.2020 вбачається, що у зв'язку зі скороченням обсягів виробництва, відсутності технічних та організаційних умов, необхідних для виконання робіт, спричинених світовим спадом економіки, сповільнення експортно-імпортних операцій через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, у тому числі щодо недопущення скупчення значних груп працівників на території підприємства, дотримання працівниками безпечної дистанції під час виконання трудових обов'язків, з 01.01.2021 призупиняється робота ДП "Антонов". Запропоновано встановити початок простою, який поширюється на всіх працівників підприємства з 01.01.2021, крім працівників підрозділів, що виконують виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства (а.с. 94 т. 1).
29.03.2021 відповідно до наказу №2674к ДП "Антонов" оголошено період простою працівників підприємства не з вини працівників у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 (а. с. 149-150 т. 1).
ОСОБА_1 відповідно до переліку працівників ДП "Антонов" перебував на простої не з вини працівників у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 (а.с. 151 т.1).
З наказу № 2878к від 05.04.2021 указано, що відповідно до наказів від 22.02.2021 № 2463к та від 30.03.2021 № 2681к з 01.06.2021 зі штатного розпису підприємства буде виключено посаду: начальник відділу наземного забезпечення (підр. 256) - 1 од. (оклад 14 644 грн), яку займає ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, вирішено: 1. попередити ОСОБА_1 про виключення із штатного розпису з 01.06.2021 його посади: начальник відділу наземного забезпечення (підр. 256) - 1 од. (оклад 14 644 грн) під розпис. 2. Запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 05.04.2021 в кількості 595 одиниць на 23 аркушах. 3. Попередити ОСОБА_1 , що в разі його відмови від запропонованої іншої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тощо (а.с. 165 т.1).
26.04.2021 складено акт, де засвідчено, що ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 05.04.2021 № 2878к про запропонування іншої роботи, проте з вакантними посадами останній ознайомлюватися відмовився (а.с. 166 т.1).
Відповідно до наказу від 31.05.2021 року № 4589к ДП "Антонов" було з 01.06.2021 припинено простій працівників підприємства у зв'язку із зменшенням випадків захворювання серед працівників підприємства на гостру респіраторну хворобу COVID-19 та зважаючи на необхідність виконання виробничих завдань та умов контрактів на поставку літаків " Антонов " (а.с. 156 т.1).
23.06.2021 наказом № 5403к в пункті 1 оголошено простій не з вини працівника для ОСОБА_1 у період з 22.06.2021 по 25.06.2021 та у пункті 2 період з 01.06.2021 по 18.06.2021 для ОСОБА_1 також вважати простоєм не з вини працівника (а.с.167 т.1).
Крім того, відповідно до додатків № 2 до наказу № 3162К від 08.07.2020, № 3495К від 28.07.2020, № 4110К від 31.08.2020, № 4728К від 30.09.2020, № 5331К від 30.10.2020, № 5969К від 27.11.2020 позивача включено до переліку працівників відділу наземного забезпечення (В-256), які будуть працювати дистанційно на дому на період карантину у період з 01.09.2020 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 31.10.2020, з 01.11.2020 по 30.11.2020, з 01.12.2020 по 31.12.2020 відповідно (а.с. 209-210, 214-217 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд встановив, що відповідачем була порушена процедура оголошення простою щодо ОСОБА_1 .. Відповідач не надав доказів, що накази про оголошення простою були доведені до відома позивача.
Такі висновки районного суду є обґрунтованими.
Як зазначав позивач, що весь час з початку запровадження карантину виконував свої посадові обов'язки дистанційно, час від часу 2-3 рази на тиждень приїздив на роботу в офіс, як керівник відділу для участі в нарадах та виконанні невідкладних завдань.
Встановлено, що згідно табелю обліку робочого часу в липні 2020 року позивач відпрацював 184 годин, в серпні 2020 року - 160 годин, в жовтні 2020 року - 167 годин, в листопаді 2020 року - 73 години 30 хвилин, в грудні 2020 року - 88 годин (а.с. 207-208 т.1).
Таким чином районним судом обґрунтовано зроблено висновок, що навіть під час оголошення простою у відповідача, позивач міг виконувати виробничі завдання за посадою дистанційно та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи твердження відповідача про те, що позивач з грудня 2021 року перебував на простої у зв'язку з оголошенням карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" 3 211 від 11 березня 2020 року.
При цьому колегія суддів враховує й те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності підстав запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оголошення щодо позивача простою з 10 грудня 2020 по 29 червня 2021 року підлягає задоволенню.
Крім того як вірно встановив суд першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, що позивач навіть під час карантину та запровадження на підприємстві простою виконував роботу дистанційно, а отже у відповідача були наявні організаційні умови для виконання позивачем своїх посадових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не визначився із обраним позивачем способу захисту його порушеного права, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, які зачіпають його права, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач виходив з того, що діями відповідача, які полягали у не доведенні до його відома інформації про простій та виплати йому лише частини його звичайного заробітку порушено його конституційне право на працю.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції про те, що з матеріалів справи вбачається, що відсутні докази повідомлення позивача про оголошення простою, ОСОБА_1 протиправно був позбавлений інформації про період простою, а також відсутні докази про ознайомлення його з наказом про виключення його посади зі штатного розпису.
Враховуючи вище викладене, твердження апелянта щодо неналежного способу захисту позивача колегія суддів вважає безпідставними.
Обґрунтованим вважає колегія суддів висновок про стягнення середнього заробітку за час вимушеного простою, який незаконного оголошено в грудні 2020 року.
Так, відповідно до довідки відповідача № 202 від 03.11.2021 середньоденна плата позивача становить 3187 грн 52 коп (а.с. 226 т.1).
Встановлено, що за період з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року (включно) робочих днів 107 (за виключенням днів перебування позивача на лікарняному).
Розрахунок середнього заробітку, який мав бути нарахований позивачу за період незаконного простою є наступним: 3187,52*107= 341 064 грн 64 коп.
Районним судом встановлено, що протягом грудня 2020 року - червня 2021 року позивачу нараховано заробітну плату під час незаконного простою на загальну суму 51936,71 грн. = (4386,66 + 4173,16 + 8875,33 + 8875,33 + 4853,44 + 7593,19 +13179,60).
Таким чином, позивачем недоотримано за період незаконного простою 289 127 грн 93 коп. (341 064,64-51 936,71).
Вказана сума та період відповідачем не спростовано.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції щодо обов'язковості надання роботодавцем пропозицій про можливості переведення працівника на іншу роботу під час оголошення простою не з вини працівників є хибними, оскільки відповідно до ст. 34 КЗпП України на думку апелянта вирішення питання пропонувати працівнику іншу роботу у разі простою законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи зводяться до власного трактування відповідачем норм матеріального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (Постанова від 20 жовтня 2021 року у справі № 428/11543/19 провадження № 61-8681св21) прийшов до висновків, що виходячи з підстав, визначених позивачем, а саме: незаконності виведення в простій та відсторонення від трудового процесу, суду для правильного вирішення справи на виконання завдань цивільного судочинства потрібно встановити: чи дійсно мали місце відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, які зумовлюють призупинення роботи, тобто простій. При виведені позивача у простій, чи була можливість у роботодавця відповідно до вимог частини другої статті 34 КЗпП України перевести позивача за її згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою.
Оцінка доказів у справі щодо обставин повної зупинки роботи ДП "Антонов" або підрозділу, в якому працював позивач є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Крім того саме по собі прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про оголошення карантину не вказує про неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справи № 759/17718/21 (провадження № 61-12118св22).
Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що трудове та майнове право позивача було порушено відповідачем.
Враховуючи неправомірні дії відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано визнано незаконними дії відповідача, щодо запровадження простою стосовно ОСОБА_1 з 10.12.2020 по 29.06.2021 та підставно стягнув середній заробіток за час неправомірного оголошення простою щодо позивача, вирахувавши різницю між отриманими ним сумами та сумами, які підлягали виплаті.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та обґрунтовано застосував до правовідносин що виникли між сторонами, положення ст. ст. 34, 113 КЗпП України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: