ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 р.Справа № 440/5981/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 06.09.23 року по справі № 440/5981/23
за позовом Полтавського апеляційного суду
до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа ОСОБА_1
про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Полтавський апеляційний суд звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 21.04.2023 ВП №66632832;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про накладення штрафу від 21.04.2023 ВП №66632832.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 квітня 2023 року про накладення штрафу ВП № 66632832.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Полтавського апеляційного суду судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань у зобов'язаннях державних органів стосовно проведення виплати стягувачам нарахованих сум, не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є обставиною, яка ускладнює його виконання. Як наслідок, державним виконавцем вжито дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та постановою від 21.04.2023 накладено на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що він є розпорядником коштів другого рівня, не може порушувати порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників та не може виконати зобов'язання за відсутності державних асигнувань. Це є об'єктивним фактом та унеможливлює добровільне виконання судового рішення.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №440/1761/21 визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 27.04.2020 по 31.07.2020 включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язано Полтавський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 31.07.2020 включно, обчисливши таку відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату за вирахуванням фактично виплачених сум суддівської винагороди, з обов'язковим відрахуванням до бюджетів податків та обов'язкових платежів.
09.08.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №440/1761/20 про зобов'язання Полтавського апеляційного суду здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 27.04.2020 по 31.07.2020 включно, обчисливши таку відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату за вирахуванням фактично виплачених сум суддівської винагороди, з обов'язковим відрахуванням до бюджетів податків та обов'язкових платежів.
30.08.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністертва юстиції України Торбинською О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66632832, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/1761/21, виданого 09.08.2021 Полтавським окружним адміністративним судом. Боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.
Полтавський апеляційний суд звернувся до головного державного виконавця з листами від 17.09.2021 №4.6-30/ЕП-723/21вих та від 02.11.2022 №4.6-30/ЕП-852/22Вих повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 440/1761/21 від 09.08.2021, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим за рахунок коштів бюджетної програми.
Листом Полтавського апеляційного суду від 17.03.2023 № 4.6-32/ЕП-256/23вих повідомлено державного виконавця, що суддівська винагорода ОСОБА_1 нарахована в повному обсязі за період з 27.04.2020 по 31.07.2020 відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", однак обмежена внаслідок застосування статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" в сумі 476360,43 грн.
21.04.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністертва юстиції України Торбинською О.М. прийнято постанову про накладення штрафу ВП №66632832, якою за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погодившись з постановою державного виконавця від 21.04.2023 ВП №66632832 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності скасувати постанову державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Торбинської О.М. про накладення штрафу від 21.04.2023 ВП №66632832
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).
Частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 названого Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
А відповідно до частини шостої цієї статті, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою цієї статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 та у справі №360/4708/20, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Отже, якщо рішення не виконується, державний виконавець в разі зазначення причин невиконання боржником зобов'язаний проаналізувати вказані причини на предмет їх поважності.
Лише після аналізу вказаних боржником причин та встановлення відсутності їх поважності у державного виконавця виникають підстави для накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення.
У спірних відносинах боржник обґрунтовував поважність причин невиконання судового рішення відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, посилаючись на неодноразові звернення до головного розпорядника бюджетних коштів (Державної судової адміністрації України).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.
За змістом статті 148 названого Закону, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших (у т.ч., апеляційних) судів.
Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі Порядок).
Пункт 25 Порядку передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Виконання судових рішень, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Матеріалами справи підтверджено, що Полтавський апеляційний суд звертався до Державної судової адміністрації України листами від 26.02.2022, 01.12.2022, 17.05.2023 з питанням про виділення додаткових бюджетних асигнувань з метою виконання рішення суду про виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди, про що також повідомлявся державний виконавець.
Державна судова адміністрація України у відповідь на звернення повідомила Полтавський апеляційний суд про те, що судове рішення, яке набрало законної сили, у добровільному порядку можливо виконати за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" у межах наявних бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Колегія суддів зазначає, що тривале невиконання судового рішення у спірних відносинах пов'язане з відсутністю достатніх бюджетних асигнувань на виплату стягувачу присудженої суми коштів.
Про неможливість виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №440/1761/21 в частині нарахування та виплати суддівської винагороди стягувачу ОСОБА_1 та звернення до Державної судової адміністрації щодо виділення додаткових бюджетних призначень позивач повідомляв відповідача листами від 17.09.2021 № 4.6-30/ЕП-723/21Вих, від 02.11.2022 № 4.6-30/ЕП-852/22Вих, від 17.03.2023 № 4.6-32/ЕП-256/23Вих.
Таким чином, для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1761/21 позивачем вчинені всі залежні від нього дії.
Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови про накладення штрафу державним виконавцем не надано оцінки причин невиконання рішення суду та їх поважності.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Таким чином, відповідач, відповідно до статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був проаналізувати вказані боржником причини невиконання судового рішення, і лише після встановлення неповажності вказаних причин мав право накладати штраф.
Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові не міститься аналіз вказаних боржником причин невиконання рішення суду.
Також слід зазначити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного суду від 18 червня 2019 року у справі №826/721/16, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоолення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, оскаржувана постанова ВП № 66632832 від 21.04.2023 про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі № 440/5981/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 27.09.2023 року