ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 р.Справа № 545/1028/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Харабадзе К.Ш., м. Полтава, по справі № 545/1028/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД № 146156 від 06.03.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень;
- закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року у справі №545/1028/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Визнано протиправною та скасувати постанову серії БАД № 146156 від 06.03.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Закрито справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2023 року у справі №545/1028/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що висновки суду першої інстанції базуються виключно на постанові Полтавського районного суду Полтавської області від 02 травня 2023 року у справі №545/942/23, тоді як у відповідній справі не було допитано свідків вказаних подій. В силу положень статті 77 КАС України позивач не звільняється від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Виносячи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст.121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, поліцейським було законно оцінено всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з дотриманням всіх законних процедур.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою серії БАД № 146156 від 06.03.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 06 березня 2023 року о 16-43 год. в с. Щербані по вулиці Шляхова поблизу будинку 1А здійснював рух на транспортному засобі Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та здійснював рух на транспортному засобі, у якого відсутнє передбачене конструкцією праве дзеркало заднього виду, чим порушив п.2.1.А та п.31.4.7А ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.121 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом у якому зазначав, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки позивач автомобілем не керував, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, визначений ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 виходив з того, що єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ч. 1 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП та відеозапис, який не відображає факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Отже, суд дійшов до висновку, що жоден із наданих відповідачем відеозаписів не містить безпосереднього факту керування позивачем транспортним засобом, тоді як постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області Потетія А.Г. від 02.05.2023, яка набрала чинності 15.05.2023, встановлено факт того, що ОСОБА_1 дійсно не керував транспортним засобом Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до пункту 2.1 А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Пунктом 31.4.7 А ПДР України встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам (Інші елементи конструкції), зокрема, немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду.
Окрім того, згідно п. 1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі, зокрема, посвідчення водія.
Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
У відповідності до частини першою статті 126 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.
З аналізу частини першої статті 121 та частини першої статті 126 КУпАП убачається, що відповідальність водія за порушення цих норм настає за умови керування особою транспортним засобом.
Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Аналогічний висновок приведено в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, у разі відсутності події такого керування, або його не доведенні належними доказами, особа не може бути підданий адміністративній відповідності.
Колегією суддів встановлено та сторонами не заперечувалось, що постановою сержанта поліції СРПП ВП №2 ПРУП в Полтавській області Воловод Альбіни Юріївни серії БАД № 146156 від 06.03.2023 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.9 том 1).
Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що 06 березня 2023 року о 16-43 год. в с.Щербані по вулиці Шляхова поблизу будинку 1А водій здійснював рух на транспортному засобі Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та здійснював рух на транспортному засобі, у якого відсутнє передбачене конструкцією праве дзеркало заднього виду, чим порушив п.2.1.А та п.31.4.7.А ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст.121 КУпАП.
Як доказ вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, до вказаної постанови було відеозапис з бодікамери К 9А САМ PRO N11 та N9 (а.с. 46 том 1).
За нормами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 та ч.1 ст. 121 КУпАП, відповідачем надано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського з місця ухвалення оскаржуваної постанови.
Переглядаючи вказаний відеозапис судом апеляційної інстанції встановлено, що на ньому не зафіксовано безпосередньо факту керування ОСОБА_1 06 березня 2023 року транспортним засобом.
Між тим, в матеріалах справи міститься письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 42,43 том 1), проаналізувавши зміст яких колегія суддів доходить до висновку, що в них не зазначено про керування саме позивачем транспортним засобом.
Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що за подією, яка мала місце 06 березня 2023 року о 16-43 год. в с.Щербані по вулиці Шляхова поблизу будинку 1А також було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №347612 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Полтавського районного Полтавської області від 02 травня 2023 року у справі №545/942/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП - закрито, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.66-71 том 1).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова набрала законної сили 15.05.2023 та не була оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Вказаною постановою встановлено, що наявні у справі суперечності між даними зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення та встановленими фактичними обставинами, відсутність в матеріалах справи, зокрема, фіксації факту керування транспортним засобом, ставлять під сумнів винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Між тим, частиною четвертою статті 78 КАС України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки постановою Полтавського районного Полтавської області від 02 травня 2023 року у справі №545/942/23 встановлено відсутність факту керування позивачем транспортним засобом 06 березня 2023 року за участі тих самих осіб, то в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені у постанові Полтавського районного Полтавської області від 02 травня 2023 року у справі №545/942/23, яка набрала законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Відповідно, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішення у справі №545/942/23 не обґрунтоване, адже не було досліджено обставини справи.
Виходячи з приведених вище положень закону колегія суддів дійшла висновку, що постанова сержанта поліції СРПП ВП №2 ПРУП в Полтавській області Воловод Альбіни Юріївни серії БАД № 146156 від 06.03.2023 не відповідає вимогам статті 280 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також не було з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо дотримання поліцейським всіх вимог закону про забезпечення позивача можливості реалізувати права, визначені статтею 268 КУпАП, не спростовують висновків про відсутність доказів керування особою транспортним засобом.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи на, які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16.05.2023 по справі № 545/1028/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич