ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року справа №200/1790/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 200/1790/23 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості з пенсійних виплат,-
УСТАНОВИВ:
26 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якій просив суд: визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області суми заборгованості із пенсії в розмірі 94 527 грн. 87 коп. протиправною; стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області суму заборгованості із пенсії в розмірі 94 527 грн. 87 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Донецькій області та отримує пенсію за віком.
На виконання рішення суду від 17.06.2022 по справі №200/2492/22 Головне управління відновило виплату пенсії позивачці з 01 серпня 2020 року, проте заборгованість по сплаті пенсії за період з 01.07.2014 по 30.04.2023 позивачці не виплачена. Відповідач не заперечує, що заборгованість складає 94 527,87 грн., яка облікована управлінням та буде виплачена за наявністю коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень.
Вважає наведену бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона порушує її конституційні права, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 200/1790/23 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суми заборгованості з пенсії в розмірі 94 527 грн. 87 коп. протиправною. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії в розмірі 94 527 грн. 87 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком. На виконання рішення суду від 17.06.2022 по справі №200/2492/22 Головне управління відновило виплату пенсії позивачці з 01 серпня 2020 року.
Нарахована сума заборгованості має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснена за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Таким чином, відповідач повідомив, що виплати нарахованих сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України.
Відповідно до довідки від 11 квітня 2018 року № 0000511740 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2022 по справі №200/2492/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 серпня 2020 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 01 серпня 2020 року.
Судом також встановлено, що на виконання рішення суду від 17.06.2022 по справі №200/2492/22 Головне управління відновило виплату пенсії позивачці з 01 серпня 2020 року.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало довідку від 24.04.2023 за № 7142-7260/Б-02/8-0500/23 відповідно до якої, заборгованість з нарахованої, але не виплаченої пенсії позивачки за період з 01.07.2014 по 30.04.2023 складає 94 527,87 грн. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.)
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі -Закон № 1058 - IV).
Статтею 8 Закону № 1058 - IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 - IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Суд зазначає, що заборгованість з пенсії у розмірі 94 527,87 грн. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.) нарахована позивачці та ця сума не є спірною між сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” (наведено в редакції, чинній на час набрання законної сили судовим рішенням) (далі - Порядок № 649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 р. у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою КМУ від 22.08.2018 р. № 649. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 р. змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 р. № 649.
За частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом, такий нормативно правовий акт не підлягає застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Пункти 1 та 2 постанови КМУ “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” від 22.08.2018 р. № 649 втратили чинність з 22.07.2020 р.
Тобто до 22.07.2020 р. вказані положення Порядку № 649 були чинними та могли бути застосовані до вказаних відносин.
Заборгованість з пенсії за період з 01.07.2014 по 30.04.2023 виникла після виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2022 по справі № 200/2492/22, а також після ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 22.07.2020 р. у справі № 640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649, тому не підлягає застосуванню вказаний Порядок № 649 для погашення заборгованості з виплати пенсії позивачу.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
За статті 46 Закону № 1058 - IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Дані норми узгоджуються зі статтями 85 та 87 Закону № 1788-ХІ.
Жодним нормативним актом України не встановлено особливий порядок виплати пенсії за минулий час.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 р. у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Матеріалами справи встановлено та відповідач не заперечує щодо наявної суми заборгованості з виплати пенсії позивачу в сумі 94 527,87 грн. (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 87 коп.), яка не виплачена відповідачем, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про стягнення з відповідача суми пенсії за спірний період.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 200/1790/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 р. у справі № 200/1790/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв